вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
04.09.09Справа №2а-8129/09/2/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Лісецькій Г.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Приморський"
до Державної податкової інспекції у м. Феодосії АР Крим
про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників:
від позивача - Казановська О.Р. - директор, роз. № 09 від 23.02.2009 р.
від відповідача - Радин А.О. - пред-к. дов. № 13 від 27.02.2009 р.
Суть спору: Комунальне житлово-експлуатаційне підприємств «Приморський» ( далі позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати частково недійсним на суму 7480,52 грн. податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Феодосії (далі відповідач) від 30.10.2008 р. № 0001331502/3 . Вимоги мотивовані тим, що відповідач помилково застосував штрафні санкції, передбачені п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог .
Представник відповідача під час судового засідання, яке відбулось 04.09.2009 р. , надав відзив на позов (вих. 2487/9/10-о від 02.09.2009 р.) , в якому з позовними вимогами не погодився, вказавши, що зазначене податкове повідомлення - рішення прийнято після встановлення порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов'язання , встановлених в Законі України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” .
Під час розгляду справи представники сторін наполягали на вимогах та запереченнях, викладених у позові та відзиву на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд
Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання своєчасності сплати податковогох зобов'язання по ПДВ за березень-травень 2007 р. , за результатами якої складений акт № 1586/15-2/31382340 від 05.06.2008 р.
У зазначеному акті відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем термінів сплати сум податкових зобов'язань по ПДВ, визначених ним у наданих податкових деклараціях.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 18.06.2008 р. прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001331502/0 , згідно з яким позивач на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 384 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 16986 грн. мав сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 8493,02 грн.
Діючи відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, позивач 25.06.2008 р. надіслав на адресу відповідача скаргу на зазначене вище податкове повідомлення -рішення.
Відповідач, розглянувши скаргу позивача, 17.07.2008 р. прийняв рішення №6789/10/25-010 про відмову в її задоволенні.
На підставі акту перевірки № 1586/15-2/31382340 від 05.06.2008 р. відповідач 21.07.2008 р. прийняв податкове повідомлення - рішення № 0001331502/1 , згідно з яким позивач на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 384 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 16986 грн. мав сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 8493,02 грн.
. Позивач 28.07.2008 р. надіслав ДПІ в АРК скаргу , в який просив скасувати податкове повідомлення - рішення № № 0001331502/0 від 18.06.2008 р.
ДПА в АРК 14.08.2008 р. прийняла рішення № 2173/10/25023, відмовила у задоволені скарги позивача.
Відповідач 21.08.2008 р. прийняв податкове повідомлення - рішення №0001331502/2 , згідно з яким позивач на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 384 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 16986 грн. мав сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 8493,02 грн.
Позивач 27.08.2008 р. надіслав до ДПА України скаргу , в який просив скасувати прийняв податкове повідомлення - рішення №0001331502/0.
ДПА України відмовила у задоволенні скарги позивача.
На підставі акту перевірки № 1586/15-2/31382340 від 05.06.2008 р. відповідач 30.10.2008 р. прийняв податкове повідомлення - рішення № 0001331502/3 , згідно з яким позивач на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 384 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 16986 грн. мав сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 8493,02 грн.
Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов 'язкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобов'язань визначений у ст. 4 вказаного закону, п.п. 4.1.4 якої визначає , що податкові декларації податкові декларації подаються за базовий податковий період що дорівнює календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Уп.п.4.1.5.ст. 4 Закону визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.
У п. 5.3.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4п.4.1.ст.4 Закону для подання декларації платника податків.
Розмір штрафних санкції, які накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства , та порядок їх застосування визначені у ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Відповідно до п. 17.1.7 ст. 17 вказаного закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим законом, він зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу,
при затримці від 31 до 90 календарних днів - у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу;
при затримці більш 90 календарних днів - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України “Про податок на додану вартість”.
Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов'язання це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому ) періоді , визначена згідно з Законом.
Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивачем в порядку, передбаченому чинним законодавством України, були узгоджені суми податкових зобов'язань по ПДВ за березень -травень 2007 р. шляхом подання податкових декларацій № 14056 від 18.04.2007 р. , № 19841 від 16.05.2007 р. та № 22564 від 18.06.2007 р. , згідно з якими вім мав сплатити суми ПДВ за березень 2007 р. у розмірі 9574 грн. до 03.05.2007 р. , за квітень 2007 р.- 4554 грн. до 30.05.2007 р., за травень 2007 р. - 2858 грн. до 02.07.2007р.
