30 червня 2015 року м. Київ К/9991/43752/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року,
У січні 2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом до Державної податкової адміністрації (далі - ДПА) України, Державної податкової інспекції (далі - ДПІ) у Шевченківському районі м. Києва.
В обґрунтування позову посилалась на те, що є православною людиною і через свої релігійні переконання відмовилась від присвоєного їй ідентифікаційного номера. Проте її вимогу вчинити дії по забезпеченню права на відмову від цього номера відповідач залишив без задоволення, чим порушив її права.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2011 року позов задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність ДПА України та ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо незадоволення вимог ОСОБА_4 скасувати ідентифікаційний номер, виключити ідентифікаційний номер та усю інформацію із державного реєстру фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів, здійснювати в подальшому облік, як платника податків та інших обов'язкових платежів, за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номера, знищити облікову карту з ідентифікаційним номером, проставити в паспорті відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. Зобов'язано ДПА України скасувати ідентифікаційний номер ОСОБА_4 та виключити його та всю інформацію про ОСОБА_4 з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів, знищити облікову картку з ідентифікаційним номером ОСОБА_4 Зобов'язано ДПА України та ДПІ у Шевченківському районі м. Києва здійснювати в подальшому облік ОСОБА_4, як платника податків та інших обов'язкових платежів, за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номера. Зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі м. Києва поставити у паспорті ОСОБА_4 відмітку про наявність права здійснення будь-яких платежів без ідентифікаційного номера та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позову.
У касаційній скарзі представник позивача ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4, яка є віруючою Української Православної Церкви, звернулася до ДПА України із заявою від 12 жовтня 2007 року, в якій повідомляла, що в силу своїх релігійних переконань відмовляється від присвоєного ідентифікаційного номера та просила: скасувати ідентифікаційний номер та виключити його з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та всю інформацію про неї; зберегти за нею раніше встановлену форму обліку платника податків та інших обов'язкових платежів без застосування ідентифікаційного номера; проставити у паспорті відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера і знищити облікову картку з ідентифікаційним номером.
24 жовтня 2007 року листом № 5151 /П/29-2115 «Щодо відмови від ідентифікаційних номерів» ДПА України повідомило позивача про те, що фізична особа повинна звернутись з довідкою до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації, який здійснює внесення відмітки до паспорта фізичної особи. Після отримання в органі внутрішніх справ відмітки про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера і передачі до органу державної податкової служби «Повідомлення органу внутрішніх справ про заміну паспортів і перенесення відміток та передачу відривних корінців до довідок за формою № В3 тих осіб, до паспортів яких було внесено відмітку вперше» облік платників податків у органах державної податкової служби здійснюється за серією та номером паспорта з використанням інформації про прізвище, ім'я та по батькові. Таким чином, вирішення питання щодо внесення зазначеної відмітки до паспорта громадянина України має здійснюватись згідно із встановленим Порядком за місцем реєстрації.
Листом від 02 листопада 2007 року № 5912/П/29-207 ДПІ У Шевченківському районі м. Києва повідомила позивача про те, що Порядок унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затверджений спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року №602/1226 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок) визначає процедуру внесення відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера до паспорта фізичної особи, яка за релігійними або іншими переконаннями відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляє про це у формі заяви орган ДПС за місцем своєї реєстрації.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на альтернативну форму обліку сплати податків та інших обов'язкових платежів передбачено чинним законодавством України, яке не може бути порушеним. А тому, оскільки позивач повідомляла відповідачів про свої релігійні переконання та виявила бажання, щоб її облікували як платника податків з використанням серії та номера паспорта, ім'я, по батькові, підлягає виключенню інформація з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів про позивача, облік даних якої повинен здійснюватись за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номера, тобто за прізвищем, іменем, по-батькові та місцем проживання.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що на момент звернення позивача до відповідачів, останніми не було порушено права позивача, оскільки ОСОБА_4 не дотрималась визначеної Порядком процедури.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 35 Конституції України кожному гарантоване право на свободу світогляду і віросповідання.
Положеннями статті 67 Конституції України визначено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно частини 2 статті 1 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон) для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Частиною 2 статті 5 Закону передбачено, що до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.
Відповідно до положень статей 3, 5 Закону до інформаційного фонду Державного реєстру включаються такі дані: індивідуальні ідентифікаційні номери, що надаються фізичним особам - платникам податків та інших обов'язкових платежів і зберігаються за ними протягом усього їх життя; інформація про сплату фізичними особами податків та інших обов'язкових платежів; прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання; місце основної роботи; види сплачуваних податків та інших обов'язкових платежів; інформація про сплату фізичними особами податків та інших обов'язкових платежів.
Згідно частини 3 статті 9 Закону фізичні особи - платники податків та інших обов'язкових платежів, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи, зобов'язані: зареєструватись у Державному реєстрі з моменту виникнення об'єкта оподаткування чи сплати податків та інших обов'язкових платежів; подавати до державних податкових інспекцій по районах, районах у містах і містах без районного поділу відомості про зміну даних відповідно до частини 3 статті 5 цього Закону протягом місяця з дня виникнення таких змін.
Разом з тим, відповідно до пункту 1.3 Порядку громадяни України, які відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, обліковуються як платники податків та інших обов'язкових платежів за серією та номером паспорта. Зазначена норма суперечить положенням Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів», який має вищу юридичну силу, про необхідність видалення всієї інформації про таких осіб. Зазначений Закон також не передбачає облік таких громадян за серією та номером паспорта.
З огляду на викладене, у випадку, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовилася від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це органи державної податкової служби, з Державного реєстру підлягає виключенню вся інформація про таку особу, а не лише її ідентифікаційний номер.
При цьому Законом передбачено лише офіційне повідомлення про відмову від ідентифікаційного номера органів державної податкової служби.
Враховуючи вказане, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду першої інстанції, що ДПА України та ДПІ у Шевченківському районі м. Києва неправомірно відмовили ОСОБА_4 у скасуванні ідентифікаційного номера та виключенні з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів всієї інформації про неї.
Однак, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання ДПІ у Шевченківському районі м. Києва поставити у паспорті ОСОБА_4 відмітку про наявність права здійснення будь-яких платежів без ідентифікаційного номера та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою, виходячи з наступного.
Згідно пунктів 4, 5 Порядку фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, подає до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації довідку за формою №В3 та паспорт громадянина України. Посадова особа органу внутрішніх справ при зверненні громадянина за місцем його реєстрації щодо внесення відмітки до його паспорта розглядає довідку за формою №В3 щодо повноти і правильності її заповнення та відповідності пред'явленому паспорту. У разі відсутності невідповідностей посадова особа вносить на 7-9 сторінку паспорта відмітку наступного змісту «Має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера».
Таким чином, відповідачі не наділені повноваженнями на внесення відмітки про право позивача здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції приходить до висновку про зміну постанови суду першої інстанції шляхом виключення з її резолютивної частини пункту 7.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року скасувати.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2011 року змінити, виключивши з її резолютивної частини пункт 7.
В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2011 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.
Головуючий: Я.Л. Іваненко
Судді: М.І. Мойсюк
В.В. Тракало