Постанова
Іменем України
27 січня 2009 року
Справа № 2-25/6041-2007
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Плута В.М.,
Черткової І.В.,
за участю:
представника позивача: Матащук Вікторія Вікторівна, довіреність №4/10 від 09.01.09;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Копилова О.Ю.) від 29 вересня 2008 року у справі №2-25/6041-2007
за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму" (вул. Кривошти, 27,Ялта,98612)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (вул.АДРЕСА_1,Ялта,98612)
про стягнення 15503,27 грн.
за зустрічним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму"
про визнання дій неправомірними та відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди
Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення у розмірі 15503,27 грн., у тому числі основний борг - 10578,59 грн., пеня - 875,14 грн., перевитрата ліміту - 2851,36 грн., 3% річних - 235,69 грн., інфляційні витрати - 962,49 грн.
22.05.2007 року до господарського суду Автономної Республіки Крим надійшов зустрічний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму".
05.06.2007 року до господарського суду Автономної Республіки Крим надійшла заява позивача за зустрічним позовом, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача суму упущеної вигоди за період з 23.02.2007 року по 12.04.2007 року у розмірі 12634,50 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Копилова О.Ю.) від 29 вересня 2008 року у справі №2-25/6041-2007 у задоволенні первинного позову відмовлено.
Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 6317,25 грн. упущеної вигоди.
Рішення суду мотивовано тим, що вини з боку відповідача щодо врізання до міського водопроводу не було, тому не було підстав для задоволення первісного позову, а дії Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму" щодо зрізання труб міського водоводу спричинили позивачу за зустрічним позовом збитки у вигляді упущеної вигоди.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, первинний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Розпорядженням в. о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду Видашенко Т.С. від 27.01.2009 року у зв'язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Гоголя Ю.М. на суддю Плута В.М.
У судовому засіданні, яке відбулось 27.01.2009 року, представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги. Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності відповідача.
Розглянувши повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи 01.03.2005 року між Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму" (постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (споживач) був укладений договір №1857 на надання послуг водопостачання та водовідведення.
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується надати споживачу послуги з водопостачання та водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за споживання та користування послугами та інші платежі на умовах даного договору.
Згідно пункту 1.2 договору, предметом даного договору є такі послуги: централізоване холодне водопостачання та централізоване водовідведення.
Пунктом 2.3. договору визначено, що ліміти водоспоживання та водовідведення встановлюються та затверджуються місцевими органами державної виконавчої влади поквартально. Розмір встановленого ліміту постачальник повідомляє споживачу додатковим сповіщенням, яке є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно пункту 3.1. договору, розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі виставлених рахунків за встановленими тарифами: вода - 4,86 грн. (у тому числі ПДВ -0,81 грн.) за 1 м.куб.; стоки - 3,66 грн. (у тому числі ПДВ - 0,61 грн.) за 1 м.куб.
Пунктом 4.9. договору встановлено, що при самовільному приєднанні до міського водопроводу та вводам споживачів, а також за без облікове водокористування, коли споживач не отримав дозвіл постачальника, витрата води визначається відповідно до пункту 9.6. Правил за весь період користування водопроводом.
Відповідно до пункту 6.2.7 договору, постачальник має право, попередньо попередивши споживача, припинити йому подачу води у випадку, зокрема, самовільного приєднання до міського водопроводу або каналізації.
Крім того пунктом 7.1.7. договору передбачено, що споживач має право вимагати відшкодування збитків, нанесених споживачу в наслідок порушення постачальником умов даного договору та чинного законодавства.
Позивач за первинним позовом зазначав, що оплата за отримані послуги водокористування, водовідведення, передбачені договором, відповідачем по виставленим рахункам за період з 01.04.2006 року по 01.03.2007 року, не проводилась належним чином, у зв'язку з чим виникла заборгованість, станом на 01.03.2007 року становить: 10578,59 грн. за період з 01.04.2006 року по 01.03.2007 року, а також, за невиконання умов договору відповідачу була нарахована пеня в сумі 875,14 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до акту №1857 від 05.04.2006 року, встановлено, що при дослідженні внутрішньої водопровідної мережі, арматури та водомірного господарства, яке належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, було виявлено, що на території туалету наявне врізання до водоміру (том 1, аркуш справи 28).
Крім того, в акті №1857 від 05.04.2006 року передбачено усунути викладені в акті порушення до 10.04.2006 року та, зауважено, що у випадку не усунення водопровід буде відключений з 10.04.2006 року.
Як зазначив позивач у позові, порушення, вказані в акті, усунені у строк не були, тому, у рахунку за квітень були проведені нарахування, згідно до п. 9.6. Правил, крім того, у відповідності до п. 4.9. договору, при самовільному приєднанні до міського водопроводу, а також за безоблікове водокористування, розрахунок води був зроблений згідно пункту 9.6 Правил - за перетином труби. Тому, у рахунку за квітень, була виставлена до сплати сума 9448,10 грн. (том 1, аркуш справи 20).
Також позивач посилається на те, що відповідачем не були виконані умови договору та не були надані розрахунки нормативного водокористування та водовідведення на 2006 рік, у зв'язку з чим рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 12.01.2006 року за № 1 відповідачу були виставлені нульові ліміти.
У матеріалах справи міститься рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 12.01.2006 року за №1, яким відповідачу були виставлені нульові ліміти, у зв'язку з чим, 02.03.2006 року позивач за первинним позовом направив на адресу відповідача повідомлення про встановлення нульових лімітів.
Однак, дане твердження позивача не може бути прийняте судоми до уваги, оскільки у відповідності до матеріалів справи, суду наданий розрахунок нормативного водоспоживання, водовідведення на 2006 рік на орендований громадський туалет. Розташований на набережній ім.. Леніна, м. Ялта. Слід звернути увагу на те, що даний розрахунок зареєстрований у ВП ВКГ 05.01.2006 року за № 1010/2, тобто, до винесення Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради рішення за № 1 про встановлення нульового ліміту відповідачу (том 1, аркуш справи 41).
Також позивач за первинним позовом просив стягнути з відповідача пеню - 875,14 грн., 3% річних - 235,69 грн., інфляційні витрати - 962,49 грн.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Відповідач за первинним позовом у відзиві на позов зазначав, що місце врізання до міського водопроводу знаходиться поза зоною громадського туалету, та дана труба не є такою, по якій до громадського туалету надходила вода. В підтвердження своєї позиції, відповідачем надана фото-таблиця із зображеннями місця врізання до міського водопроводу та визначенням місця розташування громадського туалету, який орендується відповідачем (том 1, аркуші справи 37-39; 70-74).
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, у розумінні зазначених норм Господарського процесуального кодексу України позивачем за первинним позовом не було надано належних доказів того, що самовільне підключення до міського водоканалу було здійснено саме відповідачем - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, та відповідно, позивачем відповідачу були нараховані пеня, 3% річних, інфляційні витрати та перевитрат ліміту.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Отже, враховуючи те, що врізання до міського водопроводу було здійснено не з вини відповідача, тому, судова колегія вважає необґрунтованим нарахування суми боргу, у розмірі 15503,27 грн.
Таким чином, вимоги первинного позову є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Стосовно вимог зустрічного позову, судова колегія вважає зазначити наступне.
Як на обґрунтування вимог зустрічного позову, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що 23.02.2007 року співробітниками Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму" було здійснено зрізання труб міського водопроводу у приміщенні громадського туалету, який орендується фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, що призвело до припинення подачі води до приміщення, відповідно.
У зв'язку з викладеним, позивач за зустрічним позовом повинен був припинити свою діяльність, оскільки відсутність води у орендованому приміщені порушувала правила та норми гігієни та санітарії, у зв'язку з чим постановою Ялтинською санітарно-епідеміологічною станцією була винесена постанова №52 про накладення на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 було оштрафовано на 102,00 грн.
На підставі того, що позивач за зустрічним позовом вимушений був на певний час припинити свою діяльність, ним був складений розрахунок упущеної вигоди, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму" 12634,50 грн.
Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1172 Цивільного кодексу України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Таким чином, вимогу позивача про відшкодування упущеної вигоди судова колегія вважає обґрунтованою, у частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 6317,25 грн.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не вбачається підстав для задоволення апеляційної скарги Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму".
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берегу Криму" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2008 року у справі №2-25/6041-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді В.М. Плут
І.В. Черткова