Справа: № 729/317/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузюра В.О. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
02 липня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
при секретарі судового засідання Гнідіній М.Ю.,
за участю:
позивача ОСОБА_2,
третьої особи ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 та Осокорівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області на постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Осокорівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області, за участю третьої особи - ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Осокорівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення 15 сесії 6 скликання Осокорівської сільської ради від 18.09.2013 «Про безкоштовну передачу земельних ділянок у власність» та рішення 18 сесії 6 скликання Осокорівської сільської ради від 30.04.2014 «Про затвердження технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)».
Постановою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 травня 2015 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач та третя особа оскаржили його в апеляційному порядку.
Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є власниками житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 по ? частині кожен після отримання спадщини від померлої матері - ОСОБА_4.
Такий розподіл садиби здійснений відповідно до рішення апеляційного суду Чернігівської області від 26 травня 2010 року по справі № 22ц-816/2010 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадщину, визнання права власності на спадкове майно, зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні об'єктом власності.
Право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину жилого будинку було зареєстровано в державному реєстрі прав власності КП «Ніжинське МБТІ» Чернігівської обласної ради 29.09.2010.
Право власності ОСОБА_2 на належну йому 1/2 частину будинку зареєстроване не було.
Рішенням сесії Осокорівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області від 12.01.2011 року ОСОБА_3 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, яка посвідчує право власності на ? частину спадкової земельної ділянки, що знаходиться на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, будівель і споруд орієнтовною площею 0,11 га.
На виконання вказаного рішення ОСОБА_3 виготовлена технічна документація на земельну ділянку № 1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,1149 га, з них 0,059 га -рілля.
У зв'язку з нездійсненням затвердження сільською радою вказаної технічної документації з підстав не погодження меж земельної ділянки суміжним землекористувачем - ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Осокорівської сільської ради, в якому просила зобов'язати Осокорівську сільську раду затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1.
Постановою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 10 січня 2013 року по справі № 2502/1799/2012 позов задоволено частково. Зобов'язано Осокорівську сільську раду Бобровицького району Чернігівської області на черговій сесії сільської ради розглянути технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 і прийняти відповідне рішення.
На виконання вказаного рішення суду 18 вересня 2013 року на сесії Осокорівської сільської ради прийнято рішення «Про безкоштовну передачу земельних ділянок у власність», відповідно до п. 1 якого вирішено затвердити матеріали інвентаризації земельних ділянок гр. ОСОБА_3 загальною площею 0,1149 га, з них 0,0596 га - рілля.
Згідно з п. 2 вказаного рішення вирішено передати безкоштовно у власність гр. ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,1149 га за адресою АДРЕСА_1, в тому числі: ділянка № 1 - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,1149 га, з них 0,059 га - рілля.
30.04.2014 відповідачем було прийнято рішення «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», згідно з яким Осокорівська сільська рада вирішила затвердити гр.. ОСОБА_3 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1149 га за рахунок земель сільської ради, не переданих у власність і користування для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 осокорівської сільської ради в Державному земельному кадастрі та присвоєння кадастрового номера земельної ділянки: НОМЕР_1 та передати у власність земельну ділянку площею 0,1149 га громадянці ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування, обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову тим, що технічна документація, що затверджена вказаними рішеннями, не відповідає встановленим вимогам, зокрема, у зв'язку з непогодженням ним як сусіднім землекористувачем меж земельної ділянки.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваними рішеннями порушуються права позивача як землекористувача суміжної з наданій третій особі земельної ділянки через його відмову від здійснення погодження меж земельних ділянок.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірні правовідносини регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 року №2768-III (далі - ЗК України).
Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до частини четвертої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Порядок формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав визначено статтею 79-1 цього Кодексу, згідно якої земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.
Пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. №1051, передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49 - 54 цього Порядку.
Відповідно до статті 198 ЗК України при відведенні земельної ділянки та розробленні документації із землеустрою з метою посвідчення прав на земельну ділянку у порядку, встановленому статтею 118 цього Кодексу, в обов'язковому порядку проводиться кадастрова зйомка.
Зокрема, кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає, зокрема геодезичне встановлення меж земельної ділянки, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами (ст. 198 ЗК України).
Механізм встановлення меж земельних ділянок визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Держкомзему від 18.05.2010 року №376 (далі - Інструкція), зокрема, пунктом 2.1. якої передбачено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
З системного аналізу вищевказаних норм, суд приходить до висновку, що погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами є обов'язковою умовою для виготовлення кадастрового плану земельної ділянки, який є невід'ємною частиною проекту землеустрою
Відповідно до ч. 3 ст. 20 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Статтею 186-1 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин (ч. 1 ст. 186-1 ЗК України).
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч. 5 ст. 186-1 ЗК України).
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (ч. 6 ст. 186-1 ЗК України).
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, з акту погодження меж земельної ділянки від 05 жовтня 2011 року (а.с. 241, том 1), ОСОБА_3 було погоджено межі земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, а саме з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Проте, межі земельної ділянки з суміжним землекористувачем ОСОБА_2 погоджено не було.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не були дотримані вимоги щодо погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, а тому проект землеустрою не відповідає встановленим вимогам.
Відповідно до ч. 8 ст. 119 Земельного кодексу України, яка визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Частиною 9 цієї статті передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Враховуючи, що проект землеустрою щодо відведення третій особі земельної ділянки не відповідає встановленим вимогам, у сільської ради були відсутні правові підстави для його затвердження згідно з оскаржуваними у даній справі рішеннями.
Таким чином, в суду наявні правові підстави для задоволення позову та скасування спірних рішень відповідача, які не відповідають критеріям законності та обґрунтованості.
Щодо доводів третьої особи стосовно протиправної відмови ОСОБА_2 у здійсненні погодження меж земельної ділянки колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Частиною 2 ст. 152 ЗК України, передбачено що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно з частиною третьою статті 158 ЗК України земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності і користуванні громадян, вирішують органи місцевого самоврядування. Порядок розгляду земельного спору врегульовано статтею 159 цього Кодексу. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування спір вирішується судом згідно з частиною п'ятою статті 158 Кодексу.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у разі відмови суміжного землекористувача погодити межі земельної ділянки та з метою вирішення земельного спору, ОСОБА_3 повинна була звернутися до органу місцевого самоврядування за місцем знаходження земельної ділянки, а в разі неможливості вирішення даного спору органом місцевого самоврядування - звернутися з відповідним позовом до суду в порядку цивільного судочинства.
В матеріалах справи відсутні докази вирішення вказаного земельного спору в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення 15 сесії 6 скликання Осокорівської сільської ради від 18.09.2013 «Про безкоштовну передачу земельних ділянок у власність» та рішення 18 сесії 6 скликання Осокорівської сільської ради від 30.04.2014 «Про затвердження технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» до вирішення земельного спору щодо погодження меж суміжної земельної ділянки між позивачем та третьою особою є передчасним.
Згідно приписів ст.ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 244-2, 254 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Осокорівської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області залишити без задоволення.
Постанову Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 травня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді І.О. Грибан
О.А. Губська
Ухвалу в повному обсязі виготовлено 02.07.2015
.
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Губська О.А.
Грибан І.О.