25 червня 2015 року Справа № 922/6001/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Сибіги О.М.
суддівФролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В.
за участю представників:
позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
відповідачів1) Парфенков І.С., дов. від 29.06.11 2) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
Генеральної прокуратури України Савицька О.В., посв. №015589
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.04.15
у справі№922/6001/14 господарського суду Харківської області
за позовомПрокурора Дворічанського району Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Харківській області
до1. Приватного підприємства "Північ-2006", 2. Дворічанської районної державної адміністрації
проскасування розпоряджень, визнання недійсним договорів оренди землі
Розпорядженням Секретаря другої судової палати від 23.06.2015 для розгляду касаційної скарги у справі №922/6001/14 господарського суду Харківської області сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Сибіга О.М., судді - Фролова Г.М. (доповідач), Яценко О.В.
Заступник прокурора Харківської області в інтересах держави, в особі Головного управління Держземагентства у Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Північ 2006" та до Дворічанської районної державної адміністрації про: визнання незаконними та скасування розпорядження голови Дворічанської райдержадміністрації від 02.06.2008 №210 та від 31.12.2008 №488, в частині надання згоди на розроблення ПП "Північ 2006" проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею - 271,3830 га, в тому числі: рілля - 234,4654 га, пасовище 36,9176 га на умовах оренди терміном на 10 років із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території Рідкодубівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; визнання незаконним та скасування розпорядження голови Дворічанської райдержадміністрації від 03.05.2012 № 135; визнання недійсними укладених між відповідачами договір оренди землі: на площу 70,9310 га, в тому числі рілля - 70,9310 га, від 26.06.2012 року, зареєстрований у відділі Держкомзему Дворічанського району Харківської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 жовтня 2012р. за № 632180004001676; на площу 36,9176 га, в тому числі пасовища - 36,9176 га, від 26.06.2012 року, зареєстрований у відділі Держкомзему Дворічанського району Харківської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 жовтня 2012р. за№ 632180004001677; на площу 31,9400 га, в тому числі рілля - 31,9400 га, від 26.06.2012 року, зареєстрований у відділі Держкомзему Дворічанського району Харківської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 жовтня 2012р. за № 632180004001675; на площу 17,4633 га, в тому числі рілля - 17,4633 га, від 26.06.2012 року, зареєстрований у відділі Держкомзему Дворічанського району Харківської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 жовтня 2012р.за № 632180004001678; на площу 104,1007 га, в тому числі рілля - 104,1007 га, від 26.06.2012 року, зареєстрований у відділі Держкомзему Дворічанського району Харківської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 02 жовтня 2012р. за № 632180004001674. Позов мотивовано тим, що передача в оренду спірних земельних ділянок відбулась без проведення земельних торгів, чим порушено приписи статті 124 Земельного кодексу України.
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.02.2015 у справі №922/6001/14 (суддя Бринцев О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 (судді: Слободін М.М. - головуючий, Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.) в позові відмовлено повністю. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що на момент винесення розпорядження про надання згоди на розроблення проекту землеустрою обов'язковість проведення земельних торгів чинним на той час законодавством не вимагалось, а відтак, суди дійшли висновку про відсутність підстав для визнання договорів оренди землі, укладених на підставі цих розпоряджень недійсними.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 123, 124, 134 Земельного кодексу України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України. Заявник, зазначає, що судами попередніх інстанцій не були належним чином з'ясовані дійсні обставини справи, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Зокрема, заявник зазначає, що передача в оренду спірних земельних ділянок відбулась у 2012 році без проведення земельних торгів, що є підставою для скасування спірних розпоряджень та визнання недійсними договорів оренди.
Відзив на касаційну скаргу не надано.
Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника відповідача-1 та Генеральної прокуратури України, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 02.06.2008 Дворічанською районною адміністрацією було прийняте розпорядження №210, яким надано згоду ПП "Північ-2006" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 271,05 га на умовах оренди терміном на 10 років із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території Рідкодубівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок погодити в установленому порядку та подати на розгляд і затвердження до Дворічанської районної державної адміністрації до 01 січня 2009 року. Розпорядженням від 31.12.2008 №488 Дворічанською районною адміністрацією були внесені зміни до розпорядження від 02.06.2008 №210, зокрема щодо площі земель та термін розгляду та затвердження проекту землеустрою продовжено до 01 січня 2010.
