Україна
31 серпня 2009 р. справа № 2а-9513/09/0570
час прийняття постанови: 16:00
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Христофорова А.Б.
при секретарі Рябовол М.О.,
за участю:
представника позивача - Чечельницької С.В.,
представників відповідача - Шляхової Т.М., Сичової І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі філії - Куйбишевського відділення № 5403 м. Донецька Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень,
Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк» в особі філії - Куйбишевського відділення № 5403 м. Донецька Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом на підставі акту перевірки № 3838/22-1/02789233 від 24.10.2008 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000911742/0/14664 від 06.11.2008 року та № 0002422342/0/02789233/14663 від 06.11.2008, відповідно до яких позивачу було визначено суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3838,71 (1279,57 - за основним платежем та за штрафними санкціями - 2559,14), та зі збору за забруднення навколишнього середовища у розмірі 40042,14 (26934,76 - за основним платежем та за штрафними санкціями - 13467,38) відповідно.
На вказані податкові повідомлення-рішення позивачем до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, а потім до ДПА у Донецькій області та ДПА України було подано скарги, у задоволенні яких було відмовлено, окрім того, що за наслідками розгляду повторної скарги позивача до ДПА у Донецькій області на податкове повідомлення-рішення № 0002422342/0/02789233/14663 від 06.11.2008, ДПА у Донецькій області було прийнято рішення, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, але з урахуванням рішення ДПА у Донецькій області щодо розгляду повторної скарги було зменшено суму податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього середовища до розміру 39197,23 (26131,49 - основний платіж, 13065,74 - штрафні санкції).
Позивач не погоджується із встановленими актом перевірки від 21.10.2008 року порушеннями, зокрема, позивач не згоден з застосуванням коефіцієнту 3 , замість коефіцієнту 1 відповідно до таблиці 2.5 Додатку 1 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою КМ України № 303 від 01.03.1999, адже коефіцієнт 3 використовується виходячи з зони розміщення відходів у навколишньому середовищі, тобто у границях населених пунктів, а коефіцієнт 1 застосовується при розміщенні відходів у спеціально створених місцях зберігання, що забезпечує захист атмосферного повітря та водних об'єктів від забруднення.
Позивач посилаючись на вимоги ст. 1 ЗУ «Про відходи» наголошує на розмежуванні понять розміщення відходів та зберігання відходів, та зазначає, що тимчасовим місцем зберігання люмінесцентних ламп та шин, які потрібно було передавати на подальшу утилізацію, було приміщення позивача, в якому зазначені відходи були належним чином упаковані, що забезпечувало повне виключення забруднення атмосферного повітря та водних об'єктів.
Крім того, позивач зазначає, що усі відпрацьовані лампи та шини реєструвалися у журналах обліку та у повному обсязі здавалися до КП «Фірма Алан», яка має ліцензію АВ № 361358 на операції у сфері поводження з небезпечними відходами (зберігання, оброблення) Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та до ТОВ «Донецька дільниця механізації», ліцензія АВ № 396725.
Посилаючись на Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і справляння цього збору та Інструкцію про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, позивач вказує, що контроль за правильністю обчислення збору, дотримання лімітів викидів, скидів та розміщення відходів здійснюється органами Мінекоресурсів, а державна податкова служба відповідно до п. 8.2 Інструкції повинна контролювати лише своєчасність та повноту сплати збору.
Позивач вказує, що для того, щоб охарактеризувати місце розміщення, зберігання відходів та проведення перевірки правильності застосування платниками збору, коригуючи коефіцієнтів до нормативу збору, посадовим особам відповідача необхідно було звернутися до фахівців Мінприроди України та отримати висновок посадових осіб Держсанепідемслужби України, але зазначеного зроблено не було, тому здійснення висновку про факти утилізації на території банку використаних люмінесцентних ламп та шин є необґрунтованим. А тому, є необґрунтованим і застосування коефіцієнту 3 при розрахунку збору за забруднення навколишнього середовища.
Також, позивач не погоджується із визначенням суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за договорами кредиту фізичним особам № 226 від 22.04.2003 та № 590 від 13.11.2003, оскільки:
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 20.01.2005 по справі № 2-3088 з боржника за кредитним договором № 226 від 22.04.2003 було стягнуто суму боргу у розмірі 5873,89 грн., 28.02.2005 судом видано виконавчий лист, який передано на виконання до ВДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку, та який знаходиться на виконанні.
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 18.10.2004 по справі № 2-4365-2004 з боржника за кредитним договором № 590 від 13.11.2003 стягнуто суму боргу у розмірі 2656,60 грн., 01.12.2004 судом видано виконавчий лист, який передано на виконання до ВДВС Куйбишевського РУЮ у м. Донецьку, та за яким проводиться стягнення.
