16 січня 2009 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Куштана Б.П.,
суддів: Кеміня М.П. та Готри Т.Ю.,
при секретарі - Боклах Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його представника - адвоката ОСОБА_2, на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 24 липня 2008 р. за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - орган опіки та піклування Ужгородської районної державної адміністрації, з участю прокурора, про визначення місця проживання й передання малолітньої дитини та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини, -
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 24.07.08 р. змінений первісний позов ОСОБА_3 задоволено: визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з його матір'ю - ОСОБА_3; зобов'язано ОСОБА_1. передати сина матері. У зустрічному позові ОСОБА_1. відмовлено.
Апелянти просять скасувати це рішення та ухвалити нове, яким зустрічний позов задовольнити повністю, а в первісному позові відмовити. Доводять про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення норм матеріального (ст.ст. 157 ч.3, 161 ч.1 СК України) і процесуального права.
Письмових заперечень або пояснень на скаргу ОСОБА_3 та інші особи, які беруть участь у справі, не подали. У судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник - адвокат ОСОБА_5., не визнали апеляційної скарги і просять залишити рішення без змін. Представник органу опіки та піклування Ужгородської райдержадміністрації - Томишинець В.Ю., та представник Ужгородської міжрайонної прокуратури - Міцовда К.Д., вважають апеляційну скаргу безпідставною, а рішення суду законним та обґрунтованим.
Суд першої інстанції виходив з того, що за характером своєї роботи (сезонні будівельні роботи за кордоном) ОСОБА_1. не має можливості постійно забезпечувати належний догляд і виховання сина, який до того ж прихильний до матері. Водночас остання є працевлаштованою та має всі належні умови для виховання і розвитку дитини.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення - залишенню без змін, з таких мотивів.
Згідно з положеннями ст. 160 ч.1 та ст. 161 ч.1, ч.2 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, може своєю аморальною поведінкою зашкодити розвиткові дитини.
Окрім цього, Декларація прав дитини від 20.11.59 р. містить принцип (6), за яким дитина може бути розлучена з матір'ю лише у винятковій ситуації, тобто перевага надається матері.
Як видно з матеріалів справи, шлюб між сторонами розірвано й такі проживають окремо. Від шлюбу мають одну малолітню дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який фактично проживає у батьків ОСОБА_1. Згідно з психолого-педагогічною характеристикою завідуючої дитячих ясел-садка с. В.Добронь Ужгородського району в дитини проявляються нервозність та часті перепади настрою і поведінки (а.с.138-139).
Належні умови для проживання та виховання сина створені в обох батьків. Разом з тим, ОСОБА_3 є працевлаштованою, тобто має самостійний та постійний дохід (а.с.170). Натомість ОСОБА_1. не працевлаштований: перебивається сезонними заробітками за кордоном, через що також позбавлений можливості виявляти більшу увагу до дитини і турботу про неї.
Орган опіки та піклування у своєму письмовому висновку рекомендує визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 при матері. Аналогічною є думка прокурора.
За таких обставин доводи апеляційної скарги (про доцільність визначення місця проживання дитини при батькові через більшу прихильність до нього та небажання дитини проживати разом з матір'ю) не дають підстав для скасування рішення суду як непереконливі та суперечні вимогам матеріального закону. Стаття 157 ч.3 СК, на яку посилаються апелянти, на спірні правовідносини не поширюється.
У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно та повно дослідив обставини справи, належним чином оцінив докази та правильно застосував норми матеріального права, тобто ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -
1. 1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника - адвоката ОСОБА_2, відхилити.
2. 2. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 24 липня 2008 р. залишити без змін.
3. 3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді: