18 березня 2009 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Куштана Б.П.,
суддів: Кеміня М.П. та Готри Т.Ю.,
при секретарі - Коновчук Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою помічника Хустського міжрайонного прокурора Дорошевича Р.Р. на рішення Хустського районного суду від 29 жовтня 2008 р. за позовною заявою Хустського міжрайонного прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Драгівської сільської ради Хустського району та Хустської районної державної адміністрації до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення заборгованості за безоплатне користування земельною ділянкою, -
у лютому 2008 р. Хустський міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовом, у якому просив винести рішення про звільнення самовільно захоплених земельних ділянок загальною площею 0.6374га, розташованих за дворогосподарством АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів заборгованість за безоплатне користування земельними ділянками в сумі 10936.96 грн. на користь Драгівської сільської ради.
На обґрунтування зазначав, що відповідачі, які мешкають в АДРЕСА_1, самовільно зайняли за своїм дворогосподарством три земельні ділянки загальною площею 0.6374га і користуються ними за відсутності правовстановлюючих документів.
Розмір завданої державі шкоди в особі Драгівської сільської ради складає 10936.96 грн.
Рішенням Хустського районного суду від 29.10.08 р. у позові відмовлено.
Апелянт просить скасувати це рішення та ухвалити нове про повне задоволення позову. Доводить про незаконність рішення. Указує, що спірні земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту с. Драгово, а тому розпорядником цих земель є Хустська РДА. Проте остання жодних рішень про передачу вказаних земельних ділянок відповідачам у власність, користування чи оренду не приймала, самі ж відповідачі з такими заявами не звертались.
Письмових заперечень або пояснень на апеляційну скаргу відповідачі не подали. У судовому засіданні їхній представник ОСОБА_4. скарги не визнала та просить залишити рішення без змін. Хустська РДА подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності їхнього представника. Апелянт не з'явився повторно.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення - зміні, з таких мотивів.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з недоведеності позову. При цьому встановив, що відповідачі проживають за межами населеного пункту с. Драгово, хоча вул. Садова і відноситься до села. ОСОБА_2. має право на отримання земельного паю в розмірі 0.24га та стільки ж за померлим чоловіком, однак земельні ділянки не виділені в натурі через незавершене розпаювання. ОСОБА_1. за рішенням Драгівської сільської ради від 15.04.05 р. одержав безоплатно у приватну власність для будівництва житлового будинку та ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 0.36га за рахунок земель, що були в користуванні ОСОБА_2., однак державний акт не виданий з незалежних від нього причин. Тобто, відповідачі вправі набути право власності на спірну землю шляхом приватизації наданих їм для користування земельних ділянок, на підставі спадкування, виділення в натурі належних їм земельних часток (паю) відповідно до ст. 81 ЗК України, та за давністю користування (ст. 119 ЗК України), проте не можуть реалізувати це право з незалежних від них причин.
Справа № 22ц-182/09 Номер рядка статистичного звіту: 46
Головуючий у першій інстанції: Довжанин М.М.
Доповідач: Куштан Б.П.
Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 21-24.12.07 р. оцінений критично.
Колегія суддів частково не погоджується з цим висновком через його неповну відповідність обставинам справи та порушення в застосуванні норм матеріального права.
Так, згідно з положеннями ст. 212 ч.1, ч.3 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення провадиться за рішенням суду.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельних ділянок визначається як «будь-які дії, що свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними».
За змістом ст.ст. 211, 212 ЗК самовільне зайняття означає фактичне використання земельних ділянок без відповідних правових підстав, яке за своїм характером виключає можливість нормального користування земельною ділянкою з боку інших осіб. Так, ст. 125 цього Кодексу передбачає, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, який посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, а право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації. Окрім цього, ЗК України ставить правомірність використання земельної ділянки в залежність від встановлення її меж в натурі (на місцевості) та державної реєстрації правовстановлюючого документа.
Як видно з матеріалів справи, відповідачі використовують земельні ділянки загальною площею 1.2774га, з яких за дворогосподарством зареєстровано лише 0.88га. Решта землі площею 0.6374га використовується ними без будь-яких на то документів, що, по суті, не заперечила і представник відповідачів ОСОБА_4.
Отже, позов у цій частині (з урахуванням меж заявленої вимоги) є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Натомість позовна вимога про стягнення заборгованості за безоплатне користування земельними ділянками є безпідставною, оскільки за самовільне зайняття земельних ділянок відшкодовується шкода, питання стосовно якої врегульовано «Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», затвердженої постановою КМУ від 25.07.07 р. № 963, та Методичними рекомендаціями щодо застосування цієї «Методики…» від 12.09.07 р. № 110., яких позивач (прокурор) не дотримався.
Керуючись ст.ст. 211, 212 ЗК України, 10, 60, 212, 213, 303, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.3, п.4, ч.2, 313, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, -
1. Апеляційну скаргу помічника Хустського міжрайонного прокурора Дорошевича Романа Романовича задовольнити частково.
2. Рішення Хустського районного суду від 29 жовтня 2008 р. змінити.
2.1. Зобов'язати ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняті земельні ділянки загальною площею 0.6374га, які знаходяться за дворогосподарством АДРЕСА_1.
3. Решту рішення залишити без змін.
4. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді: