Справа 2а-763/09/1270
Категорія № 2.2
Іменем України
14 серпня 2009 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Смішливої Т.В.
суддів Ковальової Т.І.
судді Пляшкової К.О .
при секретарі Попові М.Г.
за участю представника
позивача: ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Держави України в особі Президента України Ющенка Віктора Андрійовича, треті особи: Міністерство фінансів України, Відкрите акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України» про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання повернути початковий банківський вклад з урахуванням відсотків, -
Позивач ОСОБА_2 у липні 2007 року звернулась до Слов'яносербського районного суду з позовом до Держави Україна в особі Президента України Ющенка В.А., треті особи - Міністерство фінансів України, філія Слов'яносербського відділення ВАТ «Державний Ощадний банк України», у якому просила суд визнати незаконною бездіяльність Держави України у випадку відмови її повноважного фінансового органу - Державного Ощадного банку в особі його Слов'яносербської філії, як суб'єкта делегованих йому повноважень і зобов'язань перед вкладниками, повернути її початковий банківський вклад, - яка виразилась у тому, що в Україні немає відповідного правового механізму повернення початкового банківського вкладу з урахуванням відсотків у порядку забезпечення непорушності права приватної власності на її початковий банківський вклад в контексті ст. 41 Конституції України та Європейської Конвенції захисту прав людини й основних свобод. Зобов'язати відповідача - Державу України - прийняти рішення повернути її початковий банківський вклад з урахуванням відсотків, який позивач поклала в 1991 році у філію Слов'яносербське відділення ВАТ «Державний Ощадний банк України» і виплатити їй, вкладнику, початковий грошовий внесок (у перерахуванні на коефіцієнт 1,05) у сумі 15897,72 грн. і банківський відсоток за 16 років з розрахунку 3% річних у сумі 7630,90 грн., а всього - 23528,62 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що після продажу будинку позивач у листопаді 1991 року зробила грошовий внесок у філію Ощадбанку у сумі 13200 гривень, з урахуванням наявних на вкладі коштів та банківського відсотку залишок вкладі склав 15140,69 грн. Вважає, що вказаний вклад є її приватною власністю та підлягає поверненню за вимогою власника вкладу.
Вказана справа розглядалась Слов'яносербським районним судом, раніше ухвалені у вказаній справі судові рішення скасовано, справу передано за підсудністю до Луганського окружного адміністративного суду.
Під час розгляду справи Луганським окружним адміністративним судом позивачем надано заяву про збільшення позовних вимог, якою збільшено позовні вимоги в частині суми, яку позивач просила зобов'язати повернути у зв'язку зі збільшенням відсотків по вкладу до 8107,83 грн., а всього просила зобов'язати відповідача - Державу України - прийняти рішення повернути її початковий банківський вклад з урахуванням відсотків, який позивач поклала в 1991 році у філію Слов'яносербське відділення ВАТ «Державний Ощадний банк України» і виплатити їй, вкладнику, початковий грошовий внесок (у перерахуванні на коефіцієнт 1,05) у сумі 15897,72 грн. і банківський відсоток за 17 років з розрахунку 3% річних у сумі 8107,83 грн., а всього - 24005,55 грн. (а.с. 162 Т. І)
Крім того, позивачем надано заяву про заміну позивача ОСОБА_2 на ОСОБА_3, яка мотивована тим, що 16.01.2008 року нею змінено прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 (Т І а.с. 186) Вказану заяву судом задоволено, про що винесено відповідну ухвалу.
Ухвалою суду від 03.12.2008 року здійснено заміну третьої особи філія Слов'яносербського відділення ВАТ «Державний Ощадний банк України» на юридичне особу - Відкрите акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України». (Т. І а.с. 181)
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, заперечення проти позову відповідачем також не надано.
