04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"08" липня 2015 р. Справа№ 910/1741/15-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання: Білецький Л.І.,
за участю представників сторін:
від позивача - Панов Д.І. (довіреність №21 від 17.03.2015 року);
від відповідача1 - Салазький О.С. (договір №б/н від 24.04.2015 року);
від відповідача2 - Агафонов А.В. (довіреність №50 від 28.01.2015 року);
від прокуратури - Лиховид О.С. (посвідчення №002628 від 05.09.2012 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги
публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" та прокуратури міста Києва
на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року
у справі №910/1741/15-г (суддя Мудрий С.М.)
за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", м. Київ
до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Прайм кепітал груп", м. Київ
2. публічного акціонерного товариства "Діамантбанк", м. Київ
за участю прокуратури міста Києва
про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину: договорів іпотеки від 09.09.2014 року, -
У січні 2015 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Прайм кепітал груп", 2) публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину: договорів іпотеки від 09.09.2014 року.
27.03.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка не прийнята судом, оскільки позивачем заявлено нові вимоги.
14.04.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва від прокуратури надійшла заява про вступ у справу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року у справі №910/1741/15-г в позові відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що при укладанні договорів іпотеки було дотримано всі вимоги, встановлені чинним законодавством України, а жодна з підстав нікчемності правочину (передбачена ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") за цими договорами не настала.
Не погодившись із вказаним рішенням, публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року у справі №910/1741/15-г повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність та невідповідність висновків обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 року прийнято апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року у справі №910/1741/15-г до провадження та призначено розгляд справи №910/1741/15-г на 10.06.2015 року.
Також, не погодившись із вищевказаним рішенням, прокурор міста Києва подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року у справі №910/1741/15-г та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Прокурор міста Києва зазначає, що судом першої інстанції не досліджено всебічно обставини справи, надано перевагу доводам відповідачів та невірно застосовано до спірних правовідносин вимоги ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 року у справі № 910/1741/15-г апеляційну скаргу прокуратури міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року у справі № 910/1741/15-г прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г., об'єднано апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" та прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року у справі №910/1741/15-г в одне апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 10.06.2015 року.
22.05.2015 року до канцелярії суду надійшов відзив відповідача-2 на апеляційну скаргу, у відповідності до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
26.05.2015 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, у відповідності до якого позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 року, у зв'язку із перебуванням судді Рудченка С.Г. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Агрикова О.В., судді: Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 року апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" та прокуратури міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року у справі № 910/1741/15-г прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.
09.06.2015 року до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи.
Також, 09.06.2015 року до канцелярії суду надійшло клопотання Генеральної прокуратури України про відкладення розгляду справи.
10.06.2015 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 року вікладено розгляд апеляційних скарг публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" та прокуратури міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року у справі №910/1741/15-г на 08.07.2015 року.
08.07.2015 року до канцелярії суду надійшов відзив товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Прайм кепітал груп" на апеляційну скаргу, у відповідності до якого останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судове засідання, призначене на 08.07.2015 року, з'явились представники сторін, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.
Представники позивача та прокуратури підтримали вимоги апеляційних скарг, представники відповідачів заперечували щодо задоволення апеляційних скарг.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 09.09.2014 року між публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" (позичальник) та публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" (кредитодавець) було укладено кредитний договір №0909/14-1 (т. 1, а.с. 38-48) (далі за текстом - кредитний договір).
У відповідності до п. 2.1. вказаного договору кредитодавець надає позичальнику міжбанківський кредит у національній валюті у сумі 51 500 000,00 грн., а позивальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням оплатити плату за кредит та повернути кредит в повному обсязі в порядку та у термін (строки), встановлені цим договором.
Умовами договору передбачено, що кредит надається позичальнику терміном до 08.10.2014 року (включно).
Розділом 4 кредитного договору сторони дійшли згоди про те, що за користування кредитом позичальник зобов'язується сплачувати кредитодавцю фіксовану процентну ставку, розмір якої встановлено на рівні 28% річних.
Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що на виконання умов договору кредитні кошти були надані позивачу 09.09.2014 року.
З матеріалів справи вбачається, що в забезпечення кредитних зобов'язань 09.09.2014 року між публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" (іпотекодавець) та публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання кредитного договору №0909/14-1 від 09.09.2014 року передає в іпотеку нежилі приміщення (в літ. Д), загальною площею 811,00 кв.м., що складає 24/1000 нежилих приміщень, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Малевича Казимира (Боженко), будинок 86 (т. 1, а.с. 49-51).
Відповідно до п.1.4 договору іпотеки, узгоджена сторонами вартість іпотеки становить 3 100 000,00 грн.
