Справа №2-а-105/08/1570
05 березня 2009 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого- судді Іванова Е.А.
при секретарі- Мезнер О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Державної санітарно-епідеміологічної станції Приморського району м.Одеси до Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області, за участю третьої особи Державної санітарно-епідеміологічної станції Одеської області про визнання протиправними та відмінити рішення про застосування економічних санкцій,
Державна санітарно-епідеміологічна станція Приморського району м.Одеси звернулась до суду з позовом у якому просить визнати протиправними та відмінити рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін відносно неї у розмірі 119407,77грн. , мотивуючи це тим, що воно прийнято в порушення вимог п.п.1.4, 1.7, 3.1, 3.2 „Інструкції про порядок застосування економічних фінансових (штрафних) санкцій органами Державного контролю за цінами” та що діючим законодавством не встановлено, що у тарифну ціну на послуги входить податок на додану вартість.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги уточнив та просив визнати протиправним та відмінити рішення №736 від 19.12.2006 року про стягнення неправомірно отриманої виручки в сумі 39802,59грн. та стягнення штрафу в сумі 79605,18грн. за обставин зазначених у позові.
Відповідач позовні вимоги не визнав, обґрунтовуючи це тим, що позивач в порушення вимог Постанови КМУ від 27.08.03р. №1351 „Про затвердження тарифів на роботи та послуги під час надання послуг та виконання робіт нарахував непередбачену законодавством націнку у розмірі 20 відсотків до вартості послуг та в порушення вимог постанови Кабінету міністрів України від 11.05.2006 року №662 застосовувались завищені тарифи на роботи і послуги у розмірах встановлених Постановою Кабінету Міністрів України №1351 від 27.08.2003 року в наслідок чого з 11.05.2005 р. по 30.08.2006 року необґрунтовано отримав виручку на загальну суму 39802,59грн.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.
Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області була здійснена перевірка позивача з питань додержання державної дисципліни цін на роботи та послуги, що надавались ними за період з 01.01.2005 року по 01.11.2006 року.
За наслідками перевірки був складений акт №001073 від 27.11.06р. який не був підписаний керівництвом позивача (а.с.22-27).
На підставі вказаного акту відповідачем прийнято рішення №736 від 19.12.2006 року (а.с.29) про стягнення з позивача неправомірно отриманої виручки в сумі 39802,59грн. та стягнення штрафу в сумі 79605,18грн.
Оскаржуване рішення ґрунтується на тому, що позивач на граничну вартість наданих третім особам робіт та послуг встановлену Постановою Кабінету Міністрів України №1351 від 11.05.2006 року протягом періоду з 01.11.2005 року по 01.05.2006 року додав не передбачену законодавством націнку у розмірі 20 відсотків. Сума отриманої позивачем виручки згідно складеного акту внаслідок цього склала 16399,87грн.
Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 року N 298/519 була затверджена Інструкція про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 р. за N 1047/6238 3) у п.3 якої визначено, що підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами. В актах перевірок, зокрема: зазначаються нормативні акти, які порушено суб'єктами господарювання, з конкретним обґрунтуванням порушення; детально відображається механізм скоєння порушення; визначається сума необґрунтовано одержаної виручки, з доданням розрахунків, на яких ґрунтується обчислення зазначеної суми, з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з якими вони здійснюються.
Проте, як вбачається з акту перевірки та додатку до нього №1 (а.с.30-37) в ньому в порушення вказаних приписів Інструкції відсутні відомості про розрахунок суми націнки в розмірі 20%, також відсутні посилання на первинні документи чим це підтверджується. На пропозицію суду в судовому засіданні представникам відповідача надати цей розрахунок, він наданий не був.
В зв'язку з чим суд приходить до висновку необґрунтованості розміру суми необґрунтовано отриманої позивачем надбавки у розміру 20%, яка згідно акту перевірки становить суму 16399,87грн. та неправомірності її стягнення, а також штрафу у подвійному розмірі на цю суму.
Крім того, відповідно до ст.250 Господарського кодексу України адміністративно -господарськи санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановленихзаконодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом, але як вбачається з акту сума необґрунтовано отриманої виручки по нарахуванню націнки у 20 відсотків розрахована за період з 01.11.2005 року по 01.05.2006 року, тоді як рішення №736 прийняте 19.12.2006 року, тобто з перевищенням річного строку, а саме відповідачем неправомірно включений період з 01.11.2005 року до 19.12.2005 року.
Проте за відсутності у відповідача розрахунку сум необґрунтовано отриманої позивачем виручки -20%, суд крім іншого також позбавлений можливості визначити суму неправомірно отриманої за річний строк до прийняття рішення.
Суд також приходить до висновку щодо необґрунтованості та недоведеності суми отриманої позивачем виручки внаслідок другого порушення зазначеного відповідачем в акті перевірки, а саме: порушення вимог постанови Кабінету міністрів України від 11.05.2006 року №662 тобто, застосовування після 11.05.2006 року завищених тарифів на роботи і послуги у розмірах встановлених Постановою Кабінету Міністрів України №1351 від 27.08.2003 року, в наслідок чого позивач нібито з 11.05.2006 р. по 30.08.2006 року необґрунтовано отримав виручку на загальну суму 23402,72грн. на яку йому було нараховано штрафну санкцію у подвійному розмірі.
Як вбачається з копії розрахунку суми необґрунтовано отриманої виручки внаслідок порушення вимог Постанови КМУ №662 (а.с.30-37), в ньому відсутні відомості про дату та суму фактичного надходження коштів у розмірах, що перевищують граничний визначений Постановою КМУ №662.
На пропозицію суду в судовому засіданні надати представникам відповідача відомості про дату та фактичну суму, яку отримав позивач згідно виписаних ним рахунків вказаних в Додатку, вони надані не були.
Суд вважає, що рахунки на оплату послуг, на підставі яких перевіряючими був виконаний розрахунок суми необґрунтовано отриманої виручки, не є доказами фактичного надходження коштів на рахунок позивача, та інших доказів суду надано не було.
Згідно ст.72КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваного рішення.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9-11, 69-71, 158-163 КАС України, суд
Позов Державної санітарно-епідеміологічної станції Приморського району м.Одеси до Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області №736 від 19.12.2006 року.
Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарженя. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського адміністративного апеляційного суду.
Постанова виготовлена у повному обсязі 10 березня 2009 року.
Суддя Е.А.Іванов