61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
10 червня 2009 р.
Справа № 22-а-7327/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.
за участю секретаря судового засідання
Представника позивача - Петрук С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області на постанову Господарський суд Полтавської областi від 20.11.2008р. по справі № 17/181
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Приватний підприємець ОСОБА_1, звернулася до Господарського суду Полтавської областi з позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області, в якому просила визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Полтавської МДПІ від 29.10.2007 р. № 0003181701/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій та донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 23833,50 грн. та повторні повідомлення-рішення № 0003181701/1 від 10.01.2008 р., № 0003181701/2 від 28.02.2008 р., № 0003181701/3 від 06.05.2008 р. винесені на підставі Акту, складеного за результатами перевірки.
Постановою Господарського суду Полтавської областi від 20.11.2008 року адміністративний позов Приватного підприємця ОСОБА_1 задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем, подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 159 КАС України та на обставини і обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач подала заперечення на апеляційну скаргу в яких, посилаючись на законність та обгрунтованість постанови суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі направлення від 21.09.2007р. № 000410, Полтавською міжрайонною державною податковою інспекцією була здійснена планова комплексна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності приватного підприємця ОСОБА_1 за період з 01.04.200р. по 30.06.2007р..
В ході перевірки відповідачем було виявлено порушення приватним підприємцем п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: безпідставне включення приватним підприємцем ОСОБА_1 до складу податкового кредиту по ПДВ в сумі 15313,00 грн. (основний платіж) по податкових накладних від 27.04.2006р. та від 29.01.2007р.
За результатами перевірки податковим органом було складено Акт перевірки № 103/17-2476012660 від 25.10.2007р. та винесено податкове повідомлення-рішення № 0003181701/0 від 29.10.2007р. про сплату донарахованої перевіркою суми податку на додану вартість в розмірі 15899,00 грн. і застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення розрахунків по податку на додану вартість в сумі 7944,50 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач, відповідно до Положення по порядок подання до розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, оскаржив вказане повідомлення-рішення в порядку апеляційного узгодження.
07.11.2007р. позивачем до Полтавської МДПІ було направлено скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0003181701/0. Полтавська МДПІ в задоволенні скарги відмовила повністю (відповідь-рішення про результати розгляду скарги № 1112/К/25-014 від 27.12.2007р.) та винесла податкове повідомлення-рішення № 0003181701/1 від 10.01.2008р.
04.01.2008 р. за вих. № 3 Приватний підприємець ОСОБА_1 надіслала до Державної податкової адміністрації у Полтавській області повторну скаргу з вимогою скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003181701/0 від 29.10.2007 р. Рішенням про результати розгляду повторної скарги № 60/К25-017 від 28.02.2008 р. ДПА у Полтавській області залишило без змін податкові повідомлення-рішення Полтавської МДПІ № 0003181701/0 від 29.10.2007р. та № 0003181701/1 від 10.01.2008р. та винесла податкове повідомлення-рішення № 0003181701/2 від 28.02.2008р.
Повторна скарга за вих. № 4 від 05.03.2008р. Приватним підприємцем ОСОБА_1 була направлена на адресу Державної податкової адміністрації України стосовно необґрунтованості та безпідставності податкового повідомлення-рішення № 0003181701/2 від 28.02.2008р. Рішенням № 3840/К/25-0315 від 23.04.2008р. про результати розгляду повторної скарги Державна податкова адміністрація України скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 залишила без задоволення.
Свої заперечення проти позовних вимог податковий орган грунтує на тому, що позивач до складу податкового кредиту включив суми, сплачені згідно податкових накладних: № 148 від 27.04.2006р. (ПДВ - 1960,00 грн.), №149 від 27.04.2006р. (ПДВ -12960,00 грн.) виданих суб'єктом господарської діяльності фізичною особою ОСОБА_2 та податкової накладної № 183 від 29.01.2007р. (ПДВ - 392,00 грн.), виданої суб'єктом господарської діяльності фізичною особою ОСОБА_3, тоді як реєстрація свідоцтва платника ПДВ вищевказаних суб'єктів анульована.
При цьому, відповідач посилається на п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого, реєстрація платника ПДВ діє до дати її анулювання. У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з іншого податку, що виниклидо такого анулювання, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення Полтавської МДПІ № 0003181701/0 від 29.10.2007р. та повторні податкові повідомлення-рішення № 0003181701/1 від 10.01.2008р., № 0003181701/2 від 28.02.2008р., № 0003181701/3 від 06.05.2008р., що є предметом спору, прийняті відповідачем без достатніх підстав та не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, приватний підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як платник податку на додану вартість (свідоцтво від 25.06.2001р. N 76617702) /а.с. 41/, здійснює щомісячне подання декларацій з податку на додану вартість та щомісячну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартісь.
В перевіряємий період позивач здійснював господарські операції з суб'єктами господарської діяльності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 В результаті виконання договірних зобов'язань позивач отримав від вищевказаних суб'єктів продукцію, що підтверджується податковими накладними № 148 від 27.04.2006р., № 149 від 27.04.2006р., № 183 від 29.01.2007р. /а.с.13-15/.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками відповідача, свідоцтва платників ПДВ суб'єктів господарської діяльності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були анульовані за заявами платників 27.04.2006р. та 29.01.2007р. відповідно /а.с. 53, 54/. Спірні податкові накладні видані позивачеві днем анулювання свідоцтв 27.04.2006р. та 29.01.2007р.
Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Крім того, слід зазначити, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій (дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 9.8 Закону Закону України "Про податок на додану вартість", при анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання. Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками сду першої інстанії про те, що ПП ОСОБА_1 діяла в межах положень ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки на момент здійснення господарських операцій суб'єкти господарської діяльності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на підставі яких і видали позивачу належним чином оформлені податкові накладні. Суми, віднесені позивачем до податкового кредиту у відповідних податкових деклараціях по ПДВ, підтверджені податковими накладними, що були отримані від контрагента, отже позивач мав право і обгрунтовано відносив до складу свого податкового кредиту суми податку на додану вартість в останній день дії свідоцтв про реєстрацію платника податку на додану вартість суб'єктів господарської діяльності ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Відповідно до положень статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку стосовно того, що постанова Господарського суду Полтавської областi від 20.11.2008 року по справі № 17/181 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Полтавської міжрайонної ДПІ Полтавської області на постанову Господарського суду Полтавської областi від 20.11.2008 року по справі № 17/181 - залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Полтавської областi від 20.11.2008 року по справі № 17/181 за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 до Полтавської міжрайонної ДПІ Полтавської області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
(підпис)
Бенедик А.П.
Судді
(підпис) (підпис)
Кононенко З.О. Калиновський В.А.
Калиновський В.А.
Повний текст ухвали виготовлений 15.06.2009 р.