Справа № 11А - 478 2008 р. Головуючий у І інстанції: Гудима Л.Я.
Категорія ст. ст. 122 ч.2 та ін. КК України Доповідач: Галапац І.І.
"22" липня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого Макойди З.М. , Суддів Галапаца II., Марітчака Т.М. , з участю прокурора Дудинської Т.М. , засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові
кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1. на вирок
Бориславського міського суду Львівської області від 01 квітня 2008 року, -
встановила:
цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.н., громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1 військовозобов'язаний, з вищою освітою, одружений, на утриманні малолітня донька 2006 р.н., працюючий приватним підприємцем, несудимий,
засуджений за ст. 122 ч. 2 КК України на три роки позбавлення волі; за ст. 146
ч.2 КК України на два роки позбавлення волі; за ст. 129 ч.1 КК України на
чотири місяці арешту.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення
менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_2. покарання - три роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого від відбування
призначеного покарання з іспитовим строком один рік.Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язано засудженого ОСОБА_2не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу
кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої
системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.
2
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.н, , громадянин України, уродженець та
житель АДРЕСА_2, військовозобов'язаний, з
вищою освітою, неодружений, працюючий
приватним підприємцем, несудимий,
засуджений за ст. 122 ч. 2 КК України на три роки позбавлення волі; за ст. 146
ч.2 КК України на два роки позбавлення волі; за ст. 129 ч.1 КК України на
чотири місяці арешту.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1. покарання - три роки позбавлення волі.
Запобіжний захід залишений засудженим ОСОБА_2. та ОСОБА_1. попередній - підписку про невиїзд.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1. в користь ОСОБА_3. 869 грн. 05 коп. матеріальної шкоди та 15 тис. грн. моральної шкоди, а всього стягнути 15 тис. 869 грн. 05 коп.; в користь ОСОБА_45 тис. грн. моральної шкоди.
Постановлено зняти арешт з майна та грошових сум, що належать ОСОБА_2., накладений постановою Бориславського міського суду від 30 жовтня 2007 року.
Вирішено питання з речовими доказами.
За вироком суду ОСОБА_2. за попередньою змовою з ОСОБА_1. 03 березня 2006 року приблизно о 08 год. 45 хв. автомобілем марки "Фольксваген Гольф", НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2., під'їхали до подвір'я школи ЗОШ №5, що по вул. Трускавецькій м. Борислава Львівського області, де підійшли до малолітніх ОСОБА_3. таОСОБА_4 і насильно, без їх згоди та всупереч їх волі, примусили сісти в салон зазначеного автомобіля .
Після цього, ОСОБА_1. і ОСОБА_2. відвезли малолітніх до лісового масиву, що неподалік мікрорайону "Тустановичі" м. Борислава Львівської області, де без згоди та всупереч їх волі, утримували малолітніх близько 15 хв., після чого цим же автомобілем відвезли малолітніх ОСОБА_3. таОСОБА_4 назад до ЗОШ №5.
Крім цього, ОСОБА_2. за попередньою змовою з ОСОБА_1. 03 березня 2006 року приблизно о 08 год. 45 хв. після того як насильно без згоди та всупереч волі малолітніх ОСОБА_3. таОСОБА_4 примусили їх сісти в салон автомобіля марки "Фольксваген Гольф", НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2. та відвезли малолітніх до лісового масиву, що неподалік мікрорайону "Тустановичі" м. Борислава Львівської області, словесно погрожували їм вбивством, що малолітні ОСОБА_5. та ОСОБА_6. в силу свого вікового розвитку сприймали як реальні і у них були реальні підстави побоюватися здійснення цих погроз.
Після сприйняття даних погроз, згідно із висновком комісійної судово-медичної, психіатричної експертизи №119 від 21.02.2007 року потерпілий ОСОБА_5. до подій 03 березня 2006 року психічним захворюванням не страждав і не виявляв ознак будь-якого розладу психічної діяльності. Після
3
неправомірних дій відносно нього 03 березня 2006 року переніс гостру реакцію на стрес з проявами психогенно-обумовленого нічного енурезу, з подальшою трансформацією у посттравматичний розлад у формі помірно вираженого тривожно-депресивного синдрому. На даний час виявляє ознаки розладу адаптації із змішаною тривожно-депресивною реакцією. Дані розлади психічної діяльності знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із психотравмою, отриманою під час неправомірних дій відносно нього 03 березня 2006 року.
