іменем України
10 вересня 2009 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого - судді: Буцяка З.І.
суддів: Демянчук С.В., Хилевича С.В.,
при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.
за участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_3, представника Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» - Журавля В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду від 2 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки,
Рішенням Острозького районного суду від 2 липня 2009 року зазначений позов задоволено частково: стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 535 гривень 24 копійки в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та із Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - АТ «Пожежно-страхова компанія») на користь позивача 2 550 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Цим рішенням вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись із законністю рішення, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де посилався на неправильне застосування норм матеріального права і невідповідність висновків суду обставинам справи.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що судом не враховано чинність на момент дорожньо-транспортної пригоди страхового полісу НОМЕР_1, за умовами якого сума страхового відшкодування у 25 500 гривень покриває розмір заподіяної матеріальної шкоди у 10 600 гривень. Тому вважав, що шкоду слід стягнути із АТ «Пожежно-страхова компанія», з якою ним було укладено договір страхування наземного транспортного засобу.
На його думку, місцевий суд неправомірно використав при обґрунтуванні матеріальної шкоди розписку від 3 жовтня 2008 року, згідно з якою ОСОБА_1 погодився сплатити позивачу грошову різницю між страховими виплатами і фактичними затратами на ремонт пошкодженого автомобіля.
Просив частково скасувати оскаржуване рішення Острозького районного суду від 2 липня 2009 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача матеріальної шкоди і ухвалити в цій частині нове, яким стягнути 4 535 гривень 24 копійки матеріальної шкоди на користь ОСОБА_2 із АТ «Пожежно-страхова компанія».
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надали пояснення в межах її доводів.
ОСОБА_2, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, посилалась
Справа №22-1334-09 Головуючий у суді 1 інстанції: Венгерчук А.О.
Категорія: 30, 34 Суддя-доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В.
на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду.
Представник АТ «Пожежно-страхова компанія» висловився про відхилення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення, виходячи з такого.
Згідно із ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позов у частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 фактично витратила на ремонт пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля 10 762 гривні 96 копійок, куди включено послуги евакуатора і вартість пального. З цієї суми 6 227 гривень 72 копійки виплачено АТ «Пожежно-страхова компанія» на користь позивача. Решту матеріальної шкоди у 4 535 гривень 24 копійки, яку АТ «Пожежно-страхова компанія» не відшкодувала, присуджено стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 як з безпосереднього винуватця заподіяння шкоди.
Між тим, з такими висновками районного суду колегія суддів апеляційного суду погодитися не може, оскільки його зроблено з порушенням норм матеріального права.
З матеріалів справи безспірно вбачається, що 30 вересня 2008 року близько 15 години в с. Мощаниця Острозького району Рівненської області ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Мерседес Віто», не вибрав безпечної швидкості руху перед початком обгону, виїхав на зустрічну смугу руху і допустив зіткнення з автомобілем «Форд Ескорт», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, що призвело до пошкодження цього транспортного засобу.
Обставини цієї дорожньо-транспортної пригоди встановлені постановою судді Острозького районного суду від 7 жовтня 2008 року (а.с. 25) і відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України колегія суддів враховує їх преюдиційність.
Частиною 1 ст. 1188 ЦК України визначено умови відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, на загальних підставах.
Полісом НОМЕР_1 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів стверджено дію відповідного договору між АТ «Пожежно-страхова компанія» і ОСОБА_1 на час дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 39). Цим договором передбачено ліміт відповідальності страховика, тобто АТ «Пожежно-страхова компанія», за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого). Розмір цього ліміту становить 25 500 гривень.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Встановлено, що АТ «Пожежно-страхова компанія» свої зобов'язання за договором страхування виконала повністю, сплативши страхові виплати сумою у 6 227 гривень 72 копійки ОСОБА_2 (а.с. 23).
Приходячи до висновку, що страхові виплати АТ «Пожежно-страхова компанія» проведено повністю, а тому і відсутні підстави для задоволення позову про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 4 535 гривень 24 копійки, колегія суддів апеляційного суду виходить із таких міркувань.
З висновку спеціаліста №134 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, завданого власнику дорожнього транспортного засобу станом на 3 жовтня 2008 року (а.с.а.с. 7-15) видно, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу становить 16 335 гривень. Оскільки ринкова вартість транспортного засобу до одержання аварійних пошкоджень склала 11 441 гривню, тобто менше, ніж вартість його відновлювального ремонту, тому вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_2, не могла перевищувати вартість автомобіля і склала також 11 441 гривню.
Актом №2382 від 7 листопада 2008 року підтверджено, що ринкова вартість після скоєння дорожньо-транспортної пригоди неушкоджених складових автомобіля «Форд Ескорт», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, становить 4 015 гривень 74 копійки (а.с. 53-53, зворот).
Відповідно до ч.ч. 30.2 і 30.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.
Таким чином, різниця між вартістю автомобіля «Форд Ескорт» до дорожньо-транспортної пригоди, тобто 11 441 гривня, і після дорожньо-транспортної пригоди, тобто 4 015 гривень 74 копійки, і є страховими виплатами. Зазначені страхові виплати АТ «Пожежно-страхова компанія» 19 листопада 2008 року добровільно сплатила на користь ОСОБА_2.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до ст. 88 ЦПК України.
Враховуючи, що судом першої інстанції повно і правильно встановлено обставини справи, однак неправильно застосовано норми матеріального права, рішення в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового.
На підставі ч. 1 ст. 1188, ст. 1194 ЦК України, ч.ч. 30.2, 30.3 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Острозького районного суду від 2 липня 2009 року в оскаржуваній частині - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, - відмовити.
Стягнути із Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_2 судовий збір сумою у 8 гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи сумою у 250 гривень.
У решті рішення місцевого суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення апеляційного суду безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: