04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"07" липня 2015 р. Справа№ 925/465/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Отрюха Б.В.
Михальської Ю.Б.
за участю представників сторін:
від позивача: Кошова Ю.П. - представник
від відповідача: Котьол О.В. - представник
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФ «Перше Травня»
на рішення
Господарського суду Черкаської області
від 26.05.2015р.
у справі № 925/465/15 (головуючий суддя Потапенко В.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний банк"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФ "Перше Травня"
про стягнення 133 236 099 грн. 73 коп.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.05.2015 № 925/465/15 позов задоволено повністю, з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФ "Перше Травня" стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний банк" 100 000 000 грн. 00 коп. простроченої заборгованості по кредиту, 22 574 520 грн. 55 коп. заборгованості за відсотками, 4 219 178 грн. 08 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 566 547 грн. 03 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 512 756 грн. 26 коп. заборгованості по 3% річних, 4 648 386 грн. 92 коп. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту, 714 710 грн. 89 коп. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків.
На підставі рішення суду з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПФ "Перше Травня" підлягає стягненню в доход Державного бюджету України для зарахування на реєстраційний рахунок №31213206783002, отримувач - УДКСУ у м. Черкаси, код - 38031150, банк - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО - 854018, код бюджетної класифікації - 22030001 за розгляд справи в Господарському суді Черкаської області та 73 080 грн. 00 коп. судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на неповне з»ясування місцевим судом обставин справи та порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевий суд прийняв рішення не дослідивши та не надавши оцінки оригіналам документів, зокрема Кредитного договору № 153-2013 від 27.11.2013р. та визнав його належним і допустимим доказом, чим порушено ст. ст. 34, 36, 43 ГПК України.
Апелянт звертає увагу суду на те, що умовами кредитного договору (п. 5.1.) прямо визначено, що кредитні кошти перераховуються ТОВ «ПФ «Перше Травня» після отримання заявок від позичальника та після їхнього акцепту банком. Судом першої інстанції не було перевірено факту наявності заявок на одержання коштів, які мали бути підписані посадовою особою скаржника та засвідчені печаткою підприємства та не досліджено питання наявності акцепту банку на вказаних заявках, однак зроблено передчасний висновок про те, що надання кредиту підтверджується меморіальним ордером № 1162377 від 27.11.2013р.
Апелянт вважає, що наявність меморіального ордеру № 1162377 від 27.11.2013р. жодним чином не підтверджує факту перерахування кредитних коштів на рахунок товариства «ПФ «Перше Травня» на виконання умов Кредитного договору № 153-2013 від 27.11.2013р., оскільки вказаний документ складений виключно банком і не містить підпису посадових осіб та печатки ТОВ «ПФ «Перше Травня», а відповідно будь-якого відношення до даних правовідносин такий меморіальний ордер не має.
Також, на думку апелянта, місцевим судом порушено ст. 41 ГПК України, оскільки під час розгляду справи місцевим судом було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судово - економічної експертизи. Зазначене клопотання було заявлено у зв'язку із тим, що позивачем не було надано суду та відповідачу для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які б підтверджували факт надання кредитних коштів, що позбавило можливості ТОВ «ПФ «Перше Травня» належним чином перевірити правомірність нарахування штрафних санкцій (пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, пені за несвоєчасне погашення кредиту, інфляційні збитки, заборгованість по 3% річних які розраховані на підставі складних розрахунків.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
27.11.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк", скорочена назва ПАТ «ВіЕйБі Банк» (кредитор за договором), та Товариством з обмеженою відповідальністю „ПФ Перше Травня" (позичальник за договором) було укладено кредитний договір №153-2013.
Відповідно до п. 1.1 укладеного договору кредитор надає позичальнику кредит у формі поновленої кредитної лінії з лімітом 100 000 000 грн., а позичальник зобов'язувався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісію, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені договором.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Згідно пункту 1.2 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом 24,5% річних.
За умовами пункту 1.3 кредитного договору кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 26 листопада 2014 року включно.
Кредит надається позичальнику на ведення поточної діяльності ( пункт 1.4 кредитного договору).
