"18" червня 2015 р. м. Київ К/9991/62836/12
№ К/9991/64383/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Олендера І.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційні скарги Приватного підприємства «Господарь» та Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року
у справі № 2-а-6714/09/1570
за позовом Приватного підприємства «Господарь»
до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби,
Головного управління Державного казначейства України в Одеській області,
за участю Прокурора Малиновського району м. Одеси,
про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування, -
Приватне підприємство «Господарь» (далі - ПП «Господарь»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС; відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України в Одеській області (далі - ГУДК України в Одеській області; відповідач-2), в якому просило визнати протиправними та незаконними дії відповідача-1 щодо проведення невиїзної перевірки позивача та складання акту перевірки № 103/23-210/31390566 від 19 серпня 2008 року, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000342350/0 від 19 серпня 2008 року, а також стягнути з Державного бюджету України на його користь суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2008 року в розмірі 158 830,00 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року апеляційну скаргу ПП «Господарь» задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000342350/0 від 19 серпня 2008 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням у справі, позивач та відповідач-1 оскаржили його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій ПП «Господарь» касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС у поданій касаційній скарзі, вказуючи на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, зважаючи на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено невиїзну перевірку ПП «Господарь» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією за лютий 2008 року, за результатами якої складено акт № 103/23-210/31390566 від 19 серпня 2008 року.
На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000342350/0 від 19 серпня 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмір 158 830,00 грн.
Перевіркою встановлено порушення підприємством пункту 1.8 статті 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним заявленням до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, несплаченої до бюджету безпосереднім постачальником.
Зокрема, обґрунтовуючи свою правову позицію, податковий орган наголошував на неправомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю Міжгалузевим науково-дослідним виробничим об'єднанням «Прогрес» за нікчемним правочином.
Відмовляючи в задоволенні позову про визнання протиправними та незаконними дій відповідача-1 щодо проведення невиїзної перевірки та складання акту перевірки № 103/23-210/31390566 від 19 серпня 2008 року, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували те, що контролюючий орган у межах правил підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР може (має право) провести перевірку достовірності нарахування бюджетного відшкодування за умови наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено з порушенням податкового законодавства, якщо ці порушення допущено саме платником податку при поданні податкової звітності та заяви про бюджетне відшкодування. Така перевірка, зокрема, не виключає можливості дослідження товарності та реальності господарських операцій із контрагентом платника податку.
Також, слід зазначити, що діяльність із складання актів перевірок є службовою діяльністю працівників органу державної податкової служби на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни. Наявність акту перевірки чи включення до його змісту певних висновків самі собою не створюють жодних перешкод для діяльності платника.
Виходячи з наведеного, дії контролюючого органу щодо складання акту перевірки не порушують права чи інтереси особи, не впливають на її суб'єктивні права та обов'язки, а відтак підстави для задоволення цієї позовної вимоги відсутні.
В той же час, судами не враховано, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, який в подальшому приймає участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях.
Докази, що можуть використовуватись при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податку-набувача (як транспортувався), як використовувався далі.
Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді актив отриманий від указаного в первинних документах контрагента. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активу в порівнянні із задекларованим.
А відтак, враховуючи те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, постановлені у справі судові рішення з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000342350/0 від 19 серпня 2008 року, а також стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Господарь» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 158 830,00 грн. з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.
При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.
Крім того, слід мати на увазі, що у разі встановлення достовірності заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, а також підтвердження дотримання ним процедури декларування та заявлення до повернення відповідної суми, у держави виникає обов'язок здійснити бюджетне відшкодування. Відповідно, якщо відшкодування заявленої суми податку на додану вартість своєчасно не здійснено, платник має можливість скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційні скарги Приватного підприємства «Господарь» та Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби задовольнити частково.
Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000342350/0 від 19 серпня 2008 року, а також стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Господарь» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 158 830,00 грн. з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
В решті постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Олендер І.Я.