Позивач посилаючись на вимоги п.п 4.2.11 п. 4.2 ст. 4 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» зазначає, що в зазначеній нормі йде мова про суми заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності, але відповідно до ст.. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до боржника.
З огляду на викладене, позивач вказує на необґрунтованість висновків перевіряючи щодо відсутності документів про підтвердження перериву перебігу строку позовної давності, коли по зазначеним справам судом вже прийняті рішення, видано виконавчі документа та пред'явлено їх до виконання у відповідні відділи державної виконавчої служби.
Враховуючи викладене, позивач просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000911742/0/14664 від 06.11.2008 , № 0000332300/2/02789233/4195 від 19.03.2009 р. № 0000332300/3/02789233/7269 від 20.05.2009 р. Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька.
17.07.2009 року позивачем до суду було надано заяву про доповнення позовних вимог, відповідно до якої до первісних вимог просив також додати вимогу про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000911742/3 від 22.05.2009 року, яке винесене за результатами розгляду повторної скарги, поданої позивачем до ДПА у Донецькій області.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представники відповідача заперечували проти позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях, та які підтверджують позицію ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, що знайшла своє відображення у висновках до акту про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Філії «Куйбишевського відділення № 5403» м. Донецька ВАТ «Державний ощадний банк України» № 3838/22-1/02789233 від 24.10.2008 року.
Наголошуючи на правомірності встановлених актом перевірки висновків щодо допущення порушень позивачем податкового законодавства представники позивача наполягали на правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень та просили суд у задоволенні позовних вимог ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Куйбишевське відділення № 5403 м. Донецька ВАТ «Ощадбанк» відмовити у повному обсязі.
Розгляд справи здійснювався із фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою „Камертон”.
Суд, заслухавши пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та наданих заперечень, встановив наступне:
Відкрите акціонерне товариства «Державний ощадний банк України» є юридичною особою, зареєстроване 31.12.1991 згідно рішення Печерської районної у місті Києві державною адміністрацією, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 038999 (а.с. 108).
Філія - Куйбишевське відділення № 5403 м. Донецька ВАТ «Державний ощадний банк України» має правовий статус суб'єкта без права юридичної особи, що підтверджується довідкою № 29713/07 Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві (а.с. 109).
З 11.09.2008 по 22.10.2008 року на підставі направлень № 000203/649 та № 000668/725 від 08.10.2008 виданих ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька посадовими особами відповідача було здійснено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Філії «Куйбишевське відділення № 5403 м. Донецька ВАТ «Державний ощадний банк України» за період з 01.07.2005 по 30.06.2008 року, про що складено акт перевірки № 3838/22-1/02789233 від 24.10.2008 (а.с. 35-46)
Актом перевірки, зокрема, встановлено порушення п. 1 ст. 44 ЗУ „Про охорону навколишнього середовища” № 1264 - ХІІ від 25.06.1991 року, п. 4, п. 10, п. 13 Порядку встановлення нормативів за забруднення навколишнього середовища і справляння цього збору, затвердженого ПКМУ від 01.03.1999 № 303, п.п. 4.2.2 «б» п. 4.2 ст. 4 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині заниження зюору за 3 квартал 2005 в сумі 1069,20 грн., за 4 квартал 2005 в сумі 972,00 грн., за 1 квартал 2006 в сумі 1174,80 грн., за 2 квартал 2006 в сумі 2136,00 грн., за 3 квартал 2006 в сумі 2136,00 грн., за 4 квартал 2006 в сумі 1281,60 грн., за 1 квартал 2007 в сумі 2709,72 грн., за 2 квартал 2007 в сумі 2620,20 грн., за 3 квартал 2007 в сумі 4883,10 грн., за 4 квартал 2007 в сумі 2115,34 грн., за 1 квартал 2008 в сумі 2778,00 грн., за 2 квартал 2008 в сумі 3058,80 грн., всього занижено збору у сумі 26934,76 грн.
Крім того, актом перевірки було встановлено порушення п.п. 4.2.11 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1. п. 8.1 ст. 8 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003, а саме не нараховано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб з непогашеної суми кредиту, у зв'язку із чим позивачу було донараховано 1279,57 податку з доходів фізичних осіб.
28.10.2008 позивачем до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька було надано заперечення № 4247 до акту перевірки від 24.10.2008 року, відповідно до яких позивач не погодився із висновками посадових осіб відповідача та проведення донарахувань податкових зобов'язань (а.с. 31-33).
За результатами розгляду заперечень ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька було надано відповідь № 14462/10/22-013 від 31.10.2008, відповідно до якої висновки акту перевірки № 3838/22-013/02789233 від 24.10.2008 залишено без змін (а.с. 26-30).
На підставі вказаного акту ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000911742/0/14664 від 06.11.2008 року та № 0002422342/0/02789233/14663 від 06.11.2008, відповідно до яких позивачу було визначено суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3838,71 (1279,57 - за основним платежем та за штрафними санкціями - 2559,14), та зі збору за забруднення навколишнього середовища у розмірі 40042,14 (26934,76 - за основним платежем та за штрафними санкціями - 13467,38) відповідно (а.с. 21-22).
Правовою підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000911742/0 від 06.11.2008 визначено порушення п.п. 4.2.11 п.4.2 ст. 4, п.п.8.1.1 п. 8.1 ст. 8 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003.
Згідно п.п. 4.2.11 п. 4.2 ст. 4 Закону встановлено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк давності згідно з законом, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів (обов'язкових платежів) та погашення податкового боргу.
Як встановлено п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 зазначеного Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Згідно з п. 7.1 ст. 7 Закону ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.
Підпунктом «а» п. 19.2 ст. 19 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що особи, які відповідно до Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
Підпунктом 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору.
Відповідно до п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
На підставі наявних у справі документів судом встановлено, що за договорами кредиту фізичним особам № 226 від 22.04.2003 та № 590 від 13.11.2003 було видано кредитні кошти у сумі 6127,00 грн. та 4000,00 грн. відповідно. Станом на 12.10.2004 року за договором № 226 сума кредиту погашена частково, сума яка залишилася до сплати 5873,89 грн. За договором № 590 сума станом на 12.11.2004 погашена часткового, залишок суми до сплати складає 2656,60 грн.
Суд встановив, що рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 20.01.2005 по справі № 2-3088 з боржника за кредитним договором № 226 від 22.04.2003 було стягнуто суму боргу у розмірі 5873,89 грн., 28.02.2005 судом видано виконавчий лист, який передано на виконання до ВДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку, та який знаходиться на виконанні.
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 18.10.2004 по справі № 2-4365-2004 з боржника за кредитним договором № 590 від 13.11.2003 стягнуто суму боргу у розмірі 2656,60 грн., 01.12.2004 судом видано виконавчий лист, який передано на виконання до ВДВС Куйбишевського РУЮ у м. Донецьку, та за яким проводиться стягнення (а.с. 115-118).
Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язкується повернути креди т та сплатити проценти.
Статтями 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 254 ЦК України передбачено випадки переривання перебігу строку позовної давності, зокрема, пред'явлення позову до суду за захистом порушеного права або інтересу є підставою для переривання перебігу строку позовної давності.
А отже, податковим органом помилково було визначено заборгованість за кредитними договорами № 226 від 22.04.2003 та № 590 від 13.11.2003 як таку, за якою минув строк позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду із позовами про стягнення заборгованості за зазначеними договорами у межах 3-річного строку, наданого цивільним законодавством для звернення до суду за захистом порушеного права, тому суд дійшов висновку про неправомірність висновків ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька про донарахування податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб та про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000911742/0 від 06.11.2008 та № 0000911742/3 від 20.05.2009 (винесено за результатами розгляду скарги ДПА у Донецькій області).
Що стосується податкового повідомлень-рішення № 0002422342/0/02789233/14663 від 06.11.2008, то відповідно до змісту зазначеним податковим повідомленням - рішенням позивачу було донараховано податкові зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 26934,76 грн. з основного платежу та 13467,38 грн. - штрафних санкцій, застосованих відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Позивач звернувся із повторною скаргою на податкове повідомлення рішення № 0002422342/0/02789233/14663 від 06.11.2008 до ДПА у Донецькій області. Рішенням ДПА у Донецькій області від 13.03.2009 № 4314/10/25-013-5, зазначене податкове повідомлення рішення скасовано у частині донарахування 803,27 грн. зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього середовища та 401,64 штрафної санкції.
За результатами такого розгляду ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000332300/2/02789233/4195 від 19.03.2009, відповідно до якого визначено суму податкових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 39197,23 грн. (26131,49 - основний платіж, 13065,74 - штрафні санкції).
Не погодившись із зазначеними рішеннями позивач звернувся із повторною скаргою на податкове повідомлення-рішення № 0002422342/0/02789233/14663 від 06.11.2008 до ДПА України, однак рішенням ДПА України № 10444/7/25-0215 від 20.05.2009 за результатами розгляду вказаної скарги податкове повідомлення - рішення № 0002422342/0/02789233/14663 від 06.11.2008 було залишено без змін, з урахуванням рішення ДПА у Донецькій області.
За результатами розгляду скарги ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000332300/3/02789233/7269 від 20.05.2009, відповідно до якого визначено суму податкових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 39197,23 грн. (26131,49 - основний платіж, 13065,74 - штрафні санкції).
Згідно до вимог ст. 13 ЗУ «Про відходи» № 187/89-ВР від 05.03.1998 визначено, що суб'єктами у сфері поводження з відходами є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також підприємства, установи та організації усіх форм власності, діяльність яких пов'язана із поводженням з відходами.
Статтею 1 зазначеного Закону визначено основні поняття, зокрема:
відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними;
поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення;
зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення).
Отже, Законом передбачено тимчасове зберігання відходів у спеціально відведених місцях до їх утилізації чи видалення.
Відповідно до вимог ст. 16 ЗУ «Про відходи» підприємства, установи та організації усіх форм власності у сфері поводження з відходами мають право на зберігання відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах відповідно до санітарних норм і правил утримання територій.
Статтею 17 зазначеного Закону визначено обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами, зокрема, суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані:
запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів;
забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію;
не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах;
своєчасно в установленому порядку вносити плату за розміщення відходів;
мати дозвіл на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами.
Судом встановлено, що позивач має договори з ТОВ «Донецкий участок механизации» № 169 від 21.10.2008 року та КП «Фірма Алан» № 170 від 14.10.2008, відповідно умов яких зазначені суб'єкти господарської діяльності беруть на себе обов'язок з збирання, збереження та утилізації відходів Філії - Куйбишевське відділення № 5403 м. Донецька ВАТ «Державний ощадний банк України», а саме: відпрацьованих свинцевих акумуляторів, відпрацьованого електроліту, зношених шин та ртутних ламп (а.с. 119-120, 126). Проте суд зазначає, що вказані договори були укладені Позивачем до початку проведення перевірки.
ТОВ «Донецкий участок механизации» та КП «Фірма Алан» мають відповідні Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на здійснення діяльності зі збирання, заготівлі окремих видів вировини та операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (а.с. 125, 129-130)
Позивачем на виконання вимог зазначених господарських договорів передаються відходи за актами прийому передачі.
Згідно ст. 39 ЗУ «Про відходи» за розміщення відходів із суб'єктів підприємницької діяльності стягується плата. Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території на якій вони розміщені. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі. Нормативи плати за розміщення відходів визначає Кабінет Міністрів України.
Плата за розміщення відходів на територіях підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і здійснюють статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів та надають послуги у цій сфері, не сплачується.
Згідно ст. 44 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) (обчислюється пропорційно обсягу та активності радіоактивних відходів, а також для експлуатуючої організації ядерних установок атомних електростанцій - на основі показників виробництва електричної енергії за певний період, для інших суб'єктів діяльності у сфері використання ядерної енергії, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, - пропорційно активності радіоактивних матеріалів, та стягується одночасно з їх придбанням) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками (обчислюється пропорційно терміну зберігання радіоактивних відходів понад встановлений строк з урахуванням їх обсягу та активності).
Ліміти скидів забруднюючих речовин, крім утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками, в навколишнє природне середовище, утворення і розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного й іншого виробництва та інші види шкідливого впливу в цілому по території Автономної Республіки Крим, областей, міст загальнодержавного значення або окремих регіонів.
Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.
Збори підприємств, установ, організацій, а також громадян за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах лімітів відносяться на витрати виробництва, а за перевищення лімітів стягуються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян.
Згідно порядку встановлення нормативу збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою КМУ № 303 від 01.03.1999 року визначено, що суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2.
Суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюються платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі нормативів збору за ці викиди виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду відповідно до таблиць 1.4 - 1.6 додатка 1 і визначених за місцем перебування платників збору на податковому обліку коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.1, 2.2 додатка 2.
У разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів чи допущення понадлімітних обсягів скидів та розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку у десятикратному розмірі.
Позивачем до суду не надано доказів на отримання у встановленому порядку лімітів на зберігання відходів та облаштування спеціальних місць та об'єктів для зберігання ртутних ламп, акумуляторів, шин та електроліту, які є шкідливими як для оточуючих людей та і для навколишнього природного середовища, тому судом не сприймаються доводи позивача щодо неправомірності застосування відповідних коефіцієнтів для розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища, а тому і не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 0002422342/0/02789233/14663 від 06.11.2008, № 0000332300/2/02789233/4195 від 19.03.2009, № 0000332300/3/02789233/7269 від 20.05.2009, прийнятих ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька.
На підставі ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного та враховуючи принципи частини 2 ст. 71 КАС України, згідно яких в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд дійшов висновку, що Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька не було доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000911742/0 від 06.11.2008 та № 0000911742/3 від 20.05.2009 про донарахування суми податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб, тому з огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі філії - Куйбишевського відділення № 5403 м. Донецька Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк» підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк» в особі філії - Куйбишевського відділення № 5403 м. Донецька Відкритого акціонерного товариства «Ощадбанк» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000911742/0 від 06.11.2008 та № 0000911742/3 від 20.05.2009, прийняті Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька.
В решті позовних вимог-відмовити.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 31 серпня 2009 року в присутності представників сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 04 вересня 2009 року.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Христофоров А.Б.