01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
26.03.09 р. справа № 14/379
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Шкурдової Л. М. (доповідач по справі),
суддів:
Мостової Г. І.
Шевченко В. Ю.
при секретарі судового засідання Олійник О.Л.,
за участю представників сторін -згідно з протоколом судового засідання від 26 березня 2009 року (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Автоегас.ком»
на рішення господарського суду Полтавської області від 13 листопада 2008 року,
у справі № 14/379 (суддя Іваницький О.Т.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автоегас.ком», Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Полтавська обл., Кобеляцький р-н, с. Бутенки
про стягнення 65558,15 грн.,-
рішенням господарського суду Полтавської області від 13 листопада 2008 року у справі № 14/379 товариству з обмеженою відповідальністю «Автоергас.ком»відмовлено у позові до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 65558,15 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Автоегас.ком»звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій Скаржник просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 13 листопада 2008 року у справі № 14/379 та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 36648,44 грн. заборгованості та судові витрати.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом при прийняття оскаржуваного судового акта норм матеріального права. Місцевим господарським судом не досліджено подані позивачем докази та не надано належної оцінки доказам, поданим відповідачем, а саме: договору № 30/06/08 від 30 червня 2008 року та рахункам-фактурам № 1324/28 від 08.07.08.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26 січня 2009 року, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Автоегас.ком»на рішення господарського суду Полтавської області від 13 листопада 2008 року згідно зі ст. 98 ГПК України, порушено апеляційне провадження у справі № 14/379 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 26 лютого 2009 року за участю представників сторін.
18 лютого 2009 року через загальний відділ апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів, викладених в апеляційній скарзі з підстав, викладених у відзиві.
Розпорядженням заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24 лютого 2009 року, у зв'язку з виробничою необхідністю, здійснено заміну у складі колегії суддів.
В судовому засіданні 26 лютого 2009 року представник Скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Полтавської області від 13 листопада 2008 року у справі № 14/379-скасувати.
Відповідач в судовому засіданні 26 лютого 2009 року заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі з підстав, викладених у відзиві, просив суд залишити апеляційну скаргу ТОВ «Автоегас.ком»без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 13 листопада 2008 року у справі № 14/379-без змін.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26 лютого 2009 року відкладено розгляд справи № 14/379 в апеляційному провадженні на 26 березня 2009 року, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів; зобов'язано надати суду до дати судового засідання: Скаржника-письмові пояснення з обґрунтуванням вимог про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням зобов'язань відповідача за договором № 30/06/08 від 30.06.08; із зазначенням періодів нарахування пені та процентів за користування чужими грошовими коштами із датами початку та кінця періоду; оригінал факсової копії рахунку-фактури № 1324/28 від 08 липня 2008 року; пояснення щодо зарахування коштів сплачених згідно із платіжним дорученням № 49 від 02.07.08 в рахунок оплати вартості товару за договором № 30/06/08 від 30.06.08; відповідача-пояснення щодо наявності двох різних рахунків-фактур № 1324/28 від 08 липня 2008 року, виставлених скаржнику; докази, що підтверджують викладені у відзиві обставини; пояснення щодо підстав зарахування в рахунок вартості поставленої за договором № 30/06/08 від 30.06.08 продукції витрат по зберіганню пшениці та використанню службового автомобілю, послуг з перевезення та інше.
23 березня 2009 року через загальний відділ апеляційного господарського суду від відповідача надійшли пояснення, витребувані ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26 лютого 2009 року, з доданими документами, що обґрунтовують викладені в поясненнях обставини.
24 березня 2009 року через загальний відділ апеляційного господарського суду від Скаржника надійшли пояснення, витребувані ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26 лютого 2009 року.
В судовому засіданні 26 березня 2009 року представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, з підстав, викладених в апеляційній скарзі та поясненнях, поданих через загальний відділ апеляційного господарського суду 24.03.09, просив суд апеляційну скаргу-задовольнити, рішення господарського суду Полтавської області від 13 листопада 2008 року у справі № 14/379-скасувати. Також, в судовому засіданні представником скаржника було надано суду для огляду факсову копію рахунку-фактури № 1324/28 від 08 липня 2008 року, яка була оглянута колегією судів в судовому засіданні.
