29 травня 2009 р. м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Куштана Б.П.,
суддів: Кеміня М.П. та Готри Т.Ю.,
при секретарі - Плавайко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Хустського відділення № 7290 на рішення Хустського районного суду від 26 січня 2009 р. за позовною заявою відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Хустського відділення № 7290 до ОСОБА_1 про повернення грошових коштів, -
у листопаді 2008 р. відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі Хустського відділення № 7290 (надалі - Банк) звернулося в суд з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1. 1000 грн. як безпідставно набутого майна.
На обґрунтування Банк зазначав, що відповідач усупереч вимогам чинного законодавства одержала в січні 2008 р. компенсацію знецінених заощаджень за двома рахунками. Добровільно повернути безпідставно набуті кошти відмовляється.
Рішенням Хустського районного суду від 26.01.09 р. у позові відмовлено.
Апелянт просить скасувати це судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Доводить про порушення судом норм матеріального права та неналежну оцінку доказів.
Письмового заперечення або пояснення на скаргу ОСОБА_1. не подала, у судове засідання не з'явилася.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову, з таких мотивів.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка є власником грошових вкладів у Хустському відділенні № 7290 (рахунок НОМЕР_1) та в ТВБВ № 7290/02 смт. Вишково Хустського району (рахунок НОМЕР_2), з яких 11 та 29 січня 2008 р. правомірно одержала по 1000 грн. компенсації заощаджень.
Колегія суддів не погоджується з цим висновком через неправильне застосування судом норм матеріального права.
Так, згідно з вимогами ст.6 ч.3 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.96 р. (зі змінами станом на 28.12.07 р.) у межах одного бюджетного року проводиться виплата компенсації громадянину лише за одним рахунком.
Ця норма набрала чинності з 01.01.08 р. і діяла по 31.12.08 р.
Статті 6, 7 Закону (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 10.10.01 р. № 13-рп/2001 (справа про заощадження громадян) визначають, що компенсація втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться за рахунок Державного бюджету України, а кошти для цих цілей визначаються в Державному бюджеті окремою статтею, та передбачають, що перелік груп вкладників, черговість і обсяг компенсаційних виплат встановлюється щорічно Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту 1 п.1 постанови КМ України від 09.01.2008 № 1 «Про виплату в 2008 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР,
що діяли на території України, та облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов'язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР» постановлено провести у 2008 р. виплату громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень у межах проіндексованих заощаджень, але не більш як 1000 гривень на одного вкладника.
Як видно з матеріалів справи, 11 та 29.01.08 р. ОСОБА_1. одержала компенсаційні виплати в розмірі по 1000 грн. за рахунком НОМЕР_1 у філії Банку № 7290 в м. Хуст і за рахунком НОМЕР_2 у філії Банку в смт. Вишково Хустського району, тобто за двома рахунками, що не заперечується.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у позивачки права власності на вклад (з усіма відповідними наслідками), оскільки заявлені вимоги стосуються повернення не власне особистих заощаджень, які були нею внесені (незалежно від їх теперішньої реальної вартості) та є її власністю, що підлягає захисту, а стосуються одержання компенсаційних бюджетних коштів, передбачених Законом, які відповідають проіндексованій вартості вкладу та знаходяться на спеціальному рахунку.
Указані кошти до прийняття державою рішення про їх виплату належать до коштів Державного казначейства України і не є майном, яке належить відповідачці та підлягає захисту.
Оскільки спірні правовідносини характеризуються відсутністю договірних чи деліктних зобов'язань, тобто є кондиційними зобов'язаннями або безпідставним збагаченням, то до них належить застосувати положення глави 83 ЦК України, згідно зі ст. 1212 якої особа, що набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
У контексті наведеного колегія суддів вважає, що ОСОБА_1. безпідставно отримала 1000 грн. компенсації за одним із рахунків, а тому позов підлягає задоволенню як обґрунтований.
Керуючись главою 83 ЦК України, ст.ст. 6 ч.3, 7 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.96 р., ст.ст. 10, 60, 212, 213, 303 ч.1, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, ч.2, 313, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, -
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити.
2. Рішення Хустського районного суду від 26 січня 2009 р. скасувати.
3. Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
3.1. Стягнути з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Хустського відділення № 7290 (філії) 1000 (одну тисячу) грн. як безпідставно набутого майна.
4. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді :