Україна
31 серпня 2009 р. справа № 2а-2а-10179/09/0570
час прийняття постанови: 12-55
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шальєвої В.А.
при секретарі Химич М.В.
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Свірчкова А.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного департаменту з питань банкрутства про скасування наказу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного департаменту з питань банкрутства про скасування наказу. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі ліцензії, виданої Міністерством економіки України, він має право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів). З 19.08.2008 р. згідно ухвали Господарського суду Закарпатської області у справі №16/89 про банкрутство позивач здійснював повноваження розпорядника майна ТОВ «Закарпатполіметали». Листом Закарпатського сектору з питань банкрутства від 03.03.2009 р. позивач був повідомлений про проведення перевірки. Одночасно позивачу було запропоновано повідомити про причини неналежного виконання наказу Міністерства економіки України № 247 від 20.07.2006 р. На цей лист позивачем були надані письмові пояснення з підтверджуючими документами. При цьому позивач проінформував, що керівництво ТОВ „Закарпатполіметали” безпідставно відмовляється надавати інформацію, яка необхідна для ведення єдиної бази даних про підприємство, щодо якого порушено справа про банкрутство. При цьому позивач зазначив про свої звернення до прокуратури Закарпатської області та господарського суду Закарпатської обл.
Листом Закарпатського сектору з питань банкрутства від 06.03.2009 р. позивача було повідомлено про перенесення проведення позапланової перевірки з 06.03.2009 р. на 13.03.2009 р. 13.03.2009 р. позивачу було повідомлено про провадження терміну перевірки до 10 робочих днів - до 20.03.2009 р. Про результати проведення перевірки позивач не був повідомлений, не був ознайомлений з актом перевірки.
За наслідками перевірки та на підставі наказу Державного департаменту з питань банкрутства від 26.03.2009 р. була анульована ліцензія серії НОМЕР_1, видана позивачу, на право проведення господарської діяльності арбітражних керуючих.
Позивач вважає наказ № 32 від 26.03.2009 р. протиправним та таким, що підлягає скасуванню, посилаючись на порушення відповідачем порядку проведення перевірки, відсутність передбачених чинним законодавством підстав для прийняття наказу про анулювання ліцензії.
Позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) № 32 від 23 травня 2009 року.
Позивач змінив позивні вимоги, подавши відповідну заяву, в якій просив визнати протиправним та скасувати наказ Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) № 32 від 26 березня 2009 року.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що незастосування при призначенні та проведенні перевірки ОСОБА_1 частини 4 статті 6 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” у частині строків здійснення позапланового заходу пов'язане з обов'язком органу контролю застосовувати у відповідній частині пункту 1.7 Порядку контролю, згідно з яким термін провадження перевірки становить не більше п'яти робочих днів, а у разі необхідності термін перевірки може бути подовжений до 10 робочих днів. Доводі позивача про відсутність у арбітражного керуючого відомостей про результати перевірки та його не ознайомлення з актом позапланової перевірки є безпідставними. Також позивач вважає, що ОСОБА_1 володів достатніми повноваженнями для звернення до державних органів статистики, інших осіб, які отримують відповідні документи у зазначеному вище порядку та безперешкодно ознайомитися з необхідними для належного виконання повноважень матеріалами. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.
Позивачу ОСОБА_1 Міністерством економіки України 08.11.2005 р. видана ліцензія на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією ліквідаторів) серії НОМЕР_1
Відповідач Державний департамент з питань банкрутства Міністерства економіки України, здійснює свою діяльність на підставі Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, Положення про Державний департамент з питань банкрутства, а також наказами Міністерства економіки України.
Основними завданнями Департаменту з питань банкрутства, відповідно до п. 3 Положення про Державний департамент з питань банкрутства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2006 р. № 533, є участь у реалізації державної політики у сфері запобігання банкрутству і забезпечення умов здійснення процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25 відсотків, і суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності у випадках, передбачених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
До повноважень Департаменту належить, зокрема, сприяння створенню організаційних, економічних та інших умов для здійснення процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом; забезпечення ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, визначення форми подання арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) інформації, необхідної для ведення зазначеної бази даних; забезпечення здійснення процедури банкрутства відсутнього боржника; організація роботи із забезпечення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих; ліцензування діяльності арбітражних керуючих; організація роботи комісії з підготовки пропозицій господарському суду щодо кандидатур арбітражних керуючих, утвореної Мінекономіки; внесення пропозицій господарському суду за участю органу, уповноваженого управляти державним майном, щодо кандидатури арбітражних керуючих для державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25 відсотків, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, та в інших випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; аналіз результатів діяльності арбітражних керуючих, підготовка та подача на розгляд Мінекономіки відповідних матеріалів з висновками та пропозиціями тощо.
Судом встановлено, що з 19.08.2008 року згідно ухвали господарського суду Закарпатської області у справі №16/89 про банкрутство арбітражний керуючий ОСОБА_1 здійснював повноваження розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатполіметали».
У період з 06.03.2009 р. по 20.03.2009 р. Закарпатським обласним сектором з питань банкрутства проведено позапланову перевірку додержання арбітражним керуючим ОСОБА_1 ліцензійних умов провадження господарської діяльності при виконанні повноважень розпорядника майна ТОВ „Закарпатполіметали” за період з 19.08.2008 р. по 06.02.2009 р.
За результатами проведеної перевірки комісією складено акт від 20.03.2009 р. № 01-12/155, яким встановлені порушення ліцензіатом - арбітражним керуючим ОСОБА_1 - ч. 5 ст. 3-1, ч. 9 ст. 13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, наказу Міністерства економіки України від 20.07.2006 р. № 247 „Про затвердження форми подання арбітражними керуючими інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, та Інструкції щодо заповнення цих форм”, п. 3.2.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджених наказом від 04.05.2001 р. № 72/49, допущені при виконанні повноважень розпорядника майна в провадженні у справі № 16/89 про банкрутство ТОВ „Закарпатполіметали” внаслідок недотримання строків подання інформації, необхідної для ведення єдиної базі даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство за формами №№ 1, 2, 8, 9, 9.1 ( при першому поданні), № 9.2 (при першому поданні), № 9.3 (при першому поданні), а також неподання інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство за формами № 9.1 (при поточному поданні за ІІІ, ІV квартали 2008 р.), № 9.2 (при поточному поданні за ІІІ, ІV квартали 2008 р.), № 9.3 (при поточному поданні за ІІІ, ІV квартали 2008 р.), № 12. У висновках акту також зазначено, що наслідком неналежного виконання ОСОБА_1 ч. 5 ст. 3-1, ч. 9 ст. 13 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, наказу Міністерства економіки України від 20.07.2006 р. № 247 стало порушення п. 3.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), а саме, обов'язку арбітражного керуючого при здійсненні своїх повноважень діяти відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює діяльність арбітражного керуючого.
За наслідками перевірки Державним департаментом з питань банкрутства був виданий наказ від 26.03.2009 року № 32 (а.с.11) про анулювання ліцензії серії НОМЕР_1 на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією ліквідаторів), видану ОСОБА_1 08.11.2005 р. Міністерством економіки України.
Суд приходить до висновку про протиправність зазначеного наказу.
Позапланова перевірка арбітражного керуючого ОСОБА_1 на предмет додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого була проведена на підставі п.1.3, ч.5.2 Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 13.02.2002 р. № 22/35, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 лютого 2002 р. за № 191/6479, на виконання доручення Державного департаменту з питань банкрутства від 18.02.2009 р. Проведення позапланової перевірки було перенесено з 06.03.2009 року до 13.03.2009 року та термін перевірки був продовжений до 10 робочих днів до 20.03.2009 року.
У відповідності до стаття 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.1.3 Порядку позапланові перевірки здійснюють органи контролю лише на підставі надходження до них у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення арбітражними керуючими ліцензійних умов або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень Ліцензійних умов.
Крім того, згідно ч.1 Порядку, термін проведення перевірки становить не більше п'яти робочих днів, у разі необхідності термін перевірки може бути продовжено до 10 робочих днів.
Проте, виходячи з норм Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, а саме ч. 4 ст. 6, строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - двох робочих днів, якщо інше не передбачено законом. Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими нормативними актами, при вирішенні цього спору підлягає застосуванню саме Закон України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, а не відомчі накази міністерств та інших органів виконавчої влади.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем були порушені строки проведення перевірки, відповідно, перевірка була проведена з порушенням норм чинного законодавства.
Крім того, суд вважає, що у відповідача були відсутні передбачені законом підстави для прийняття рішення про анулювання ліцензії.
Як випливає з тексту наказу № 32 від 26.03.2009 р., підставою анулювання ліцензії є неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов.
У відповідності до ст. 1 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” ліцензійні умови - установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.
Частинами 1 та 2 статті 8 цього закону встановлено, що ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності. Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства економіки України від 04.05.2001 р. № 72/49.
Пунктом 3.2.1 Ліцензійних умов передбачено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний при призначенні розпорядником майна - надавати Державному департаменту з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство.
В акті перевірки відповідач зазначає, що позивач своєчасно не надав до Закарпатського сектору з питань банкрутства інформацію, передбачену формами 9.1, 9.2 та 9.3 наказу № 247.
Відповідно до ч. 5 розділу 5 Інструкції щодо заповнення форм подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, затвердженої наказом № 247, вказані форми заповнюються на підставі матеріалів бухгалтерської та статистичної звітності підприємства-боржника. Після назви поля у формі вказано номер статті (пункту) згідно з установленими формами стандартів бухгалтерської та статистичної звітності.