Згідно заключения судово-психолого-психіатричної експертизи (акт №340) психотравма, отримана під час подій, що відбувалися з ним 03 березня 2006 року, відноситься до категорії тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості.
В апеляції засуджений ОСОБА_1. покликається на те, що вирок є неправильним, таким що підлягає зміні у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.
Зазначає, що суд обрав йому надто суворе покарання, в недостатній мірі оцінивши характер вчиненого ним злочину.
Вважає, що судом не враховано його позитивну характеристику і те, що він вчинив злочин вперше, щиро розкаявся.
Також зазначає, що з часу вчинених злочинів минуло два роки, за цей час він не вчиняв ніяких протиправних дій, не притягався до адміністративної та кримінальної відповідальності, працює, веде нормальний спосіб життя.
Наголошує, що суд невмотивовано задоволив в повному обсязі цивільні позови законних представників потерпілих ОСОБА_3. та ОСОБА_7. , оскільки в мотивувальній частині вироку не зазначено за що конкретно стягуються гроші та чому саме такі суми підлягають стягненню.
Просить вирок районного суду змінити та обрати більш м'яке покарання, застосувавши ст. 75 КК України, і скасувати вирок в частині задоволення цивільного позову з направленням справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
В запереченнях на апеляцію державний обвинувач та представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3. - ОСОБА_3зазначають, що вирок суду є законний та обгрунтований та просять залишити його без зміни, а апеляцію засудженого без задоволення.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1 який підтримав апеляцію, думку прокурора, потерпілих ОСОБА_3., ОСОБА_4. про залишення вироку суду без зміни, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню.
В апеляції засуджений ОСОБА_1. не оспорює доведеність своєї вини у вчинених злочинах, як і не оспорює кваліфікацію злочинних дій.
Однак, колегія суддів вбачає, що призначаючи міру покарання ОСОБА_1., суд І інстанції невірно зазначив про відсутність обставин, які пом'якшують покарання та не в повній мірі врахував особу винного.
Як вбачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_1. в останньому слові (а.с. 104) визнав свою вину у вчиненому та розкаявся, що є пом'якшуючою обставиною відповідно до ст. 66 КК України.
4
Засуджений ОСОБА_1. є молодою за віком людиною, працює, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, а тому колегія суддів приходить до переконання, що останній без будь-яких істотних обмежень усвідомив протизаконність вчинених ним дій, спроможний самокритично їх оцінити і не допускати подібного в майбутньому.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що наведене свідчить про можливість і необхідність звільнення засудженого ОСОБА_1. від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік і відповідно покладення на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Що стосується цивільного позову, то відповідно до ст. 334 КПК України в мотивувальній частині вироку викладаються підстави для задоволення або відхилення такого.
Однак, всупереч цьому, суд І інстанції, приймаючи рішення про стягнення з ОСОБА_1. в користь ОСОБА_3. 869 грн. 05 коп. матеріальної шкоди, 15 тис. грн. моральної шкоди та в користь ОСОБА_7. 5 тис. грн. моральної шкоди, не навів обгрунтування визначення саме такого розміру матеріальної та моральної шкоди.
У зв'язку з цим, вирок районного суду в частині вирішення цивільного позову необхідно скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляцію засудженого ОСОБА_1.3адоволити.
Вирок Бориславського міського суду Львівської області від 01 квітня 2008 року відносно ОСОБА_1змінити.
Вважати ОСОБА_1.3асудженим за ст. ст. 122 ч. 2, 146 ч.2, 129 ч.1, 70 КК України на три роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_1не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання
Скасувати даний вирок відносно ОСОБА_1в частині задоволення цивільних позовів і справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в той же суд в порядку цивільного судочинства.
В решті вирок залишити без зміни.