61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
12 травня 2009 р.
Справа № 22-а-7306/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.
при секретарі - Верман А.М.
за участю:
представника відповідача -Биченко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної ДПІ в Полтавській області на постанову Господарського суду Полтавської області від 26.06.2008 року по справі № 17/80
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
до Кременчуцької об'єднаної ДПІ в Полтавській області
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 00001911702/0/369,-
Позивач, Приватний підприємець ОСОБА_1, звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької об'єднаної ДПІ в Полтавській області в якому, просила визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001911702/0/369 від 22.04.2008 р.
Постановою Господарського суду Полтавської області адміністративний позов Приватного підприємця ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 67 Конституції України, Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва», Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»№ 727/98 від 03.07.1999 р., ст. 159 КАС України та на обставини і обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач подала заперечення на апеляційну скаргу в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, _____________________________________________________________________________
Справа № 22-а-7306/09 Головуючий 1 інстанції: Коршенко Ю.О.
Доповідач: Калиновський В.А.
вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 має Свідоцтво про сплату єдиного податку, видане Кременчуцькою ОДПІ 28.12.2006р. /а.с. 8/
На підставі невідповідності звіту суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи платника єдиного податку за 2007р., Кременчуцькою ОДПІ проведено перевірку платника з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з
01.10.2006р. по 31.12.2007р.
В ході перевірки податковим органом встановлено, що Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 з 01.10.2006р. по 31.12.2007р. працювала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. В зв'язку з досягненням граничної суми отриманої виручки у IV кварталі 2007р. (598974,10 грн.) з І кварталу 2008р. суб'єкт підприємницької діяльності перейшла на загальну систему оподаткування обліку та звітності. Перевіркою правильності визначення суми податку з доходів фізичних осіб встановлено заниження суми оподаткованого доходу за період з 01.10.2007р. по 31.12.2007р. на 66170,10 грн., згідно перевірок оподаткований доход склав 98974,10 грн.
Визначення податкового зобов'язання податковим органом проводилося відповідно до ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" за ставкою 15%. У податковому періоді з 01.10.2007р. по 31.12.2007р. за даними платника, відповідно до декларації, оподатковуваний доход склав - 32804,00 грн., податкове зобов'язання - 4920,60 грн. За даними перевірки оподатковуваний доход - 98974,10 грн. податкове зобов'язання - 14846,12 грн. Сума відхилення становить - 9925,52 грн.
За наслідками перевірки податковим органом складено Акт перевірки № 569/17-305/2501910441 від 08.04.2007р. /а.с. 13-17//
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач є самозайнятою особою, що здійснює підприємницьку діяльність, а тому з огляду на положення Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»№ 727/98 від 03.07.1999 р., позивач не є платником податку з доходів фізичних осіб.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, належним чином підтверджені матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своєї позиції в запереченні на позовну заяву податковий орган посилається на Звіт суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи платника єдиного податку за 2007р. Згідно вказаного звіту, обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році склав 532804,00 грн. Кременчуцька ОДПІ вважає що, позивач відповідно до діючого законодавства, повинна була подати декларацію про сукупний оподатковуваний дохід за формою №1, передбаченою "Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю" від 02.04.1993р. №12. Крім того, податковий орган посилається на дані з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, відповідно до яких, ОСОБА_1 за 9 місяців 2007р. отримала дохід, що значно перевищує задекларовану суму. З І кварталу 2008р. ОСОБА_1 перейшла на загальну систему оподаткування та подала до Кременчуцької ОДПІ декларацію про доходи задекларувавши суму 32804,00 грн. За даним податкового органу сума доходів становила 98974,10 грн., що перевищило задекларований доход на 66170,10 грн. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податковий орган нарахував податок з доходу фізичних осіб у розмірі 9925,52 грн. (а.с. 45-46).
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно спростував таку позицію відповідача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727 від 03.07.1998р. (далі за текстом Указ), спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
У разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.
Ст. 6 Указу встановлює перелік податків і зборів які не сплачуються суб'єктом підприємницької діяльності, який сплачує єдиний податок, до них належить також податок з доходів фізичних осіб.
Відповідно до п. 4.3.25. п.4.3. ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", не включаються до складу загально місячного або річного оподаткування дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону. Ст. 1.6. ст. 1 наведеного Закону визначає поняття загального оподатковуваного доходу як будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі за текстом - оподатковуваний дохід).
Відповідно до ст. 1.19 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", самозайнята особа - платник податку, який є суб'єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, правомірно дійшов висновку про те, що оскільки позивач є самозайнятою особою, що здійснює підприємницьку діяльність, з огляду на положення Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»№ 727/98 від 03.07.1999 р., позивач не є платником податку з доходів фізичних осіб.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, належним чином підтверджені матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що полягає в наступному.
Статтею 129 Конституції України визначено основними конституційними засадами судочинства -гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.
Згідно приписів ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Одночасно із технічним записом судового засідання ведеться журнал судового засідання, в якому відображається хід судового розгляду справи.
Частиною 7 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, встановленому цим кодексом.
З матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувався без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Зазначена обставина підтверджується відсутністю журналу судового засідання.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив конституційні засади судочинства та вимоги ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи, що суд першої інстанції не здійснив фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, встановленому цим кодексом, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо розгляду справи судом першої інстанції.
Відповідно до положень п. 1 та п. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. При цьому законним визнається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Суд першої інстанції порушив основні конституційні засади судочинства та норми процесуального права, передбачені ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому постанова суду не є законною та підлягає скасуванню.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Таким чином, враховуючи, що суд першої інстанції правильно і повно встановив всі обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, але допустив порушення конституційних засад судочинства та норм процесуального права, колегія суддів скасовує постанову суду з прийняттям нового рішення, яким задовольняє позов.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, п. 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст.ст. 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної ДПІ в Полтавській області на постанову Господарського суду Полтавської області від 26.06.2008 року по справі № 17/80 -задовольнити частково.
Постанову Господарського суду Полтавської області від 26.06.2008 року по справі № 17/80 за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної ДПІ в Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 00001911702/0/369 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 22.04.2008 р. № 00001911702/0/369. Стягнути з Державного бюджету на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р 26001053200710 в Кременчуцькій філії АКБ «Приватбанк»(м. Кременчук), МФО 331531, код ЄДРПОУ 2501910441) державне мито в розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
(підпис)
Бенедик А.П.
Судді
(підпис) (підпис)
Калиновський В.А. Кононенко З.О.
Калиновський В.А.
Повний текст постанови виготовлений 18.05.2009 р.