07 вересня 2009 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого-судді - Оніпко О.В.,
суддів - Гордійчук С.О., Шимківа С.С.,
з участю секретаря судового засідання - Чалої Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на рішення Острозького районного суду від 30 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - приватні нотаріуси ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання недійсним договорів дарування та купівлі-продажу житлового будинку, -
Рішенням Острозького районного суду від 30 червня 2009 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - приватні нотаріуси ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання недійсним договорів дарування та купівлі-продажу житлового будинку у зв'язку з пропуском строків позовної давності.
Вирішено, що заходи забезпечення позову - накладення арешту на будинок за адресою м. Острог вул. Поштарка, 17 Рівненської області - діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
У поданій на це рішення апеляційній скарзі представник позивачів - адвокат ОСОБА_3 вказує на його незаконність у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи. При цьому посилається на те, що наданим ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_4 дорученням не було уповноважено останнього безоплатно дарувати належне позивачу ОСОБА_1 майно.
Зазначає, що ОСОБА_1 не схвалює угоду, укладену 8 серпня 2001 року
......................................................................................................................................
Справа 22-1301 Головуюча у суді І інстанції - Венгерчук А.О.
Категорія № 19.21 Доповідач - Шимків С.С.
між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо дарування належного йому та ОСОБА_2 будинковолодіння, а тому вказана угода є недійсною на підставі ст. 48 ЦК Української РСР (1963 року).
Крім того, вказана угода є недійсною з підстав, передбачених ст. 57 цього ж кодексу у зв”язку з укладенням її внаслідок зловмисної угоди представника ОСОБА_1 з ОСОБА_5.
Судом дано невірну оцінку доказам того, що позивачі не знали про те, що відповідач ОСОБА_4 безоплатно подарував належний їм будинок своїй тещі ОСОБА_5, чим допустив недоведеність обставин, що мають значення для справи.
Помилковими є висновки суду про те, що між відповідачами було укладено фактично договір купівлі-продажу, а не договір дарування. Оскільки покази свідків, які взяті судом до уваги, суперечать один одному та не заслуговують на увагу.
Зокрема з наглядового провадження № 66с-08 по заяві позивачки ОСОБА_2 до Острозької міжрайонної прокуратури по факту незаконного заволодіння належного позивачам житлового будинку видно, що ОСОБА_5 у своїй пояснювальній записці зазначила, що її зятем ОСОБА_4 їй було подаровано спірний житловий будинок з надвірними будівлями.
Крім того, судом безпідставно не взято до уваги той факт, що спірний житловий будинок був набутий позивачами під час шлюбу і позивачка ОСОБА_2, являючись співвласником спірного житлового будинку жодного доручення ОСОБА_4 не давала, а відповідно і згоди на його відчуження.
На думку автора апеляційної скарги безпідставним є висновок суду про пропуск позивачами строку позовної давності без поважних причин. З матеріалів справи вбачається, що позивачам про незаконне відчуження належного їм житлового будинку стало відомо лише в червні 2008 року, після чого вони відразу звернулися до Острозької міськрайонної прокуратури.
Вказує, що судом не обґрунтовано відмову у визнанні недійсним договору купівлі-продажу спірного житлового будинку з надвірними будівлями від 20 червня 2008 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6. По даній вимозі строк позовної давності не минув. Суд не взяв до уваги той факт, що вказаний правочин є фіктивним.
Просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
У запереченні на апеляційну скаргу, представник відповідачів вказує на безпідставність її доводів. Просить відмовити в її задоволенні.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, суд першої інстанції вказаних вимог закону належним чином не виконав.
Позивачі звернулися до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування житлового будинку АДРЕСА_1 від 08 серпня 2001 року відповідно до вимог ст.ст. 48, 57, 62, 63 ЦК України (в
ред. 1963 р.), який був у встановленому порядку укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі виданого ОСОБА_1 доручення від 13 квітня 2001 року.