Також, в забезпечення кредитних зобов'язань 09.09.2014 року між публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" (іпотекодавець) та публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки від 09.09.2014 року, зареєстрований в реєстрі за №857, відповідно до умов якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання кредитного договору №0909/14-1 від 09.09.2014 року передає в іпотеку нежитловий будинок (літ. А2), загальною площею 2902, 6 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, будинок 4-В (т. 1, а.с. 52-54).
Відповідно до п.1.4 договору іпотеки, узгоджена сторонами вартість іпотеки становить 64 700 000,00 грн.
В забезпечення кредитних зобов'язань 09.09.2014 року між публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" (іпотекодавець) та публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки від 09.09.2014 року, зареєстрований в реєстрі за №855, відповідно до умов якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання кредитного договору №0909/14-1 від 09.09.2014 року передає в іпотеку ремонтно-механічний корпус (літера А), загальною площею 909,9 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, будинок 23 (т. 1, а.с. 55-57).
Відповідно до п.1.4 договору іпотеки, узгоджена сторонами вартість іпотеки становить 14 700 000,00 грн.
Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що 09.09.2014 між публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Прайм кепітал груп" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №1/09092014 (т. 1, а.с. 103-107).
Згідно з п.1.1. вказаного договору первісний кредитор відступає новому кредитору своє право за кредитним договором №0909/14-1 від 09.09.2014 року з усіма додатковими угодами та додатками до нього, що є його невід'ємною частиною, укладеним між первісним кредитором та публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк".
На виконання умов вказаного договору між сторонами складено та підписано акт заміни первісного кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги) від 23.09.2014 року (т. 1, а.с. 108).
23.09.2014 року між публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" (первісний іпотекодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Прайм кепітал груп" (новий іпотекодержатель) укладено:
- договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 09.09.2014 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Костюк-Федорчук К.О., за реєстровим № 857, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазановою О.М, зареєстрований в реєстрі за № 1428 (т. 1, а.с. 109-112);
- договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 09.09.2014 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Костюк-Федорчук К.О., за реєстровим № 855, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазановою О.М, зареєстрований в реєстрі за № 1427 (т. 1, а.с. 115-118);
- договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 09.09.2014 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Костюк-Федорчук К.О., за реєстровим № 859, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазановою О.М, зареєстрований в реєстрі за № 1429 (т. 1, а.с. 121-124).
З матеріалів справи вбачається, що Іпотечним повідомленням (вимога) вих. №011014/8 від 01.10.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Прайм кепітал груп" вимагало від публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" виконати умови кредитного договору №0909/14-1 від 09.09.2014 року належним чином.
Крім того, вказаним листом попередило, що у випадку не виконання вимог, викладених у цьому іпотечному повідомлені, товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Прайм кепітал груп" після спливу тридцяти денного строку з моменту надіслання цього іпотечного повідомлення, здійснить звернення стягнення на предмет іпотеки, у порядку встановленому іпотечним договором та чинним законодавством України.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами ПАТ «Експобанк» свої зобов'язання щодо виконання умов кредитного договору №0909/14-1 від 09.09.2014 року не виконав, що стало підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, встановленому іпотечними договорами від 09.09.2014 року.
Матеріали справи містять витяги з реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.11.2014 року, з яких вбачається, що ТОВ «ФК «Прайм кепітал груп» прийняло у власність предмети іпотеки на підставі договорів іпотеки від 09.09.2014 року.
Для захисту своїх прав позивач звернувся до суду із позовною заявою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та обґрунтовує нікчемність договорів наступним:
- вартість переданого в іпотеку за договорами іпотеки майна є значно вищою від отриманої банківської послуги (оплата на 20 і більше відсотків відрізнялася від розміру банківської послуги);
- договори іпотеки укладені на умовах, гірших за звичайні з огляду на наявність в умовах договорів іпотеки згадки про можливість звернення стягнення на підставі позасудового застереження;
- на підставі договорів іпотеки ПАТ "КБ "Експобанк" відмовилося від власних майнових прав;
- грошові кошти за кредитним договором були перераховані на користь ПАТ "КБ "Експобанк" всупереч встановленої Національним банком України заборони використовувати ПАТ "КБ "Експобанк" для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки;
- окрема пільга (перевага) іпотекодержателю під час дії тимчасової адміністрації.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні таких позовних з огляду на наступне.
Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
З аналізу наведеної статті слідує, що за договором іпотеки не здійснюється ані передача (отримання) майна у користування, ані відчуження останнього, ані оплата робіт (послуг). Таким чином, у іпотечних правовідносинах відсутні ознаки, які є підставою нікчемності правочину відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та неможливість застосування до спірної ситуації положень п. 3 ч. 3 ст. 38 зазначеного Закону.
Колегія суддів зазначає, що апелянти помилково тлумачать приписи Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та прирівнює передачу спірного об'єкту за договором іпотеки з платою згідно кредитного договору.