Розпорядженням Дворічанської районної державної адміністрації №135 від 03.05.2012 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ПП "Північ 2006" в оренду із земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Рідкодубківської сільської ради Дворічанського району Харківської області; надано ПП "Північ 2006" земельні ділянки загальною площею 261,3526 га, з них: 224,4350 га ріллі та 36,9176 га пасовищ для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Рідкодубківської сільської ради за межами населених пунктів без зміни цільового призначення в оренду строком на 10 років.
Судами зазначено, що на виконання вказаних розпоряджень голови Дворічанської РДА, 26.06.2012 між Дворічанською РДА Харківської області та ПП "Північ-2006" було укладено договори оренди землі (земельних ділянок площею 70,9310 га, 36,9176 га, 31,9400 га, 17,4633 га та 104,1007, розташованих на території Рідкодубівської сільської ради) строком на 10 років для ведення товарного с/г виробництва, які були зареєстровані відділом Держкомзему у Дворічанському районі Харківської області.
З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави, в особі Головного управління Держземагентства у Харківській області про визнання незаконними та скасування розпорядження голови Дворічанської райдержадміністрації від 02.06.2008 №210 та від 31.12.2008 №488, в частині надання згоди на розроблення ПП "Північ 2006" проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею - 271,3830 га, в тому числі: рілля - 234,4654 га, пасовище 36,9176 га на умовах оренди терміном на 10 років із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території Рідкодубівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; визнання незаконним та скасування розпорядження голови Дворічанської райдержадміністрації від 03.05.2012 № 135; визнання недійсними укладених між відповідачами договорів оренди землі від 26.06.2012. Позов мотивовано тим, що передача в оренду спірних земельних ділянок відбулась без проведення земельних торгів, чим порушено приписи статті 124 Земельного кодексу України.
Відмовляючи у задоволенні позову у повному обсязі, господарські суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що законодавство передбачає дві підстави набуття громадянами та юридичними особами права користування земельними ділянками, а саме або за результатами аукціону, або за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування; на момент винесення розпорядження про надання згоди на розроблення проекту землеустрою (02.06.2008) обов'язковість проведення земельних торгів чинним на той час законодавством не вимагалось, а відтак, всі подальші дії сторін, щодо погодження та затвердження проекту землеустрою на підставі розпорядження № 135 від 03.05.2012 року та укладання договорів оренди землі є правомірними.
Втім, зазначені висновки судів попередніх інстанцій визнаються колегією суддів передчасними, з огляду на наступне.
Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.
Отже, скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.
Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі в оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.
Отже, колегія судів касаційної інстанції зазначає, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 11.11.2014 року у справі № 21-405а14.
Водночас, зі змісту статті 124 Земельного кодексу України вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
За приписами статті 13 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України (стаття 14 Закону).
Частиною 2 статті 16 Закону унормовано, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до пункту 2.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону. Для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, на момент укладення договору свідомо існує об'єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права позивача.
Частиною 2 статті 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент винесення розпорядження про передачу в оренду земельних ділянок та укладання договорів оренди) визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Водночас, згідно з частиною 1 статті 134 Кодексу земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Недотримання зазначеної процедури є порушенням чинного законодавства під час укладання договору оренди землі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 16.09.2014 по справі №5023/5736/12.
Однак, при прийнятті рішення та постанови судами попередніх інстанцій по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, що свідчить про порушення норм процесуального права.
Враховуючи, що предметом судового розгляду у даній справі є, зокрема, вимога про визнання недійсними договорів оренди землі, до предмету дослідження входить дотримання сторонами вимог чинного законодавства під час вчинення спірних правочинів, серед іншого, щодо порядку передачі земельних ділянок в оренду згідно з вимогами статей 93, 116, 122, 124, 134 Земельного кодексу України.
Серед іншого, господарським судом апеляційної інстанції були залишені поза увагою доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, зокрема, про те, що надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок не є безумовною підставою для надання таких земельних ділянок в оренду, чим порушено приписи статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, не врахування зазначених вище законодавчих приписів та не встановлення господарськими судами обставин, які мають суттєве значення у справі є порушенням приписів Господарського процесуального кодексу України і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права при вирішенні спору.
Відтак, доводи касаційної скарги частково підтвердженні матеріалами справи. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Разом з цим, до повноважень касаційної інстанції віднесено скерування справи на новий розгляд за результатами розгляду касаційної скарги. Порушення судами процесуальних норм, та не з'ясування обставин від яких залежить законність рішення у спорі є підставою для скасування переглянутих судових актів та скерування справи для нового розгляду.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.15 у справі №922/6001/14 господарського суду Харківської області та рішення господарського суду Харківської області від 10.02.2015 у даній справі скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Головуючий О.Сибіга
Судді Г.Фролова
О.Яценко