"18" червня 2015 р. м. Київ К/9991/76404/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Олендера І.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Фірма «Лейпціг»
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року
у справі № 2а-14335/11/2670
за позовом Закритого акціонерного товариства «Фірма «Лейпціг»
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2011 року позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Фірма «Лейпціг» (далі - ЗАТ «Фірма «Лейпціг»; позивач) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва; відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000282320 від 11 березня 2011 року. Судові витрати в розмірі 3,40 грн. присуджено на користь ЗАТ «Фірма «Лейпціг» за рахунок Державного бюджету України.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2011 року скасовано та прийнято нову - про відмову в задоволенні позову.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2011 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем у відповідності до вимог підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ЗАТ «Фірма «Лейпціг» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість у частині нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2008 року, лютий - квітень 2009 року при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп», за результатами якої складено акт № 98/1-23-20-21648030 від 23 лютого 2011 року.
На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000282320 від 11 березня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 91 214,00 грн. (72 971,00 грн. - основний платіж, 18 243,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Надаючи правову оцінку правомірності прийняття названого акту індивідуальної дії, слід враховувати, що згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, у випадку, коли отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.
Відповідно до пункту 86.9 статті 86 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.
Разом з тим, згідно з вимогами пункту 58.4 статті 58 ПК України у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що матеріали позапланової перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.
А відтак, враховуючи те, що на момент складання оскаржуваного акту індивідуальної дії у відповідача не було відомостей щодо прийняття судом рішення у кримінальній справі № 69-107, в рамках якої фактично призначено розглядувану перевірку позивача, податкове повідомлення-рішення № 0000282320 від 11 березня 2011 року підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції безвідносно до мотивів, на яких ґрунтується висновок Окружного адміністративного суду м. Києва.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Фірма «Лейпціг» задовольнити.
Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2011 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Олендер І.Я.