Пунктом 4.1. кредитного договору сторони дійшли згоди про те, що за користування кредитом позичальник зобов'язується сплачувати кредитодавцю фіксовану процентну ставку, розмір якої визначено на рівні 28% річних, що повністю відповідає положенням ст.ст. 1048, 1054 Цивільного кодексу України та є платою за отриманий кредит.
Колегія суддів наголошує на тому, що процедура звернення стягнення на предмет іпотеки за своїми характерними ознаками не є оплатою за отриманий кредит або відчуженням вказаного майна, здійсненим банком, а є задоволенням вимог ТОВ «ФК «Прайм Кепфтал Груп» за основним зобов'язанням відповідно до положень іпотечного договору, із застосуванням специфічної процедури, визначеної Законом України «Про іпотеку».
Крім того, враховуючи норми чинного законодавства України, звернення стягнення на предмет іпотеки не впливає на дійсність зазначеного правочину, та є за своєю правовою природою процедурою виконання останнього та не може розглядатися як підстава недійсності або нікчемності.
Згідно з ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Таким чином, значення для прав та законних інтересів сторін та правові наслідки має саме оцінка предметів іпотеки на дату набуття їх у власність відповідачем, а не на дату укладення договорів іпотеки.
Враховуючи викладене, посилання апелянтів на вартість спірного об'єкту як на підставу нікчемності договору та неможливість застосування до спірних правовідносин п. 3 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є необгрунтованими та безпідставними.
Щодо посилань апелянтів на п.1 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» колегія суддів зазначає наступне.
З аналізу положень Закону України «Про іпотеку» слідує, що предмет іпотеки залишається у володінні і користуванні виключно іпотекодавця, а іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.
Тобто, укладаючи договори іпотеки ПАТ «КБ «Експобанк» не відмовлялося від належних йому майнових прав, оскільки нерухоме майно залишалося у користуванні та володінні останнього. Спірні об'єкти є предметом забезпечення виконання зобов'язань як гарантія можливого неповернення грошових кредитних коштів за кредитним договором з боку ПАТ «КБ «Експобанк».
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що звернення стягнення на іпотечне майно на підставі договорів про відступлення прав вимоги відбулось не в результаті добровільної відмови скаржником від належних майнових прав, а у зв'язку з порушенням ним обов'язків за основним зобов'язанням, про що ПАТ «КБ «Експобанк» було попереджено ТОВ «ФК «Прайм Кепітал Груп» в Іпотечних повідомленнях (вимогах), які залишено без виконання та не заперечується і самим ПАТ «КБ «Експобанк».
Щодо посилань апелянтів на п.2 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» колегія суддів зазначає наступне.
Як вже зазначалось, ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» містить вичерпний перелік підстав нікчемності правочинів.
Однак, з тексту апеляційної скарги не вбачається чіткої вказівки скаржника на будь-які фактичні обставини, які можуть свідчити про наявність підстави нікчемності договору, визначеної п.2 ч.3 ст.38 вказаного Закону, а також не надано доказів в обгрунтування своїх доводів.
Також, колегія суддів наголошує увагу на тому, що п.5.3. договору іпотеки визначені зобов'язання іпотекодавця, з яких не вбачається покладення на скаржника таких зобов'язань, які могли суттєво вплинути на його майновий стан, привести до неможливості виконання інших зобов'язань перед кредиторами або до неплатоспроможності банку.
Стосовно посилань скаржників на те, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги факт порушення ПАТ «КБ «Експобанк» постанови НБУ, якою встановлена заборона використання прямих кореспондентських рахунків, що призвело до віднесення АТ «КБ «Експобанк» до категорії неплатоспроможних, колегія суддів зазначає наступне.
В розумінні ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» факт перерахування грошових коштів ПАТ «Діамантбанк» на кореспондентський рахунок ПАТ КБ «Експобанк» на підставі кредитного договору не є підставою нікчемності правочину. Крім того, зазначена дія є питанням виконання кредитного договору, відбулася після фактичного укладення останнього у порядку та у спосіб, визначений чинним законодавством та вказаним договором, через що відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України не може бути підставою недійсності правочину.
Крім того, постанови НБУ, на які посилаються скаржники, не доводять факти, які можуть бути підставою нікчемності правочину, не встановлюється причинний зв'язок отримання кредитних коштів від ПАТ «Діамантбанк» з неможливістю або утрудненням виконання зобов'язань скаржником перед кредиторами та/або з віднесенням останнього до категорії неплатоспроможних, про що наголошувалось в апеляційній скарзі, а лише констатуються факти порушення ПАТ «КБ «Експобанк» у серпні 2014 року пункту 4.1. Положення про порядок формування та зберігання обов'язкових резервів для банків України, без вказівок на будь-які наслідки такого порушення, що не може бути підставою недійсності або нікчемності правочину.