Відповідно до пункту 2.4 кредитного договору проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця не пізніше 15 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, та остаточно при погашенні кредиту.
Згідно пункту 14.4 кредитного договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми прострочення платежу за кожен календарний день прострочення.
Відповідно до частин 1,3 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням) , то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.
До кредитного договору №153-2013 від 27.11.2013 неодноразово були внесені зміни, відповідно до яких нараховані позичальнику проценти сплачуються наступним чином: за договором від 15.01.2014 за період з 01.12.2014 по 31.12.2013 до 15.02.2014, за договором від 17.02.2014 за період з 01.01.2014 по 31.01.2014 до 15.03.2014, за договором 16.06.2014 за період з 01.01.2014 по 31.05.2014 до 15.07.2014, за договором від 16.12.2013 проценти нараховані по 30.11.2013 сплачуються до 15.01.2014, за договором від 17.03.2014 проценти нараховані по 28.02.2014 року сплачуються до 15.04.2014, за договором від 15.04.2014 проценти нараховані по 31.03.2014 сплачуються у строк до 15.05.2014, за договором від 15.05.2014 проценти нараховані по 30.04.2014 сплачуються до 15.06.2014, за договором від 15.07.2014 проценти нараховані по 30.06.2014 сплачує до 15.08.2014.
12.08.2014 року між сторонами кредитного договору був укладений договір про внесення змін, пункт 1.2 якого виклали у наступній редакції: з 27.11.2013 по 31.08.2014 року - 24,5 % річних; з 01.09.2014 - 16,10% річних.
В подальшому між сторонами кредитного договору були укладені договори про внесення змін до кредитного договору, за умовами яких проценти нараховані позичальнику: за договором від 15.08.2014 - нараховані по 31.07.2014 сплачуються до 15.09.2014, за договором від 15.09.2014 - нараховані по 31.08.2014 сплачуються до 15.10.2014, за договором від 15.10.2014 - нараховані по 30.09.2014 сплачуються до 15.11.2014, за договором від 31.10.2014 нараховані по 31.10.2014 сплачуються до 15.12.2014.
27.11.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ПФ "Перше Травня" звернулось до ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» із заявкою на отримання коштів в сумі 100 000 000, 00 грн. шляхом перерахування коштів на поточні рахунки контрагентів.
На виконання умов кредитного договору та заявки Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний банк" надав відповідачу грошові кошти в сумі 100 000 000 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 1162377 від 27.11.2013 року, у призначенні платежу якого зазначено: надання кредиту ТОВ «ПФ Перше Травня» відповідно до кредитного договору № 153-2013 від 27.11.2013.
Відповідач частково виконав умови кредитного договору щодо сплати процентів, здійснених 25.12.213р в сумі 268493,15 грн. та 23.01.2014р. в сумі 2 080 821,92 грн.
У зв»язку з невиконанням відповідачем належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний банк" направив боржнику цінним листом з описом вкладення вимогу № 31/2-965 від 29.01.2015 цінним про погашення заборгованості перед банком в розмірі 133 236 099, 73 грн. у тридцятиденний строк з дня отримання зазначеної вимоги.
Відповідач вищезазначена вимогу банку залишив без відповіді, заборгованість не сплатив, у зв»язку із чим позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
За розрахунком позивача, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 20.01.2015 року за кредитним договором №153-2013 від 27.11.2013 року складає 133 236 099,73 грн., в тому числі 100 000 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 22 574 520,55 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 4 219 178,08 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 566 547,03 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 512 756,26 грн. трьох відсотків річних, 4 648 386,92 грн. інфляційних за несвоєчасне погашення кредиту, 714 710,89 грн. інфляційних за несвоєчасну сплату відсотків, які він просить суд стягнути з відповідача.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України.
Частина 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту прав і інтересів особи як присудження до виконання обов'язку в натурі.
Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного кредитного договору №153-2013 від 27.11.2013 року та додаткових договорів. Свої зобов'язання за цим договором позивач виконав належним чином.
На підставі постанови Правління НБУ від 20.11.2014 року №733 про віднесення позивача до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 року №123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк».
Рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб №123 від 20.11.2014 року уповноваженою особою Фонду за тимчасову адміністрацію в "Всеукраїнський Акціонерний Банк" призначено Славкіну Марину Анатоліївну.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2015р. на адресу позивача від відповідача за підписом директора Ковиляєва С.С. надійшло клопотання, в якому останній просить не звертатися до суду, розглянути можливість внесення змін до кредитних договорів № 144-2013 від 06.11.2013р. та № 153-2013 від 27.11.2013., а саме строк дії кредитного договору, процентна ставка та графік погашення заборгованості по кредиту, а також прохання не звертатися до суду та не застосовувати штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов»язань за кредитним договором. Також відповідач зобов»язується сплатити проценти за кредитним договором № 153-2013 від 27.11.2013р. в розмірі 94 794, 52 грн.
Невиконання відповідачем належним чином своїх зобов'язань щодо повернення позивачу коштів є порушенням прав позивача на своєчасне і повне отримання сум кредиту. Відтак, позивач в порядку захисту своїх порушених прав відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України вправі вимагати від відповідача примусового виконання ним своїх зобов'язань в натурі шляхом стягнення з нього боргів у вигляді суми неповернутого кредиту.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що заявлені позивачем у позові до стягнення з відповідача суми простроченої заборгованості за кредитом 100 000 000,00 грн. та 22 574 520,55 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом є обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 4 219 178,08 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 566 547,03 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків.
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач прострочив виконання грошових зобов'язань з повернення кредитних коштів та процентів за користування ними.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Умовами укладеного договору сторони встановили, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості від суми прострочення платежу за кожен календарний день прострочення.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 219 178,08 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 566 547,03 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 4 648 386 грн. 92 коп. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту та 714 710 грн. 89 коп. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( ст. 625 ЦК України).
Виходячи з положень зазначеної норми, враховуючи правові позиції Верховного Суду України (ВСУ) щодо застосування ст.625 ЦК України (зокрема, постанова ВСУ від 15.11.2010 №4/720 та інші), наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та три проценти річних застосовуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені).
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 4 648 386 грн. 92 коп. інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту та 714 710 грн. 89 коп. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків підлягає задоволенню.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником відповідача заявлено клопотання про призначення судової економічної експертизи у справі.
Відповідно до частини 1 статті 41 цього Кодексу господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 79 ГПК України питання призначення судової експертизи є правом суду, а не обов'язком.
Враховуючи, що апелянтом в обґрунтування заперечень контррозрахунку суду не надано, колегія приходить до висновку про відмову у задоволенні заявленого клопотання, оскільки в матеріалах справи міститься детальний розрахунок простроченої заборгованості за кредитним договором, в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття рішення у справі.
На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що відсутні підстави для призначення судової економічної експертизи для перевірки наданого позивачем розрахунку.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд прийняв рішення не дослідивши та не надавши оцінки оригіналам документів, зокрема Кредитному договору № 153-2013 від 27.11.2013р., виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2014р. листом № 51/12-061/02 Слідчим відділом Головного управління Служби безпеки України у м.Києві та Київській області було витребувано у ПАТ «ВіЕйБі Банк», крім іншого, витребувано оригінали кредитних справ за період 2011-2014р.
На виконання вищезазначеного листа, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний банк" 17.11.2014 листом № 16-843/157 було надано Начальнику 3 відділення слідчого відділу ГУ СБ України у м.Києві та Київській області, крім оригіналів інших документів, кредитний договір № 1853-2013 від 27.11.2013р. - оригінал, оригінали додаткових угод до кредитного договору, оригінали договорів застави та додаткових угод до них, оригінали висновків про прийнятність застави, оригінали висновків незалежної оцінки заставного майна, оригінали документів, що свідчать про перевірку стану заставного майна, оригінали інших документів даної кредитної справи.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки апелянтом не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПФ «Перше Травня» на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.05.2015р. у справі № 925/465/15 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.05.2015р. у справі № 925/465/15 залишити без змін.
Матеріали справи № 925/465/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Б.В. Отрюх
Ю.Б. Михальська