вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
03.09.09Справа №2а-7756/09/4/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Заєвській Н.В., за участі представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Бора І.Ю.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансервіс»
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009411502/0 від 04.06.2009 року
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансервіс» (далі - позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0009411502/0 від 04.06.2009 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181), у сумі 20558,00 грн. Позов мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Ухвалами суду від 24.06.2009 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату,час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення (а.с. 27), в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення позивачем вимог пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181 щодо строків сплати суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного в декларації за лютий 2009 року, у зв'язку із поданням після спливу граничних строків сплати податку уточнюючого розрахунку, за яким зменшено суму податкового зобов'язання за цей період.
Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, керуючись ст. 128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи і оцінивши доказу у справі в їх сукупності, суд, -
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.
Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).
Статтею 4 Закону №2181 передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов'язкових платежів).
Враховуючи зазначене, відповідач, виконуючи у спірних відносинах владні управлінські функції, є суб'єктом владних повноважень, спір, що виник, належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.
Судом встановлено, що посадовою особою податкового органу проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, встановлено порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 у зв'язку із затримкою на 25 днів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з цього податку у розмірі 205579,98 грн. за декларацією вх. №23399 від 20.03.2009 року, складено акт від 01.06.2009 року №4811/15-2/31263745. На підставі цього акту, відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення.
Висновки податкового органу пов'язані із наступними обставинами.
Позивачем засобами телекомунікаційного зв'язку подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2009 року (вх. №23399 від 20.03.2009 року), в якій визначено суму податкового зобов'язання звітного періоду (суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, рядок 27, а.с. 39) у розмірі 215416,00 грн.
В подальшому позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2009 року (вх. №60446 від 24.04.2009 року) в якому зменшено суму податку, що підлягала сплаті до бюджету на 206795,00 грн. (рядок 8.2 уточнюючого розрахунку, а.с. 31).
Сума податкового зобов'язання за лютий 2009 року у сумі 10000,00 грн. перерахована до бюджету згідно із платіжним дорученням від 19.03.2009 року №ПП-0000113 (а.с. 9), в якому зазначено призначення платежу - ПДВ за лютий 2009 року. Перерахування коштів підтверджується банківською випискою (а.с. 10) та даними картки особового рахунку позивача в податковому органі (а.с. 28 ).
За даними картки особового рахунку (а.с. 29) недоїмка у розмірі 205579,98 грн. враховувалась за позивачем у зв'язку із поданням декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року (вх. №23399 від 20.03.2009 року), та наявною переплатою у розмірі 9836,02 грн.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, суд зобов'язаний встановити, чи діяв відповідач на підставі закону, чи є його дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.
Під час судового розгляду судом встановлено порушення відповідачем закону під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, які виявились в наступному.
У відповідності до положень пункту 5.1 статті 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181 передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до пп. «а» пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Судом встановлено, що граничним строком сплати податкового зобов'язання за податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2009 року є 30 березня 2009 року.
Відповідно до абз. 1 пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, із змісту цієї норми вбачається, що застосування цієї санкції є можливим у разі, якщо платник податку фактично сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання із затримкою до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Зазначене підтверджується вимогами пп. 6.1.7 п. 6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами ДПС,затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 N 110, яким визначено, що податкове повідомлення приймається на суму сплаченого (погашеного) податкового боргу.
Застосування вказаної санкції податковий орган обґрунтовує тим, що податковий борг у сумі 205579,98 грн. за податковою декларацією по податку на додану вартість за лютий 2009 року фактично погашений 24.04.2009 року.
Втім, судом встановлено, що для встановлення факту і дати погашення податкового боргу, відповідач посилався на те, що податковий борг погашено зменшенням суми податкового зобов'язання шляхом надання уточнюючого розрахунку.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №2181, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що шляхом подання уточнюючого розрахунку відбувається сплата податкового зобов'язання (податкового боргу), оскільки вони суперечать вимогам закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за відсутності фактичної сплати податкового зобов'язання, таке рішення не може бути визнано таким, що прийнято відповідно до вимог закону.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
В судовому засіданні 03.03.2009 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 08.09.2009 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі від 04.06.2009 року №0009411502/0 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Трансервіс» податкового зобов'язання за платежем «ПДВ 14010100» за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 20558,00 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансервіс» 3,40 грн. судових витрат.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Циганова Г.Ю.