Також ставили питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу цього будинку від 20 червня 2008 року на підставі ст. 234 діючого ЦК України, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6., повернути їм дане будинковолодіння, а у випадку неможливості повернення - стягнути з відповідачів грошову компенсацію у розмірі його дійсної вартості.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв”язку з пропуском строків позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ОСОБА_1 не надано доказів пропуску зазначених строків з поважних причин.
Погодитися з таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду не може.
З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що 13 квітня 2001 року, перед виїздом з України на постійне місце проживання у США, ОСОБА_1 видав на ім”я ОСОБА_4 нотаріально посвідчене доручення, яким уповноважив останнього керувати та розпоряджатися його майном з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилося, у тому числі укладати всі дозволені законом угоди по управлінню та розпорядженню майном. Строк дії доручення до 13 квітня 2004 року. (а.с. 24).
21 лютого 2001 року дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала приватному нотаріусу Острозького міського нотаріального округу заяву, якою дала свою згоду на відчуження житлового будинку разом з надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1, котрий належав на праві власності її чоловіку ОСОБА_1, що був набутий ними в період перебування у шлюбі (а.с. 124).
Маючи відповідні повноваження, ОСОБА_4, діючи від імені ОСОБА_1, 08 серпня 2001 року у встановленому порядку уклав з ОСОБА_5 договір дарування спірного будинковолодіння АДРЕСА_1.
Враховуючи те, що дія доручення не була припинена, ОСОБА_4 за його межі не вийшов, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання недійсним зазначеного вище оспорюваного договору дарування будинковолодіння.
За таких обставин відсутні також правові підстави для визнання недійсним і договору купівлі-продажу цього будинку від 20 червня 2008 року на підставі ст. 234 діючого ЦК України, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6..
Статтею 78 ЗУ “Про нотаріат”, п. 260 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що нотаріуси засвідчують справжність підпису особи на документах, що не суперечать Законові і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини. При цьому, нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблено певною особою.
З наявних у матеріалах справи пояснень третьої особи - нотаріуса ОСОБА_8, які вона підтвердила в судовому засіданні, вбачається, що дійсно 21 лютого 2001 року нотаріусу була подана заява-згода дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на відчуження житлового будинку разом з надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1, котрий належав на праві власності її чоловіку ОСОБА_1, що був набутий ними в період перебування у шлюбі.
Про добросовісність дій ОСОБА_4 також свідчить той факт, що позивачі передали йому правовстановлюючі документи на будинковолодіння, які він після укладення договору дарування передав ОСОБА_5.
Відповідно до наглядового провадження Острозької міжрайонної прокуратури № 66с-08 по заяві позивачки ОСОБА_2 щодо незаконного заволодіння спірним будинком, підстав для вжиття заходів прокурорського реагування прокуратурою не вбачається.
Таким чином, у позивача ОСОБА_1 відсутні підстави стверджувати, що він не уповноважував, ОСОБА_4 на укладення договору дарування будинковолодіння, так само як і відсутні підстави у позивачки ОСОБА_2 стверджувати, що відчуження будинковолодіння відбулося без її згоди.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Визнаючи в мотивувальній частині рішення, що фактично між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, який діяв від імені ОСОБА_1, був укладений договір купівлі-продажу будинковолодіння, а не договір дарування, місцевий суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки сторони по справі з такими вимогами до суду не зверталися.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.
Виходячи з наведеного та враховуючи те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд припустився помилки в застосуванні норм матеріального та процесуального права, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав..
Керуючись ст. ст. 10, 60, 303, 307, 309 ч. 1 п.п. 3,4, 316-317 ЦПК України, на підставі ст.ст. 48, 57, 62, 63 ЦК України (в ред. 1963 р.), ст. 234 діючого ЦК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Острозького районного суду від 30 червня 2009 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_1, ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - приватні нотаріуси ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання недійсними договорів дарування та купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 за його безпідставності.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно. Воно може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
Головуючий-суддя О.В. Оніпко
Судді : С.О. Гордійчук
С.С. Шимків