16 червня 2015 року Справа № 876/9980/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сокальського районного суду Львівської області від 14 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сілецької сільської ради Сокальського району Львівської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення,-
07 березня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з врахуванням заяви про доповнення та уточнення позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати рішення двадцять першої сесії п'ятого скликання Сілецької сільської ради Сокальського району Львівської області за № 192 від 25.12.2009 року ,,Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою і складення документів з посвідчення права власності на земельну ділянку площею 0,25 га. ОСОБА_2 по вул. Миру, що призначена для обслуговування жилого будинку”.
Постановою від 14 жовтня 2014 року Сокальський районний суд Львівської області в задоволенні позову відмовив в повному обсязі.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В апеляційній скарзі та доповненнях до скарги зазначає, що ухвалюючи оскаржену постанову, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що земельна ділянка площею 0.25 га була виділена у користування ОСОБА_2 для будівництва житлового будинку та знаходиться в с. Сілець, присілок Копані, вул. Миру. В дійсності земельна ділянка ОСОБА_2 була виділена по вул. Лесі Українки.
З огляду на викладене позивач вважає протиправним рішення сільської ради року про надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою і складення документів з посвідчення права власності на земельну ділянку площею 0,25 га, яка знаходиться по вул. Миру.
Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Позивач в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача та третя особа в судове засідання не з'явились, що у відповідності до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що рішенням зборів уповноважених колгоспу імені Дзерджинського №1 від 24.02.1990 року ОСОБА_4 надано у користування земельну ділянку площею 0,15га в с.Сілець на х.Копані під будівництво житлового будинку по вул. Миру поряд з садибою Байор і Сироїд. Рішенням Сілецької сільської ради народних депутатів Сокальського району №15 від 11.03.1990року затверджено рішення зборів уповноважених колгоспників колгоспу імені Дзерджинського від 24.02.1990року року про виділення земельної ділянки ОСОБА_4.
18.02.1997 року Сілецька сільська рада Сокальського району, розглянувши заяву ОСОБА_4, вирішила передати йому у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,1511га. за адресою: с. Сілець вул. Миру, 16. На вказану земельну ділянку ОСОБА_4 виготовив державний акт на право власності на землю серія ЯА №8200556, зареєстрований 03.12.2004року.
Згідно договору дарування земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку від 09.12.2004року земельна ділянка, що знаходиться за адресою с.Сілець, вул. Миру, 16 була переоформлена на позивача.
Рішенням №2 загальних зборів спілки селян-пайовиків ,,Галичина” вирішено надати в користування ОСОБА_2 земельну ділянку розміром 0,25га. в с. Сілець, присілок Копані під будівництво житлового будинку. Відповідно до розпорядження представника Президента України в Сокальському районі від 05.02.1193 року №51 вирішено дозволити ОСОБА_2 будівництво індивідуального житлового будинку та видати будівельний паспорт на забудову земельної ділянки в селі Сілець, по вул. Лесі Українки.
Проект забудови земельної ділянки по вул. Лесі Українки погоджений районним архітектором ОСОБА_5 та виданий ОСОБА_2. Згідно пояснювальної записки до проекту забудови земельної ділянки в селі Сілець, по вул. Лесі Українки, виданої ОСОБА_2, на ділянці зі сторони вулиці передбачається огорожа висотою 1,2м., вхід з двору, проїзд на ділянку з вул. ОСОБА_6. Дозвіл від 26.11.1993року № 83 про право закладки фундаменту під індивідуальне будівництво виданий ОСОБА_2 із зазначенням земельної ділянки по вул. Лесі Українки.
Рішенням двадцять першої сесії п'ятого скликання Сілецької сільської ради Сокальського району Львівської області за № 192 від 25.12.2009 року надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою і складення документів з посвідчення права власності на земельну ділянку в селі Сілець по вул. Миру площею 0,25 га, що призначена для обслуговування жилого будинку.
Таким чином, суть спору зводиться до того, що, на думку позивача, ОСОБА_2 надана в користування земельна ділянка під будівництво житлового будинку розміром 0,25га в с. Сілець, присілок Копані по вул. Лесі Українки. А оскарженим рішенням Сілецької сільської ради № 192 від 25.12.2009 року ОСОБА_2 протиправно надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документації, що посвідчує право власності на земельну ділянку по вул. Миру, тобто, по сусідству з позивачем.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, при винесенні оскарженого рішення Сілецька сільська рада діяла на підставі Конституції України, Закону України ,,Про місцеве самоврядування в ОСОБА_6”, ст. ст. 12, 118 Земельного Кодексу України, тобто в межах своїх повноважень.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, норма матеріального та процесуального права і є вірними.
Так, відповідно до приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в ОСОБА_6” органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
В силу п.34 ст. 26 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в ОСОБА_6” передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч.1 ст. 46, ч.1 та ч. 2 ст. 59 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в ОСОБА_6” сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 118 Земельного кодексу України ( в редакції, чинній на час прийняття сільрадою оскарженого рішення) визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства)(частина 6).
Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін (частина 7).
Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності рішення сільської ради, оскільки в силу наведених приписів сільська рада вправі надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на любу наявну вільну земельну ділянку, яку бажає отримати у власність громадянин.
Крім того, рішенням Сокальського районного суду від 24 квітня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 04 березня 2013 року, зобов'язано ОСОБА_1 та Сілецьку сільську раду усунути перешкоди в приватизації ОСОБА_2 земельної ділянки шляхом приведення меж земельної ділянки ОСОБА_1 у відповідність до державного акту серії ЯА № 200556 від 03 грудня 2004 року.
Тим самим суд підтвердив правомірність перебування у користуванні ОСОБА_2 земельної ділянки саме по вул. Миру.
В силу приписів ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного та обгрунтованого висновку щодо безпідставності позовників вимог та прийняв законне рішення щодо відмови у задоволенні позову.
Апеляційний суд визнає необхідним зазначити, що згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
З наведено випливає, що при розгляді адміністративним судом спору захисту підлягає порушене право чи інтерес позивача.
Ні позовна заява, ні апеляційна скарга не містять доказів порушення прав позивача оскарженим рішенням сільської ради, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Сокальського районного суду Львівської області від 14 жовтня 2014 року у справі № 453/3/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
ОСОБА_7
Ухвала в повному обсязі складена 22.06.2015 року.