Відповідач в судовому засіданні 26 березня 2009 року заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі з підстав, викладених у відзиві та поданих 23.03.09 через загальний відділ апеляційного господарського суду поясненнях, просив суд залишити апеляційну скаргу ТОВ «Автоегас.ком»без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 13 листопада 2008 року у справі № 14/379-без змін.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи №14/379, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Автоегас.ком»та скасування рішення господарського суду Полтавської області від 13 листопада 2008 року у справі №14/379, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоегас.ком»звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 65558,15 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не поставлений позивачу товар, що є предметом договору № 30/06/08 від 30.06.08, на суму 63495,00 грн., та не повернуті позивачу грошові кошти, перераховані позивачем відповідачу згідно з рахунком-фактурою № 1324/28 від 08.07.08 в рахунок оплати вартості непоставленого товару, у зв'язку з чим позивачем також нараховану відповідачу 1269,00 грн. пені та 793,25 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 13 листопада 2008 року у справі № 14/379 товариству з обмеженою відповідальністю «Автоергас.ком»відмовлено у позові до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 65558,15 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Автоегас.ком»звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій Скаржник просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 13 листопада 2008 року у справі № 14/379 та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 36648,44 грн. заборгованості та судові витрати.
Звертаючись до місцевого господарського суду позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 63495,00 грн. заборгованості, що виникла у зв'язку із недопоставою товару, з посиланням на ст. 693 ЦК України, 1269,00 грн. пені та 793,25 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
В апеляційній скарзі позивач просить стягнути з відповідача 36648,44 грн. заборгованості, з яких, як вбачається з апеляційної скарги, 35495,00 грн. неповернених відповідачем грошових коштів, 710,00 грн. пені та 443,44 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
У поданих 24 березня 2009 року через загальний відділ апеляційного господарського суду поясненнях позивач, з посиланням на ст. 1212 ЦК України, зазначає, що відповідач повинен повернути 35495,00 грн. коштів отриманих без достатньої правової підстави, оскільки відповідачем не поставлений товар, що є предметом договору № 30/06/08 від 30.06.08., та не повернуті позивачу кошти, сплачені позивачем на підставі рахунку-фактури, для здійснення оплати вартості недопоставленого товару, а також 710,00 грн. пені та 443,44 грн. 3% річних.
Частинами 1, 3 статті 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду і суді першої інстанції.
Отже, норми ГПК України не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК України прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції. Тобто, позивач не може реалізувати деяких прав, наданих йому ст. 22 ГПК України: він не вправі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог. Водночас, позивач не позбавлений права відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Таким чином, справа № 14/379 переглядається колегією суддів за наявними в ній матеріалами з урахуванням зменшення позивачем розміру позовних вимог, заявленого в апеляційній скарзі, та уточнень, що надані позивачем у поясненнях від 24 березня 2009 року.
Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що 30 червня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Автоегас.ком»(далі-Позивач, Скаржник, Товариство, Покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі-Відповідач, Підприємець, Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 30/06/08, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити пшеницю 4 класу (Товар) у кількості 2000+- 5 (дві тисячі) тон відповідно до умов цього Договору.
Розділом 2 Договору № 30/06/08 від 30.06.08 передбачено, що ціна Товару становить 1180,00 грн. (тисяча шістсот п'ятдесят) за тону, з урахуванням ПДВ. Загальна вартість товару, що постачається на підставі цього договору, становить 2360000,00 грн.
Відповідно до п. 3.5 Договору № 30/06/08 від 30.06.08 на товар, що постачається, Продавець зобов'язаний надати Покупцю: рахунок-фактуру, видаткову накладну на передання Товару, податкову накладну.
В матеріалах справи наявні два рахунки-фактури № 1324/28 від 08 липня 2008 року: додана позивачем до позовної заяви ксерокопія факсової копії на суму 329120,00 грн. за 272 т пшениці 4 класу по ціні 118,00 грн. за 1 т з урахуванням послуг по відвантаженню, та копія рахунку-фактури № 1324/28 від 08 липня 2008 року на суму 462000,00 грн. за 280 т пшениці 4 класу по ціні 1650,00 грн. за 1 т, яка додана відповідачем до відзиву на позов, поданого 02.10.08 через загальний відділ місцевого господарського суду.
