Справа: № 750/2259/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузюра В.О.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
02 липня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
при секретарі судового засідання Гнідіній М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 травня 2015 року у справі за позовом управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанов,-
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив скасувати постанови старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області про накладення штрафу ВП № 44323187 від 25.02.2015 та постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 44323187 від 25.02.2015.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 травня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та постановити нову - про задоволення позову.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч. 6 ст. 12, ч.1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції при вирішенні справи норм процесуального і матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області перебуває виконавчий лист № 2506/1482/2012, виданий 16.05.2014 Деснянським районним судом м. Чернігова, про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради здійснити ОСОБА_2 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, що встановлено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та здійснити відповідні виплати з урахуванням проведених позивачу виплат.
18 серпня 2014 року відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.08.2014 управлінням праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради було здійснено перерахунок ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно проведеного перерахунку сума до виплати становить стягувану становить 3144 грн.
Виплата коштів на виконання рішення суду позивачем не здійснена у зв'язку з відсутністю фінансування.
25.02.2015 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Постиляковою М.Б. винесено постанову ВП № 45425793 про накладення штрафу, відповідно до якої за невиконання рішення суду у встановлений державним виконавцем строк на боржника накладено штраф у розмірі 680 грн.
25.02.2015 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Постиляковою М.Б. винесено постанову, якою за невиконання рішення суду у встановлений державним виконавцем строк з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 1360,00 грн.
Вважаючи вказані постанови державного виконавця незаконними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані постанови відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відсутністю бюджетних асигнувань не може вважатися поважною причиною невиконання рішення суду.
Перевіряючи наведений висновок суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення здійснюється відповідно до статті 75 Закону №606-ХІV.
Частиною 2 статті 75 зазначеного Закону передбачено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Згідно із частиною 1 статті 89 Закону №606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника.
Враховуючи викладене, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Судом встановлено, що позивачем виконано вимогу державного виконавця в межах своїх повноважень, а саме: згідно рішення боржник здійснив перерахунок грошової допомоги, проте, виплата нарахованої допомоги не здійснена у зв'язку з відсутністю коштів, оскільки вони не є власністю божника та не знаходяться на його рахунках. Фактично, у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Отже, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем семиденного строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення.
Оскільки у позивача були поважні причини невиконання судового рішення, то постанова ДВС про накладення штрафу є передчасною.
Наведену правову позицію відображено у постанові Верховного Суду України від 24 березня 2015 року по справі № 21-66а15, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог адміністративного позову про скасування постанови старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області про накладення штрафу ВП № 44323187 від 25.02.2015.
Суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову про скасування постанови старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області про стягнення виконавчого збору ВП № 44323187 від 25.02.2015, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.
Окрім того, положеннями ч. 3 ст. 27 зазначеного закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
З матеріалів справи не вбачається вчинення відділом державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження заходів примусового виконання рішення.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
Наведену правову позицію відображено у постанові Верховного суду України від 28.01.2015 по справі № 3-217гс14, винесеній в порядку ст. 244-2 КАС України.
З матеріалів справи не вбачається, що державним виконавцем при виконанні виконавчого листа № 2506/1482/2012 від 16.05.2014 здійснювалися заходи примусового виконання рішення суду, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що підстави для винесення державним виконавцем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у спірних правовідносинах відсутні.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області про стягнення виконавчого збору ВП № 44323187 від 25.02.2015 є незаконною та підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.
Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови - про задоволення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41,160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 травня 2015 року скасувати.
Прийняти нову постанову.
Адміністративний позов управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради задовольнити.
Скасувати постанови старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області про накладення штрафу ВП № 44323187 від 25.02.2015 та постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 44323187 від 25.02.2015.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді І.О. Грибан
О.А. Губська
Постанову в повному обсязі виготовлено 02.07.2015
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Грибан І.О.
Губська Л.В.