Позивачем надана копія платіжного доручення № 14 від 20.05.2008 р. на суму 20000 грн., в графі « призначення платежу» якого було вказано: «ПДВ за квітень 2008р.» . Він також надав копії платіжних доручень № 235 від 20.02.2008 р. на суму 256 грн., № 435 від 31.03.2008р. на суму 500 грн., № 5777 від 16.04.2008 р. на суму 130 грн., № 6888 від 08.05.2008 р. на суму 1082 грн., № 653 від 30.04.2008 р. на суму 57 грн. На зазначених платіжних дорученнях, копії яких залучені до матеріалів справи, є відмітка банку про проведення платежів в дні їх оформлення. В графі « призначення платежу» цих платіжних доручень позивачем було вказано: «ПДВ за березень 2007 р. » .
З матеріалів справи та пояснень відповідача стає зрозумілим, що перерахування позивачем коштів по зазначеним вище платіжним документам було прийнято до уваги відповідачем під час проведення перевірки своєчасності сплати ним податкових зобов'язань по ПДВ за березень - травень 2007 р. та розрахунку штрафних санкції на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін , суд прийшов до висновку , що тільки платіжні доручення № 235 від 20.02.2008 р. на суму 256 грн., № 435 від 31.03.2008р. на суму 500 грн., № 5777 від 16.04.2008 р. на суму 130 грн., № 6888 від 08.05.2008 р. на суму 1082 грн., № 653 від 30.04.2008 р. на суму 57 грн. свідчать про те, що позивач проводив перерахунок коштів , здійснюючи розрахунки по податковим зобов'язанням по ПДВ за березень -травень 2007 р., а саме тільки за березень 2007 р. у сумі 2025 грн.
Суд не може погодитись з твердженнями відповідача про те, що у зв'язку з наявністю у позивача заборгованості по ПДВ за попередні періоди він , діючи відповідно до п.п.7.7. ст. 7 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, при отриманні коштів , перерахованих позивачем згідно з платіжним дорученням № 14 від 20.05.2008 р. , в графі «Призначення платежу» якого було вказано: «ПДВ за квітень 2008 р.», правомірно здійснив погашення податкового боргу за березень-травень 2007 р.
Так, ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно ч. 4 ст. 9 КАСУ у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20.03.1952 р., ратифікованого Україною 17.07.1997 р., передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. В ч. 2 цієї ж статті зазначено, що попередні положення ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів. Отже, зі змісту ч.2 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини вбачається, що будь-які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою такого платника податків або за рішенням суду.
Ст.8 Закону України „Про власність" встановлено, що цим Законом встановлюються основні положення про власність в Україні. У відповідності зі ст. 4 цього Закону власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Частина 3 ст. 47 Господарського кодексу України передбачає, що держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.
В силу викладеного стає зрозумілим , що діючим законодавством України також закріплено право власника за власною ініціативою та на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, гарантії недоторканості майна з боку держави.
У відповідності зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування і їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Відповідно до ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Вивчивши зазначені вище обставини , суд дійшов висновку, що відповідач при зарахуванні коштів, перерахованих на підставі платіжного доручення № 14 від 20.05.2008 р., на погашення податкових зобов'язань позивача по ПДВ за квітень-травень 2007 р. , діяв з перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України „Про державну податкову службу в Україні". Суд вважає, що податковий орган в зазначених умовах не мав право самостійно без згоди платника податків або в умовах відсутності рішення суду перераховувати платежі , змінюючи призначення платежу, визначеного останнім у платіжному документі.
Приймаючи до уваги те, що позивач є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, у тому числі й визначати призначення платежів, суд вважає, що застосування положень п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" можливе лише у разі вжиття відповідачем всіх передбачених вказаним законом заходів щодо визначення податкових зобов'язань в податковий борг або за згодою платника податків.
За таких обставин суд вважає, що наданий відповідачем у Акті перевірки №1586/15-2/31382340 від 05.06.2008 р. розрахунок затримки сплати позивачем узгодженого ним податкового зобов'язання по ПДВ за березень 2007 р. у сумі 363,47 грн. , за квітень 2007р. у сумі 4554 грн. та за травень 2007 р. у сумі 2858 грн. не можна визнати обґрунтованим, зробленим з додержанням зазначених вище положень чинного законодавства.
В силу викладеного підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасуванню податкового повідомлення - рішення № 0001331502/3 від 30.10.2008 р. в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 7480,52 грн. , яке було прийнято за результатами проведення відповідачем невиїзної документальної перевірки позивача з питання своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов'язань по ПДВ за березень-травень 2007 р.
Під час судового засідання, яке відбулось 04.09.2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 08.09.2009 р.
Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Феодосії № 0001331502/3 від 30.10.2008 р. в частині нарахування Комунальному житло-во-експлуатаційному підприємству «Приморський» штрафу у сумі 7480,52 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального житло -
во-експлуатаційного підприємства ( м.Феодосія, смт. Приморський, вул. Залізнична 4, код ЄДРПОУ 31382340) 3,40 грн. судового збору.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Яковлєв С.В.