В судовому засіданні представником скаржника було надано суду для огляду факсову копію рахунку-фактури № 1324/28 від 08 липня 2008 року, яка була досліджена колегією суддів в судовому засіданні.
Із пояснень відповідача вбачається, та зазначалось відповідачем в судових засіданнях в апеляційному господарському суді, що відповідачем виставлявся позивачу рахунок-фактура № 1324/28 від 08 липня 2008 року на суму 462000,00 грн. за 280 тон, зазначена сума була розрахована відповідачем з урахуванням вартості товару, зазначеної прописом у п. 2.1 Договору-1650,00 грн. за 1 тону. Проте, доказів надіслання відповідачем рахунку-фактури на суму 462000,00 грн. в іншій спосіб ніж факсом, відповідачем суду не подано. Як було зазначено відповідачем інших рахунків позивачу не виставлялось.
Згідно з ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частиною 1 статті 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Відповідно до ч. 1 статті 189 ГУ України ціна (тариф)-є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.
Отже, оскільки при укладені договору № 30/06/08 від 30.06.08 сторони встановили, що вартість 2000 тон товару, що є предметом договору, становить 2360000,00 грн., колегія суддів дійшла висновку, що при укладенні договору волевиявленням сторін було становлення ціни за 1 т пшениці-1180,00 грн., а зазначена ціна прописом в дужках-1650,00 грн. є помилкою.
Позивачем, на підставі рахунку-фактури № 1324/28 від 08 липня 2008 року згідно з платіжними дорученнями № 54 від 08.07.08 на суму 269120,00 грн., № 68 від 11.07.08 на суму 5550,00 грн., № 6 від 16.07.08 на суму 34000,00 грн., № 14 від 21.07.08 на суму 32000,00 грн. та платіжними квитанціями № 1859 від 11.07.08 на суму 2950,00 грн., № 1647 від 17.07.08 на суму 22275,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи, сплачено відповідачу 365895,00 грн.
Крім того, позивач зазначає, що ним сплачено відповідачу 28000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 49 від 02.07.08, в рахунок оплати вартості товару за договором № 30/06/08 від 30.06.08, Проте, оскільки призначенням платежу на платіжному дорученні № 49 від 02.07.08 є оплата за борошно згідно з рахунком № 42 від 06.06.08 зазначене платіжне доручення не може бути доказом, що підтверджує сплату позивачем відповідачу вартості товару, що є предметом договору № 30/06/08 від 30.06.08,-пшениці 4 класу.
Відповідачем передано позивачу товар, що є предметом договору № 30/06/08 від 30.06.08,-пшениця 4 класу у кількості 280 тон, що підтверджується наявною в матеріалах справи складською квитанцією серії АС № 745951 від 22.07.08.
Таким чином, оскільки ціна 1 тони товару, що є предметом договору № 30/06/08 від 30.06.08 становить 1180,00 грн., відповідачем поставлено позивачу товар на загальну суму 330400,00 грн. (280Х1180,00), а тому вартість недопоставленого відповідачем позивачу товару становить 35495,00 грн. (365895,00-330400,00).
Згідно з п. 4.1 Договору № 30/06/08 від 30.06.08 Покупець сплачує вартість товару за фактом отримання партії на елеваторі.
Отже враховуючи, що договором № 30/06/08 не передбачено здійснення позивачем передплати, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач без достатніх правових підстав набув грошові кошти у сумі 35495,00 грн. (118621,00-63566,50).
10 серпня 2008 року позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення про розірвання договору та вимога про повернення попередньої оплати, в якому позивач повідомляє відповідача про розірвання договору № 30/06/08 від 30.06.08 та просить повернути 63495,00 грн.
Відповідач відповіді на претензію не надав, коштів перерахованих позивачем не повернув.
Отже, за оцінкою колегії суддів, на даний час відповідач безпідставно володіє грошовими коштами у сумі 35495,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, оскільки набуті без достатніх правових підстав грошові кошти у сумі 35495,00 грн. утримуються відповідачем, колегія суддів дійшла висновку, що в цій частині позов товариства з обмеженою відповідальністю «Автоегас.ком» підлягає задоволенню.
Як вже було зазначено вище, позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 1269,00 грн. пені та 793,25 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, в апеляційні скарзі-710,00 грн. пені та 443,44 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, у поданих 24 березня 2009 року через загальний відділ апеляційного господарського суду поясненнях 710,00 грн. пені та 443,44 грн. 3% річних.
Враховуючи, що вимога про стягнення 3% річних не була предметом розгляду в суді першої інстанції, зазначена вимога апеляційним господарським судом не розглядається.
Щодо вимоги про стягнення з відповідачем пені у розмірі 710,00 грн., то колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що зазначена вимога задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до п. 6.1 Договору № 30/06/08 від 30.06.08 у випадку, якщо Продавець порушує строки поставки Товару, зазначені у п. 3.2 Договору, він зобов'язаний сплатити покупцю пеню, у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від загальної суми не поставленого у строк товару.
Згідно з п. 3.2 Договору № 30/06/08 від 30.06.08 Продавець постачає Товар на умовах елеватора с. Бутенки Полтавської області.
Отже, при укладені договору № 30/06/08 від 30.06.08 сторони не дійшли згоди щодо строків поставки відповідачем позивачу Товару, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 710,00 грн. пені задоволенню не підлягає.
Вимога позивача про стягнення з відповідача 443,44 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Пунктом 2 статті 1214 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу).
За змістом статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, встановлено, що у разі не встановлення договором розміру процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до п. 6.4 Договору, у випадку, якщо Продавець затримує поставку товару більше ніж на 2 дні, Покупець має право відмовитись від приймання товару, а Продавець зобов'язаний повернути Покупець отриману передплату за цим Договором, при цьому Продавець несе відповідальність відповідно до ст. 536 та 693 ЦК України у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день користування попередньою оплатою.
У зв'язку з тим, що договором № 30/06/08 від 30.06.08 не передбачено здійснення позивачем передплати, термін поставки відповідачем позивачу товару сторонами у договорі № 30/06/08 від 30.06.08 не встановлений, проте, з урахуванням приписів п. 2 ст. 1214 та ч. 1 ст. 1048 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 186,71 грн.
Заперечення відповідача проти позиву, викладені у відзиві на позов, поданому при розгляді справи місцевим господарським судом, у відзиві на апеляційну скаргу, запереченнях на апеляційну скаргу, не приймаються судом до уваги з огляду на те, що зазначені обставини не є підставою для не поставки товару, що є предметом договору № 30/06/08 від 30.06.08, та не повернення позивачу безпідставно отриманих грошових коштів, а можуть бути предметом окремого позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи є підставами для скасування рішення місцевого господарського суду.
Частиною 2 ст. 103 ГПК України встановлено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Автоегас.ком»на рішення господарського суду Полтавської області від 13 листопада 2008 року у справі № 14/379 підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Полтавської області від 13 листопада 2008 року підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене вище та керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Автоегас.ком»на рішення господарського суду Полтавської області від 13 листопада 2008 року у справі № 14/379 -задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 13 листопада 2008 року у справі 14/379 скасувати.
3. Прийняти нове рішення у справі № 14/379 яким:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (39213, Полтавська обл., Кибиляцький р-н, с. Бутенки, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автоегас.ком»(95051, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Жигаліної, 6, код 33979676) 35495,00 грн. (тридцять п'ять тисяч чотириста дев'яносто п'ять грн. 00 коп.) набутих без достатніх правових підстав, 186,71 грн. (сто вісімдесять шість грн. 71 коп.) процентів за користування чужими грошовими коштами, 356,83 грн. (триста п'ятдесят шість грн. 83коп.) витрат по сплаті державного мита, 64,23 грн. (шістдесят чотири грн. 23 грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (39213, Полтавська обл., Кибиляцький р-н, с. Бутенки, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автоегас.ком»(95051, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Жигаліної, 6, код 33979676) 99,74 грн. (дев'яносто чотири грн. 74 коп.) витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.
5. Господарському суду Полтавської області видати накази на виконання постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 14/379.
6. Матеріали справи № 14/379 повернути до господарського суду Полтавської області.
Постанова набирає чинності з моменту її проголошення.
Головуючий суддя: Шкурдова Л. М.
Судді:
Мостова Г. І.
Шевченко В. Ю.
Дата відправки 02.04.09