25 червня 2015 року Справа № 876/14722/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,
з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,
представника відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
У вересні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі про скасування податкових повідомлень-рішень.
Позивач просив скасувати: податкове повідомлення-рішення ДПІ в Богородчанському районі № НОМЕР_1 від 25.06.2013 року, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 7350 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1837, 50 грн.;
податкове повідомлення-рішення ДПІ в Богородчанському районі № НОМЕР_2 від 25.06.2013 року, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4389 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1097, 25 грн.;
податкове повідомлення-рішення ДПІ в Богородчанському районі № НОМЕР_3 від 25.06.2013 року, яким до нього застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 170, 25 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року позов задоволено.
Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в Богородчанському районі № НОМЕР_1 від 25.06.2013 року, № НОМЕР_2 від 25.06.2013 року, № НОМЕР_3 від 25.06.2013 року.
Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, подавши на неї апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог :
п.177.2 ст.177, п.177.4 ст.177 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2012 рік на суму 7350 грн.,
п.198.1, п.198.2, п.198.3,п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 4389 грн.;
п.57.1 ст.57 ПК України, внаслідок чого порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами поданої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік в сумі 1702,50 грн.
Як вважає апелянт, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом обґрунтовано, що безпідставно не враховано судом першої інстанції. Позивач не мав об'єктивної можливості здійснювати господарську діяльність за договором з ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», філія «Богородчанська ДЕД». З поданих документів не видно, які конкретно роботи проводилися субпідрядником позивача, що свідчить про нереальність договору та безпідставність формування витрат та податкового кредиту по господарській операції позивача з замовником та фізичною особою-підприємцем - субпідрядником.
Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
У справі встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 5.04.2007 року зареєстрований виконавчим комітетом Богородчанської РДА, з квітня 2007 року його взято на податковий облік, перебуває на загальній системі оподаткування, є платником податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб.
У період з 29.05.2013 року по 4.06.2013 року Коломийською ОДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 1.10.2010 року по 31.12.2012 року.
За наслідками проведеної перевірки податковим органом складено акт № 375/17/НОМЕР_4 від 11.06.2013 року.
Перевіркою встановлено, що позивачем допущено порушення вимог п.177.2 ст.177, п.177.4 ст.177 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2012 рік на суму 7 350 грн., п.198.1, п.198.2, п.198.3,п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 4 389 грн., та п.57.1 ст.57 ПК України, внаслідок чого порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами поданої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік в сумі 1702,50 грн.
25.06.2013 року Коломийською ОДПІ на підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:
№ НОМЕР_1, яким ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 7350 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1837, 50 грн.;
№ НОМЕР_2, яким ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4389 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1097, 25 грн.;
№ НОМЕР_3, яким до ОСОБА_2 застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 170, 25 грн. за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивачем не було допущено порушень податкового законодавства.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.
Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно з п.177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
У відповідності до вимог пункту 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Як передбачено абзацом 1 п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку, продовжується в абзаці 2 цього ж пункту, органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Отже, правовими підставами для відображення в податковому кредиті сум податку на додану вартість, в спірному випадку, є, зокрема, наявність реальної господарської операції та податкової накладної.
Судом першої інстанції встановлено, що 16.07.2012 року позивачем укладено договір підряду від 16.07.2012 року №23/1, згідно якого ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», філія «Богородчанська ДЕД» (замовник) та фізична особа ОСОБА_2, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію (підрядник) домовились про те, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання на свій ризик та власними силами, виконати у відповідності до діючих будівельних норм і правил підрядні роботи по реконструкції території АЗС №3 по вул. Набережна ім. В.Стефаника в м. Івано-Франківську, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і в обумовлений договором строк.
Договірна ціна робіт складає 59924 грн. з ПДВ. Роботи по договору виконуються в такі строки: початок робіт - серпень 2012 року, закінчення робіт - жовтень 2012 року.
Відповідно до п. 5.9 даного договору замовник до початку виконання робіт перераховує у формі авансу 50 % обсягу робіт. Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів.
Суд першої інстанції з'ясував, що замовник до початку виконання робіт не сплатив авансовий платіж в розмірі 50% обсягу робіт, а тому фактично роботи в період серпень - жовтень 2012 року підрядником не були виконані. Виконання даних робіт стало можливим пізніше завдяки залученню субпідрядника, який і виконав підрядні роботи за власні кошти, про що був підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт. При цьому договір підряду був чинним, оскільки відповідно до п. 10.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Тому станом на грудень 2012 року договір був чинним, оскільки ні підрядник ні замовник в повній мірі не виконали взяті на себе зобов'язання за договором.
Згідно п. 11.2 договору від 16.07.2012 року сторони домовились про те, що жодна із сторін не має права передавати права та обов'язки за цим договором третій особі без отримання письмової згоди іншої сторони. Тобто виконавцем за даним договором, крім підрядника, яким є позивач ОСОБА_2, може бути й інша особа, зокрема, субпідрядник.
Відповідно до ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
В справі встановлено, що для виконання робіт за договором підрядником ОСОБА_2 було залучено субпідрядника - суб'єкта господарювання ОСОБА_3, у якого була достатня кількість трудових ресурсів та необхідна кількість техніки, необхідної для проведення робіт.
Субпідрядник повністю виконав роботи, які підтверджуються підписаним актом виконаних робіт № 4 від 26.12.2012 року, підрядником виписано податкову накладну № 5 від 26.12.2012 року на суму 58800 грн. в тому числі 9 800 грн. ПДВ. Дані первинні документи були подані податковому органу під час проведення перевірки, що зазначено в акті перевірки .
В подальшому підрядник виконані роботи передав замовнику, про що було складено та підписано між сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт та довідку про виконання підрядних робіт за грудень 2012 року форми КБ-3 на суму 59924 грн. в т.ч. ПДВ. Виписано податкову накладну 27.12.2012 року № 1.
27.12.2012 року замовник сплатив підряднику за виконані роботи 39924 грн. та 3.01.2013 року - 20 000 грн., що підтверджується банківськими виписками.
Факт виконання робіт підтверджено повідомленням філії «Богородчанська ДЕД» ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» , в якому зазначено, що роботи по укладеному договору виконані, розрахунок проведено повністю, претензій до підрядника та до субпідрядника немає .
Враховуючи наведене, слід прийти до висновку, що матеріалами справи підтверджується реальність господарської операції позивача та ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», філія «Богородчанська ДЕД» .
При цьому, суд звертає увагу на те, що позивачем було подано податковому органу первинні бухгалтерські документи, податкові накладні, які не містять недоліків.
За таких обставин висновки податкового органу щодо нереальності здійснення господарської операції між позивачем та ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», філія «Богородчанська ДЕД» не знайшли свого належного підтвердження, тому податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_2 донараховано податок з доходів фізичних осіб, податок на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 25.06.2013 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 10% несвоєчасно сплаченого податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, то колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 36 ПК України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 сплатив 1702,50 грн. податку з доходів фізичних осіб, що підтверджується квитанцією № 1646.515.8 від 19.02.2012 року. Даний платіж прийнятий банком в останній день граничного строку - 19.02.2012 року в післяопераційний час, проте зарахований до бюджету 20.02.2012 року, в зв'язку з чим податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобов'язань та застосував штрафні санкції за дане правопорушення.
Однак, законодавство визначає термін своєчасності сплати податкового зобов'язання, а не зарахування коштів до бюджету, тому доводи відповідача в частині того, що фактично кошти були зараховані до бюджету 20.02.2012 року, тому позивачем порушено вимоги п. 57.1 ст. 57 ПК України є безпідставними та не заслуговують на увагу.
Обов'язок платника податків щодо сплати податкового зобов'язання припиняється з моменту сплати коштів до банківської установи. Надалі платник податків не несе відповідальності за зарахування їх до відповідного бюджету.
Позивач виконав обов'язок щодо сплати податкового зобов'язання 19.02.2012 року, тобто в строки, передбачені п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, тому застосування до нього санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є неправомірним.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Постанова суду першої інстанції, якою задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним та всебічним з'ясуванням усіх обставин справи, тому підстави для її скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року у справі № 809/3018/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : А.І. Рибачук
ОСОБА_4