Представник третьої особи - Міністерства фінансів України у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. На адресу суду надано письмові заперечення проти позову, у яких Міністерство фінансів України позовні вимоги ОСОБА_3 не визнало, зазначило, що питання повернення грошових заощаджень громадян, які були розміщені в установах Ощадного банку до 02.01.1992 року врегульовано Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», відповідно до якого виплата заощаджень громадян здійснюється поетапно. Рішення про суми компенсаційних виплат приймаються Кабінетом Міністрів України шляхом затвердження відповідних постанов та виділення коштів у Державному бюджеті. Вважав, що на даний час питання повернення вказаних заощаджень громадян регулюється не цивільним, а бюджетним законодавством, а так як діючим законодавством не передбачено одночасне повернення всієї суми вкладу, розміщеного в установах Ощадного банку до січня 1992 року, то і вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, справу розглянути без участі представника Міністерства фінансів України. (Т. І а.с. 212 - 215)
Представник третьої особи - Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. У письмових запереченнях проти позову вказав, що вклад ОСОБА_2 було відкрито в рублях колишнього СРСР, а з листопада 1992 року у грошовий обіг України введено гривню. Відповідно до Указу Президента України від 25.08.1996 року в Україні проведено грошову реформу із співвідношенням 100000 українських карбованців за 1 гривню. Однак, з метою гарантування відновлення заощаджень громадян у листопаді 1996 року прийнято Закон України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», відповідно до якого встановлюються зобов'язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України. А саме, було проведено індексацію вкладів станом на 02.01.1992 року з урахуванням коефіцієнту 1,05 та відкрито компенсаційні рахунки. Кошти з цих компенсаційних рахунків видаються громадянам в порядку, встановленому відповідними постановами Кабінету Міністрів України за рахунок коштів Державного бюджету України. Щодо вкладу позивача вказали, що основний вклад ОСОБА_2 було відкрито у відділенні ВАТ «Державний Ощадний банк України» № 7511 у м.Луганську, а до філії Слов'яносербського відділення ВАТ «Державний Ощадний банк України» № 5449 позивачка перевила лише компенсаційний вклад у травні 2001 року. Сума компенсаційного вкладу становить 15872 грн., банківський відсоток на компенсаційний рахунок не нараховується. Рахунок № НОМЕР_1 є компенсаційним і не може відображати залишок початкового вкладу. Початковий вклад ОСОБА_2 було розміщено на рахунку № НОМЕР_2 у Луганському міському відділенні ВАТ «Державний Ощадний банк України» № 7511/0121, на даний час залишок по рахунку складає 0,48 грн. Позивачка має право у будь який час розпорядитися вказаним рахунком на власний розсуд, однак, з питань зняття коштів з вказаного рахунку позивачка до банку не зверталась. Просили відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини колегія суддів вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 має компенсаційний рахунок № НОМЕР_1 у філії ВАТ «Державний Ощадний банк України» № 5449/08 м.Родаково. Вклад переведено з відділення № 7511. Залишок на рахунку станом на 22.05.2001 року складає 15897 грн. (Т. І а.с. 7)
Згідно наданої на запит суду копії особового рахунку за вкладом ОСОБА_2 № НОМЕР_1 у філії № 5449 вказаний рахунок переведено до філії Слов'яносербського відділення ВАТ «Державний Ощадний банк України» № 5449 з відділення ВАТ «Державний Ощадний банк України» № 7511 22 травня 2001 року із залишком 15897 грн., після виплати 06.02.2008 року 1000 грн. залишок склав 14897 грн. (Т.ІІ а.с. 24 - 25)
Крім того, згідно ощадної книжки ОСОБА_2 має рахунок № НОМЕР_2 у відділенні ВАТ «Державний Ощадний банк України» № 7511/0121, який було відкрито 18.11.1986 року, доповнено 05.11.1991 року шляхом внесення на рахунок 13200 грн. із залишком на кінець 1991 року - 15140,69 грн. (Т. І а.с. 201)
Відповідно до картки особового рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_2, відкритого у відділенні ВАТ «Державний Ощадний банк України» № 7511/0121, залишок на рахунку станом на 31.12.1991 року становив 15140,69 грн. У подальшому залишок на рахунку постійно змінювався через рух коштів. Відповідно до відмітки на картці особового рахунку залишок на рахунку № НОМЕР_2 станом на 29.10.1999 року склав 0,48 грн., вказаний залишок списано на об'єднаний рахунок. А також на підставі вказаного рахунку відкрито компенсаційний рахунок № НОМЕР_3. (Т. ІІ а.с. 35 - 37)
Крім того, представником відділення ВАТ «Державний Ощадний банк України» № 7511/0121 надано копію заяви ОСОБА_2 від 29.03.2001 року про перевід вкладу на рахунку № НОМЕР_3 до філії Слов'яносербського відділення ВАТ «Державний Ощадний банк України» № 5449/08. (Т. ІІ а.с. 38)
Таким чином до філії Слов'яносербського відділення ВАТ «Державний Ощадний банк України» № 5449/08 переведено лише компенсаційний рахунок.
У листопаді 2005 року ОСОБА_2 звернулась до керуючого Родаківським відділенням ВАТ «Державний Ощадний банк України» із заявою про повернення початкового вкладу у розмірі 13860 грн., а також зазначила про відмову від всієї компенсаційної суми. (Т. І а.с. 9)
Згідно відповіді з філії Слов'яносербського відділення ВАТ «Державний Ощадний банк України» від 20.07.2006 року у поверненні грошового вкладу ОСОБА_2 відмовлено через відсутність правового врегулювання даного питання та здійснення виплат лише на підставі відповідної постанови Кабінету Міністрів України. (Т. І а.с. 11)
Інших доказів звернення із заявами про повернення початкового вкладу позивачем не надано.
За змістом ст. 1, ст. 2 ЗУ "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" N 537 від 21 листопада 1996 року Держава Україна зобов'язалася забезпечити збереження та відновлення реальної вартості, зокрема, державних казначейських зобов'язань СРСР, і гарантувала їх компенсацію у встановленому порядку.
Відповідно до статей 1, 2 і 6 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» суми відновлених заощаджень громадян відносяться на внутрішній державний борг України. Кошти для компенсації заощаджень громадян передбачаються в Державному бюджеті України окремою статтею. Порядок перерахування коштів із Державного бюджету установам Ощадного банку визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно зі ст. 7 Закону заощадження повертаються поетапно. Перелік груп вкладників і черговість виплати вкладів було визначено Постановою Верховної Ради України від 17 липня 1997 р. № 472/97-ВР "Про виплату у 1997 році установами Ощадного банку України грошових заощаджень громадян відповідно до Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України", якою не передбачено виплати вкладів іншим категоріям громадян за будь-яких інших обставин. У подальшому Кабінетом Міністрів України неодноразово приймались постанови про виплату частини заощаджень громадян відповідно до вищенаведеного Закону.
Пунктом 5 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (надалі - Закон № 107) від 28 грудня 2007 року внесені зміни і доповнення до Закону № 537, зокрема Закон доповнено ст. 81, згідно якої виплата компенсації вкладникам у 2008 році здійснюється в межах залишків коштів на рахунках, але не більше 1000 грн.
У Рішенні Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, предметом розгляду якого була відповідність Конституції України Закону № 107 в частині внесення змін і доповнень до деяких законів України, сформульована правова позиція, згідно якої Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили відносно інших законів. Законом про бюджет не можна вносити зміни до інших законів, оскільки це призводить до скасування і обмеження прав та свобод людини і громадянина.
У зазначеному Рішенні органу конституційної юрисдикції положення пункту 5 розділу II Закону № 107 на їх відповідність Конституції України не перевірялися та, відповідно, неконституційними не визнані.
Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» Держава встановила порядок і запровадила компенсаційні рахунки на захист інтересів своїх громадян, які є об'єктом права приватної власності громадян, при цьому обмежила право володіння користування та розпорядження цим майном, що не суперечить вимогам 13, 41, 64 Конституції України, а тому немає підстав вважати що права позивача порушені відовідачем - Державою України щодо розпорядження компенсаційним вкладом. Держава з власної волі взяла себе зобов'язання відшкодувати громадянам ці витрати і тому мала право, на те щоб передбачити порядок виплати цієї компенсації особливо в умовах перехідного періоду в економіці країни. Позивач не може претендувати на негайну виплату коштів з компенсаційних рахунків в обсязі йому необхідному, оскільки це не передбачено законодавством України.
Вказані обставини знайшли своє підтвердження і в рішенні Конституційного суду України від 10.10.2001 р. та остаточному рішенні Європейського суду з прав людини Ради Європи щодо неприйнятності заяв громадян України проти України від 02.07.2002 р.
Крім того позивач не позбавлений можливості звернутись до суду за захистом своїх прав, в разі невиконання філією ВАТ «Державний Ощадний банк України» де відкритий компенсаційний рахунок відповідних постанов Уряду про повернення частини коштів з компенсаційних рахунків. Порушень прав власника не встановлено.
Однак, позивач просить суд зобов'язати відповідача - Державу України - прийняти рішення повернути її початковий банківський вклад з урахуванням відсотків, який позивач поклала в 1991 році у філію Слов'яносербське відділення ВАТ «Державний Ощадний банк України» і виплатити їй, вкладнику, початковий грошовий внесок (у перерахуванні на коефіцієнт 1,05) у сумі 15897,72 грн. і банківський відсоток за 17 років. Тобто, позивача не цікавить компенсаційний вклад, з якого позивач і так отримує кошти, щодо виплати яких приймаються рішення Кабінетом Міністрів України.
Доказів звернення до відділення ВАТ «Державний Ощадний банк України» № 7511 із заявою про виплату початкового вкладу, залишок якого знаходиться на рахунку № НОМЕР_2 та відмови банку у проведенні цієї операції позивачем не надано.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача.
Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд відмовляє у задоволенні позову, судові витрати позивачу не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Держави України в особі Президента України Ющенка Віктора Андрійовича, треті особи: Міністерство фінансів України, Відкрите акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України» про визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання повернути початковий банківський вклад з урахуванням відсотків відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складено 17 серпня 2009 року.
ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ: (підпис) Т.В.Смішлива
СУДДІ: (підпис) Т.І.Ковальова
(підпис) К.О.Пляшкова
З оригіналом згідно:
Суддя:
Секретар с/з: