06 травня 2009 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Куштана Б.П.,
суддів: Кеміня М.П. та Готри Т.Ю.,
при секретарі - Коновчук Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» в особі Єфименка Олександра Анатолійовича на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 травня 2007 р. за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, треті особи - державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» і товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут», про визнання членом сім'ї померлого, -
ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом у лютому 2007 р.
Просила визнати її членом сім'ї померлого ОСОБА_2. - наймача житлового приміщення поАДРЕСА_1 у м. Ужгороді, та зобовязати відповідача укласти з нею договір найму на це житлове приміщення, в якому проживає дотепер.
На обгрунтування зазаначала, що вказане житло є однокімнатною квартирою. Відноситься до комунальної власності. З 17.07.99 р. і до моменту смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1.) квартиронаймачем був ОСОБА_2. - її рідний брат, який проживав самотньо.
У квітні 2006 р. із-за проблем у подружньому житті вона разом з трьома неповнолітніми дітьми переселилася до брата, з яким з того часу проживала постійно та вела з ним спільне господарство. Зареєструватися у квартирі не могла через недостатній розмір житлової площі.
Вважає, що вселилася у спірну квартиру як член сім'ї колишнього наймача ОСОБА_2., а тому набула право на укладення з нею договору найму.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 29.05.07 р. позов задоволено повністю.
Апелянт просить скасувати це рішення та ухвалити нове по суті позовних вимог. Доводить про порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Указує на недоведеність факту постійного проживання позивачки з померлим братом - наймачем спірної квартири, відсутність реєстрації ОСОБА_1. та письмової згоди ОСОБА_2. на її проживання в цій у квартирі, несплату комунальних платежів з розрахунку 5 осіб та порушення інтересів апелянта в розумінні ст. 55 ЖК України (межі доводів апеляційної скарги).
Письмових заперечень або пояснень на скаргу сторони та ТОВ «Добробут» як третя особа не подали.
У судовому засіданні представник Ужгородського міськвиконкому Куценко І.М. підтримав апеляційну скаргу, хоча сам виконком як відповідач рішення суду не оскаржував. Представник позивачки ОСОБА_3. не визнала скарги, а ОСОБА_1. просить розглянути справу за її відсутності.
Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1. разом з дітьми вселилася у житлове приміщення поАДРЕСА_2, а м. Ужгороді, в установленому законом порядку, з квітня 2006 р. постійно проживала в ньому разом з квартиронаймачем ОСОБА_2. у якості члена його сім'ї, вела з ним спільне господарство, а зареєстрована не була з поважних причин.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення - залишенню без змін, з таких мотивів.
За правилами ст. 303 ч.1 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 65 ЖК наймач має право в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Пленум Верховного Суду України в постанові № 2 від 12.04.85 р. «Про деякі питання , що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (п.9) роз'яснив, що при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, з'ясуванню підлягають обставини дотримання порядку вселення, реєстрації за місцем проживання, чи було це приміщення постійним місцем проживання особи, чи вела така особа з наймачем спільне господарство, тривалість часу проживання, наявність угоди про певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому наявність чи відсутність реєстрації місця проживання сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою або ж для відмови їй у цьому, а відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.
Як видно з матеріалів справи, наймачем та одноосібно зареєстрованим мешканцем комунальної квартири АДРЕСА_1 в м. Ужгороді був ОСОБА_2., який ІНФОРМАЦІЯ_1. помер (а.с.6, 8). Згідно з комісійними актами ТОВ «Добробут» від 16.08.06 р., 12.10.06 р., 21.12.06 р. та довідкою № 65 від 09.01.07 р. у цій квартирі постійно проживали також (без реєстрації) сестра наймача - ОСОБА_1. з трьома неповнолітніми дітьми (а.с.7, 15-17). Представник ТОВ «Добробут» ОСОБА_3 пояснила, що квартиронаймач ОСОБА_2. звертався до них із заявою про реєстрацію проживання ОСОБА_1., у зв'язку з чим і були складені вказані акти (а.с.42). Свідки ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6. та ОСОБА_7. показали, що з весни 2006 р. ОСОБА_2. та ОСОБА_1. вели спільне господарство, остання доглядала за братом, забезпечувала харчуванням, ліками (оскільки той хворів на епілепсію) та сплачувала комунальні послуги, а сам ОСОБА_2. проти її вселення як члена сім'ї не заперечував (а.с.41-42).
До того ж ОСОБА_1. за картотекою міських будинковолодінь не є власником будівель в м. Ужгороді.
У контексті наведених норм матеріального права, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, фактів та обставин справи доводи апеляційної скарги є безпідставними, а рішення - законним і обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -
1. 1. Апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» відхилити.
2. 2. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 травня 2007 р. залишити без змін.
3. 3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді: