04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"06" липня 2015 р. Справа№ 910/9321/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Коршун Н.М.
Дикунської С.Я.
при секретарі Шмиговській А.М.
за участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - Ігнатуша М.О. (довіреність №13-11-16806 від 26.06.2015 р.)
розглянувши матеріали апеляційної скарги Бориспільської районної виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
на рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2015 р.
у справі №910/9321/15 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Бориспільської районної виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»
про зобов'язання вчинити дії
Бориспільська районна виконавча дирекція Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про зобов'язання відповідача повернути кошти, наявні на рахунках позивача у сумі 810417,64 грн. на р/р №37172200900001 в ГУДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 21615608 згідно платіжних доручень зазначених в позовній заяві (а.с. 7-8).
В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог і внесення змін до предмету позову, в якій позивач просив зобов'язати відповідача забезпечити перерахування коштів за платіжними доручення, вказаними в заяві (а.с. 60-62).
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2015 р. в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції було прийнято на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права.
Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.
Представник позивача в судове засідання 06.07.2015 р. не з'явився про причини неявки суд не повідомив.
Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 18.06.2015 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
21.10.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського рахунку № 15714, відповідно до умов якого банк відкрив клієнту поточні рахунки №25602015714001, №25601015714002 та №25600015714003 у гривні для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов'язався приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України (п.1.1. договору).
Підпунктом 2.2.1 договору передбачено, що позивач має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження прав розпорядження коштами на рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Згідно п. 2.3.3 договору, банк зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за РКО на момент подання розрахункових документів до банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.
Договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (п. 8.1 договору).
Додатково до договору банківського рахунку між позивачем та відповідачем було укладено договір № 15714 від 21.10.2011 р. про встановлення та обслуговування системи дистанційного обслуговування «Клієнт-Банк».
За період з 28.01.2015 р. по 17.02.2015 р. позивач передав до виконання відповідачу через систему «Клієнт-Банк» платіжні доручення та меморіальний ордер на загальну суму 810417,64 грн., за платіжними дорученнями: від 28.01.2015 р. №112 на суму 32435,08 грн., №113 на суму 373,96 грн., №114 на суму 2402,96 грн., №116 на суму 428,80 грн., №117 на суму 1489,95 грн., №118 на суму 4995,98 грн., №119 на суму 4667,12 грн., №120 на суму 792,00 грн., №121 на суму 932,80 грн.; №122 на суму 284,13 грн.; №123 на суму 734,80 грн., №124 на суму 1162,16 грн., №125 на суму 11797,04 грн., №126 на суму 551,84 грн., №127 на суму 3698,77 грн., №128 на суму 1 292,37 грн., №129 на суму 8 304,87 грн., №132 на суму 4770,69 грн., №135 на суму 1249,92 грн., №136 на суму 4594,00 грн., №139 на суму 13182,74 грн., №140 на суму 451,20 грн., №141 на суму 4244,06 грн., №142 на суму 8217,96 грн., №143 на суму 756,65 грн., №144 на суму 273,06 грн., №145 на суму 217441,15 грн., №146 на суму 5113,38 грн., №148 на суму 433367,20 грн., №149 на суму 2299,50 грн., №150 на суму 5164,64 грн., від 02.02.2015 р. №23 на суму 8325,00 грн., №24 на суму 217,25 грн., №25 на суму 234,37 грн., №26 на суму 20045,14 грн. та меморіальним ордером від 17.02.2015 р. №25609292584002/980 на суму 4126,10 грн.
Судом встановлено, що станом на час звернення до суду з позовною заявою подані позивачем розрахункові документи на загальну суму 810417,64 грн. залишились невиконаними відповідачем.
Згідно ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (п. 30.1 ст. 30 зазначеного Закону).
Доказів виконання спірних платіжних доручень та меморіального ордеру відповідачем не надано.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 р. № 83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.02.2015 р. прийнято рішення № 26 про запровадження з 06.02.2015 р. по 06.05.2015 р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.
У відповідності до ч. 4 ст. 34 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 85 від 23 квітня 2015 року про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві Комерційний Банк «Надра» до 05 червня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації.
Тобто станом на момент звернення позивача з позовом до суду у відповідача вже була запроваджена тимчасова адміністрація.
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1089 ЦК України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
Пунктом 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
На підставі положень ЦК України, Законів України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і «Про банки і банківську діяльність» колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які носять майново-грошовий характер, а відтак, у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.
Таким чином, у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач - боржником і оскільки позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити переказ грошових коштів за договором банківського рахунку, у період запровадження у банку тимчасової адміністрації, виконання зазначеної операції банком обмежувалося положеннями п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції чинній на час виникнення спору).
Визначення поняття кредитора встановлено ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дія якого, згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширюється на банки, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.03.2015 р. по справі №3-24гс15.
У матеріалах справі відсутні докази про те, що уповноважена особа Фонду дала дозвіл на виконання спірних платіжних доручень та меморіального ордеру.
Крім того, як вбачається із платіжних доручень та меморіального ордеру по рахункам 25602015714001, №25601015714002 та №25600015714003 у спірних платіжних дорученнях та меморіальному ордері, призначення платежів було: «фінансування матеріального забезпечення застрахованим за рахунок коштів Фонду, згідно заяви-розрахунку», «за оренду офісного приміщення за лютий 2015 року згідно рахунку №320 від 02.02.2015 р.», «відшкодування оплати за землю у лютому 2015 року згідно рахунку №335 від 02.02.2015 року», «нараховані % на залишки коштів на рахунках у лютому за січень 2015 року», «повернення коштів по рахунку оргадмінвитрат згідно листа б/н», «перерахування надходжень до ФСС з тимчасової втрати працездатності», а відповідно до положень п. 4 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», обмеження щодо здійснення банком відповідних операцій не поширюється саме на виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю, тощо, а не на перерахування коштів з метою фінансування таких виплат.
Таким чином, позивачем не доведено суду та не надано доказів того, що спірні платіжні доручення та меморіальний ордер підпадають під ознаки вимог, передбачених саме п. 4 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та здійснені на його виконання.
Виходячи зі змісту ст.ст. 39, 40, 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку), у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів, передбачених у ч. 2 ст. 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої ст. 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості, передбаченій ст. 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.
Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку, з дотриманням принципів черговості, передбаченої ст. 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача перерахувати грошові кошти на загальну суму 810417,64 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.
З огляду на викладене, посилання скаржника на не повне дослідження доказів, порушення норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.
Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2015 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Бориспільської районної виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2015 р. у справі №910/9321/15 залишити без змін.
Справу №910/9321/15 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді Н.М. Коршун
С.Я. Дикунська