Також, колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою договір іпотеки є похідним від основного договору - кредитного. Станом на час розгляду справи кредитний договір є правомірним в силу презумпції правомірності правочину, а отже застосування в даних кредитних правовідносинах кореспондентського рахунку на підставі зазначеного договору вважається правомірним, поки зворотне не буде визнано судом або встановлено Законом. Отже, отримавши кредитні кошти у сумі 51 500 000,00 грн. Скаржник мав право, як власник рахунку, на власний розсуд у будь-який спосіб розпоряджатися цими коштами.
Факт перерахування грошових коштів на кореспондентський рахунок ПАТ «КБ «Експобанк» не порушує права останнього, оскільки така операція була проведена саме на виконання ПАТ «Діамантбанк» умов кредитного договору.
Щодо посилань скаржників на п.7 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як на підставу нікчемності договорів іпотеки, колегія суддів зазначає наступне.
Пункти 7.6. спірних договорів іпотеки містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає право іпотекодержателю звернути стягнення на предмети іпотеки на підставі вказаних договорів.
Вказані договори були підписані сторонами та нотаріально посвідчені 09.09.2014 року, тобто до запровадження тимчасової адміністрації в АТ «КБ «Експобанк», яке відбулося 25.09.2014 року. Таким чином, посилання апелянтів на те, що дане положення є перевагою під час дії тимчасової адміністрації є недоречним.
Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
З аналізу вказаної статті слідує, якщо вказані скаржником пункти договорів іпотеки будуть визнані недійсними, це не буде мати наслідком недійсність договорів в цілому, адже спірні пункти не є істотною умовою зазначених договорів.
Стосовно неправомірності звернення стягнення відповідачем на предмет іпотеки під час дії тимчасової адміністрації, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 7.1. спірних договорів іпотеки передбачено, що іпотеко держатель має право отримати задоволення вимог за зобов'язанням за рахунок предмету іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язання в цілому або в тій чи іншій його частині (в тому числі й у випадках невиконання (неналежного виконання) зобов'язання при реалізації іпотекодержателем права вимоги дострокового виконання зобов'язання) та (або) у випадку, якщо іпотекодавець порушив будь-який з обов'язків, що зазначені в п.5.3.1.-п.5.3.10. цього договору та (або) у випадку, якщо іпотекодавець порушив будь-яку з гарантій (запевнень) іпотекодавця, що зазначені в статті 2 цього договору «Гарантії щодо предмету іпотеки», а також у випадку, якщо іпотеко держателю стане відомо про факт введення тимчасової адміністрації у іпотекодавця.
Вказаний пункт не встановлює порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в разі введення тимчасової адміністрації, а містить вказівку на те, що іпотекодержатель набуває право звернути стягнення.
Частиною 3 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право за погодженням з уповноваженою особою Фонду звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому чинним законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.
З п. 3 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вбачається, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.
З огляду на викладене, вказівка в п.7.1. договору іпотеки безпосередньо узгоджується з п.3 ч.2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки саме у зв'язку із введенням тимчасової адміністрації в іпотекодавця, іпотекодержатель набув право звернути стягнення на предмет іпотеки у даному випадку.
Крім того, іпотечними повідомленнями відповідач повідомив скаржника про порушення останнім умов кредитного договору в частині повноти та своєчасності сплати кредиту та відсотків по ньому. Отже, відповідачем було здійснено звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття іпотеки у власність не у зв'язку з введенням у позивача тимчасової адміністрації, а у зв'язку з порушенням ПАТ «КБ «Експобанк» умов кредитного договору.
Також, колегія суддів зазначає, що станом на час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач вже знаходився в стадії ліквідації, а не тимчасової адміністрації, тому посилання останнього на ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як на підставу до визнання договорів застави нікчемними є безпідставними, оскільки заявляти про їх нікчемність Уповноважена особа Фонду мала протягом дії тимчасової адміністрації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.02.2015 року у справі №910/14439/114.
Постановою Правління Національного банку України №41 від 22.01.2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «КБ «Експобанк» (т. 1, а.с. 35).
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №15 від 26.01.2015 року «Про початок процедури ліквідації АТ «КБ «Експобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» вирішено розпочати процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до плану врегулювання, з 26.01.2015 року (т. 1, а.с. 36-37).
З матеріалів справи вбачається, що публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою №1101/303 від 28.01.2015 року лише 29.01.2015 року, тобто на стадії ліквідації товариства.
Доводи скаржників, наведені в апеляційних скаргах зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини.
Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилаються скаржники, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року у справі №910/1741/15-г.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" та прокуратури міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року у справі №910/1741/15-г залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року у справі №910/1741/15-г залишити без змін.
3. Справу №910/1741/15-г повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді А.О. Мальченко
М.Г. Чорногуз