"30" червня 2015 р. м. Київ К/800/51572/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від у справі
за позовом Заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до відповідача Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Карпати»
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
26.07.2011р. до суду з позовом про стягнення з державного підприємства «Виробниче об'єднання «Карпати» (далі Підприємство) 37728,24грн. та пені за порушення термінів їх сплати в сумі 611,28грн. звернувся заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі Фонд). Свої вимоги прокурор обґрунтував тим, що в порушення статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році. На цій підставі позивач просив стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі37728,24грн. та пеню за порушення термінів їх сплати в сумі 611,28грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.10.2011р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 8.09.2014р., в задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Фонд звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та задовольнити позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог.
У своїх запереченнях відповідач зазначив, що рішення судів є законними та обґрунтованими.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам відповідають не повністю, в зв'язку з наступним.
Відповідача зареєстровано у Фонді як роботодавця - юридичну особу, що використовує найману працю. Відповідно до звіту Підприємства про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010р., середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складає 340 осіб, отже, згідно зі статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон№875-XII), для відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 14 робочих місць. В той же час, середньооблікова чисельність працевлаштованих інвалідів на підприємстві протягом 2010 року склала 12 чол.
Частиною першою статті 20 Закону №875-XII встановлено, що підприємства, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Водночас, частиною2 статті 218 Господарського кодексу України обумовлено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Вирішуючи по суті спір про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, суди не встановили, чи подавались відповідачем протягом відповідного періоду Звіти про наявність вакансій за формою №3-ПН, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005р. №420 та чи вживались Підприємством передбачені чинним на той час законодавством заходи для недопущення господарського правопорушення, відтак суд касаційної інстанції позбавлений можливості ухвалити рішення по справі без дослідження цих обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Суди попередніх інстанцій не надали належну оцінку наведеним обставинам та не врахували, що відповідно до положень статті 71 КАС України та статті 218 ГК України саме на відповідача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами ту обставину, що Підприємством вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Не встановлення в судовому процесі вище зазначених обставин як таких, що мають суттєве значення у справі з огляду на неможливість правильно вирішити спір без їх з'ясування, відповідно до частини другої статті 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у зв'язку з їх не відповідністю вимогам частин 4 та 5 статті 11, частині 1 статті 138 та статті 159 цього Кодексу з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 222,223,227,230,231,254 КАС України, -
Касаційну скаргу Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.10.2011р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 8.09.2014р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.
Судді А.О. Логвиненко
О.Є. Донець
В.Ф. Мороз