61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
14 липня 2009 р.
Справа № 22-а-7619/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді - Шевцової Н.В.,
суддів - М'ягкий Є.В. , Макаренко Я.М.
секретаря судового засідання: Чернова О.П.
представник відповідача: Шумська І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову Господарського суду Полтавської областi від 16.12.2008р. по справі № 9/93/5018
за позовом Приватного підприємства "Луїдор-2002"
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне підприємство «Луїдор-2002»(надалі по тексту позивач - ПП «Луїдор-2002») звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції (надалі по тексту відповідач, Кременчуцької ОДПІ), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 06.03.2007р. №0001392301/0/484, за яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 258 585, 00 грн., в т.ч. основний платіж - 172 390, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 86 195, 00 грн.
Постановою господарського суду Полтавської області від 16.12.2008 року зазначений позов задоволено у повному обсязі.
Відповідач не погодившись із постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ПП «Луїдор-2002»відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом при ухваленні рішення приписів ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не врахування судом нікчемність угод, укладених між позивачем та ПП КТП «Лойд», не наданні судом оцінки порушенням допущеним при складенні документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено, що за висновками виїзної планової перевірки Приватного підприємства «Луїдор-2002», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003р. по 30.09.2006р., що набрало форму акту №124/23-120/32097134 від 26.02.2007р., відповідач констатував про порушення з боку позивача норм Закону України "Про податок на додану вартість», в т.ч.: п. 7.3 ст. 7 цього Закону, що привело до заниження та недоплати до бюджету ПДВ за листопад 2005 року на суму в 4 544, 00 грн. пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, в результаті завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 167 846, 00 грн., в т.ч. за червень 2005 року на 43 357,00 грн., за липень 2005 року на 86 383, 00 грн. та за серпень 2005 року на 38 106,00 грн.
Результатом даних висновків стало визначення Кременчуцькою ОДПІ позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 06.03.2007р №0001392301/0/484 податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальній сумі 258 585, 00грн., в т.ч. основний платіж - 172 390, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 86 195, 00 грн.
При цьому Кременчуцька ОДПІ ґрунтує свої висновки про порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ»та донарахування 167 846, 00 грн. цього податку у вигляді основного платежу тим, що протягом 2-3 кварталів 2005 року постачальником селітри для позивача було ПП «Лойд»м. Кременчук, документи якого, в т.ч. установчі документи ( статут), свідоцтво ПДВ №23706990 від 09.12.2004 року та всі документи податкової звітності, бухгалтерські документи, фінансово-господарські документи, за рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 18.01.2007р. були визнані недійсними з 09.04.2004р.
Також судом встановлено, що як сам позивач, так і його контрагент - ПП «Лойд»в період, що був охоплений перевіркою мали статус платників ПДВ та перебували на обліку в органах державної податкової служби.
Рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 18.01.2007р. до
якого відсилається Кременчуцька ОДПІ, 27 лютого 2007року рішенням цього ж суду було скасовано за нововиявленими обставинами, а тому на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не було чинним.
22.06.2007р. Апеляційний суд Полтавської області скасував рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 05.04.2007р. та закрив провадження у справі про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва платника податку на додану вартість, бухгалтерських документів та документів податкової звітності ПП «Лойд».
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про податок на додану вартість»визначено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат на сплату ПДВ - відсутність податкової накладної чи вантажної митної декларації. При цьому, суд зазначив, що контрагент позивача, виконав вимоги Закону «Про ПДВ»(п.7.2) - видав покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені суми податку. Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено, а тому посилання податкової - відповідача на рішення суду загальної юрисдикції щодо контрагента позивача, яке було скасоване, суд не оцінив, як суттєві.
Між тим, колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції виходячи з такого.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митним деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
За змістом п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст.6 та ст.8 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межа господарської діяльності платника податку.
Як вбачається з матеріалів справи, що протягом 2-3 кварталів 2005року постачальником селітри для позивача було ПП «КТП «Лойд».
Між тим, на підтвердження наявності взаємовідносин між позивачем та ПП «Лойд»позивачем ні під час проведення перевірки ні в суді першої інстанції не було надано договору купівлі-продажу, укладеного між ним та ПП «Лойд», що свідчить про відсутність такого договору.
Відповідно до Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, єдиним засновником ПП «Лойд»є ОСОБА_1.
Рішенням № 1 від 26.11.2004р, ( копія в матеріалах справи ) засновник підприємства призначив себе директором ПП КТГ «Лойд».
Листом від 02.12.2004р. Кременчуцьку ОДШ було повідомлено, що ведення бухгалтерського обліку та складання звітності буде здійснюватись особисте керівником ОСОБА_1
З доданих до матеріалів справи письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що вона зареєструвала підприємство на прохання ОСОБА_2 З моменту державної реєстрації не була причетна до його фінансово-господарської діяльності, жодних документів не складала і не підписувала, угоди не укладала. Хто займався діяльністю від імені Підприємства їй не відомо, оскільки нікого на керівні посади не призначала та на ведення діяльності не уповноважувала.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п.3 ст.5 Господарського кодексу суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. Частиною 2 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Згідно ч.1 ст. 92 цього Кодексу юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків, здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами.
За змістом ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Як зазначено у частині 2 статті 215 того ж Кодексу, визнання нікчемних угод недійсними не вимагається. Крім того, ч.1 ст.228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним ( ч.2 ст.228).
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення ( ч.1 ст.236 ЦК України).
Таким чином, поза увагою суду залишилися обставини щодо наявності ознак нікчемності правочину, укладеному між позивачем та ПП «Лойд», як такий, який укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки уповноважена від ПП «Лойд»особа на укладання від імені цього підприємства правочинів не мала господарських стосунків з позивачем та не мала на меті здійснення господарської діяльності. Отже, через неповне з'ясування судом обставин справи, які мають значення для справи, суд помилково не надав оцінки зазначеним правочинів та не визнав їх нікчемними.
Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Як вбачається з наданих позивачем копій первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, на податкових накладних виданих позивачу ПП «Лойд»відсутній особистий підпис ОСОБА_1 та не всі надані копії мають відбиток печатки ПП КТП «Лойд».
Також, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження реальності угод, кладених з ПП «Лойд», а саме позивач не надав ні залізничних, ні товарно-транспортних накладних, які б доводили транспортування придбаних товарів. Суд першої інстанції, не зважаючи, що відповідач в своїх запереченнях посилався на безтоварність операцій між позивачем та ПП «Лойд»при вирішенні справи не звернув уваги на відсутність зазначених доказів.
Отже, задовольняючи позов, суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а саме ч.1 ст.216 ЦК України щодо відсутності правових наслідків угод укладених між позивачем та ПП «Лойд» в силу їх нікчемності та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо відсутності у позивача права на податковий кредит за податковими накладними, виданими ПП «Лойд», які не підтверджені податковими накладними, оскільки на цих податкових накладних відсутній підпис уповноваженою особи та печатка підприємства.
Таким чином, через порушення судом наведених норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, задовольняю апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ, скасовує постанову суду першої інстанції із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову ПП «Луїдор-2002».
Керуючись ст. ст. 160, 195, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області -задовольнити.
Постанову Господарського суду Полтавської області від 16.12.2008р. по справі № 9/93/5018 -скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ПП «Луїдор-2002»до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення -відмовити.
Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Н.В.Шевцова
Судді: Є.В.М'ягкий
Я.М.Макаренко
Повний текст виготовлено 20.07.2009 року.