Згідно ч. 4 ст. 3-1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” арбітражний керуючий має право, зокрема, запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян - за їх згодою.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 3-1 цього Закону, арбітражний керуючий зобов'язаний, зокрема, в порядку, установленому законодавством, надавати державному органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у відповідності до наданих йому повноважень були здійснені всі заходи щодо отримання інформації від ТОВ „Закарпатполіметали”, яка необхідна для ведення Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, зокрема, інформації, передбаченої формами 9.1 „Фінансово-економічні показники діяльності боржника - актив балансу”, 9.2 „Фінансово-економічні показники діяльності боржника - пасив балансу”, 9.3 „Фінансові результати діяльності боржника”.
Позивач листами №16/89 від 26.08.2008 року, №16/89-2 від 08.09.2008 року, №16/89-2 від 12.01.2009 року, №16/89 від 03.02.2009 року повідомляв Закарпатський обласний сектор з питань банкрутства про те, що форми № 9.1, 9.2, 9.3 заповнюються на підставі матеріалів бухгалтерської та статистичної звітності підприємства-боржника. ТОВ „Закарпатполіметали” є єдиним законним джерелом отримання інформації розпорядника майна в рамках реалізації його прав та обов'язків згідно Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. У зв'язку з тим, що керівництво боржника ТОВ „Закарпатполіметали” ухилялось від співпраці з розпорядником майна та не надавало інформацію про фінансову, бухгалтерську, статистичну звітність, тому ОСОБА_1 не мав можливості надати інформацію для забезпечення виконання вимог № 247.
Твердження відповідача стосовно можливості арбітражного керуючого звернутися до органів статистики, інших осіб для отримання відповідної статистичної інформації, суд вважає безпідставними, оскільки згідно положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, арбітражний керуючий не наділений таким правом. Більш того, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління статистики у Закарпатській області із запитом про надання засновницьких, статутних документів, розподільчих та передавальних балансів, відомості щодо майнових активів боржника, на яке управління статистики відмовило у наданні таких документів з тих підстав, що у відповідності до ст. 21 Закону України „Про державну статистику” первинні дані, отримані органами статистики від респондентів, є конфіденційною інформацією яка охороняється законом.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 10.07.2009 р. в справі № 16/89 про банкрутство ТОВ „Закарпатполіметали” встановлено, що від боржника (ТОВ „Закарпатполіметали”) жодної інформації та документів стосовно фінансово-господарського стану розпоряднику майна та комітету кредиторів не поступило.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, оскільки обставини, які переконливо свідчать про ухилення боржника ТОВ „Закарпатполіметали” від надання розпоряднику майна ОСОБА_1 документів стосовно фінансово-господарського стану підприємства, встановлені судовим рішенням в господарській справі, то ці обставини не підлягають доказуванню при розгляді цій справи.
Таким чином, причинами неподання інформації до Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, стала бездіяльність ТОВ „Закарпатполіметали”, тобто причини такого порушення не були пов'язані з неналежним виконанням розпорядникам майна ОСОБА_1 обов'язків, передбачених Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Виключні підстави для анулювання ліцензії визначені у статті 21 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”: заява ліцензіата про анулювання ліцензії; акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов; рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання; нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності; акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії; акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності; акт про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії; акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов; неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності; акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.
Таким чином, анулювання ліцензії можливе у разі повторного порушення ліцензіатом ліцензійних умов.
Судом встановлено, що повторного порушення ОСОБА_1 ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) скоєно не було.
Що стосується висновків про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності, то такий висновок є помилковим. Суд приходить до цього висновку, беручи до увагу той факт, що ОСОБА_1 були прийняті усі передбачені Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” заходи щодо подання інформації до Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, але з причин протиправної поведінки керівництва боржника ТОВ „Закарпатполіметали” подання цієї інформації стало неможливим.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем в судовому засіданні не доведена правомірність наказу про анулювання ліцензії позивача, що наказ прийнятий законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з наступного. Позивач просить скасувати спірний наказ. Правовим наслідком скасування правового акту індивідуальної дії є втрата чинності таким актом з часу набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Оскільки суд прийшов до висновку про невідповідність наказу вимогам закону, суд, задовольняючи вимоги позивача, визнає оскаржуваний наказ протиправним.
У відповідності до ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Державного департаменту з питань банкрутства про скасування наказу задовольнити.
Визнати протиправним наказ Державного департаменту з питань банкрутства № 32 від 26.03.2009 року про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) серії НОМЕР_1, видану ОСОБА_1 08.11.2005 року Міністерством економіки України.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Повний текст постанови виготовлений 7 вересня 2009 року.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шальєва В.А.