03 червня 2009 р. м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Куштана Б.П.,
суддів: Кеміня М.П. та Готри Т.Ю.,
при секретарі Олійник А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Рахівського районного відділу головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Закарпатській області на рішення Рахівського районного суду від 17 лютого 2009 р. за позовною заявою ОСОБА_1 до Рахівського районного відділу головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Закарпатській області про стягнення заборгованості заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
у листопаді 2007 р. ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом, у якому після уточнення вимог просив стягнути з відповідача 1593.04 грн. заборгованого розрахунку, середньодобовий заробіток за весь час затримки розрахунку з 11.09.06 р. по день ухвалення судом рішення та 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди (а.с.2-3, 18).
На обґрунтування зазначав, що до 11.09.06 р. працював начальником караулу в пожежній частині № 9 м. Рахова. Після звільнення з роботи за ст. 40 п.1 КЗпП (через ліквідацію підрозділу) відповідач з ним не розрахувався, а незаконне звільнення завдало йому моральних страждань.
Рішенням Рахівського районного суду від 17.02.09 р. позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 1593.04 грн. заборгованості та 34 505 грн. середньодобового заробітку за весь час затримки розрахунку з 12.09.06 р. по 17.02.09 р.; у стягненні моральної шкоди відмовлено.
Апелянт просить скасувати це рішення та ухвалити нове про відмову в позові. Доводить про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Указує на пропуск позивачем строку звернення до суду, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та безпідставність застосування ст. 117 КЗпП.
У письмових запереченнях ОСОБА_1. зазначає про безпідставність апеляційної скарги та просить залишити рішення без змін як законне та обґрунтоване.
У судовому засіданні представник відповідача Гутич О.В. підтримала скаргу та додатково пояснила, що заборгована сума (1953.04 грн.) включає в себе відповідні платежі та податки.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення - зміні, з таких мотивів.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не здійснив виплату розрахункових коштів у день звільнення позивача та нарахував ці кошти неправильно, а вимога про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованою.
Колегія суддів частково не погоджується з цим висновком через його невідповідність обставинам справи та порушення в застосуванні норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Так, згідно з вимогами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Підставою відповідальності власника (підприємства) є склад правопорушення, який включає два юридичних факти - порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП) та вина власника.
Як видно з матеріалів справи, заборгованість розрахункової суми позивача при звільненні складала 1593.04 грн. (а.с.8). Факт порушення строків розрахунку при звільненні позивача є доведеним, оскільки останній був звільнений з роботи 11.09.06 р. (а.с.5), а згідно з довідкою Промінвестбанку № 13-10/300 від 14.12.07 р. (а.с.20, 68) належні до виплати кошти були зараховані на картковий рахунок ОСОБА_1. частинами: 29.09.06 р. - 433.81 грн., 31.10.06 р. - 801.75 грн. та 15.11.06 р. - 519.76 грн., а всього - 1755.32 грн. (без податків). Обставин, які б перешкоджали відповідачу своєчасно виконати свої обов'язки перед працівником щодо цього питання, не вбачається.
Отже, відповідач не дотримався вимог ст. 116 КЗпП, що є порушенням трудових прав ОСОБА_1. та підставою для застосування до порушника матеріальної відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. Однак, базою для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні має бути період часу лише з 12.09.06 р. до 15.11.06 р., тобто позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.
Разом з тим, згідно з положеннями ст. 233 ч.1 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Верховний Суд України з цього приводу роз'яснив, що перебіг тримісячного строку звернення до суду з позовом про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
З позивачем такий розрахунок був проведений 15.11.06 р., тобто відповідна вимога мала бути заявлена до 15.02.07 р., однак ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом тільки 08.11.07 р., тобто через 9 місяців. Поважних причин пропуску зі справи не вбачається. Сам позивач таких теж не навів і про поновлення строку не клопотав.
У контексті наведеного колегія суддів вважає, що в задоволені позовної вимоги про стягнення 1953.04 грн. заборгованості при звільненні належить відмовити за безпідставністю, а в задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку - за пропуском строку звернення до суду без поважних причин.
Решта рішення підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.
Керуючись ст.ст. 116, 117, 233 ч.1 КЗпП України, 10, 60, 61 ч.4, 212, 213, 303 ч.1, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.3, п.4, ч.3, 313, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, -
рішила:
1. Апеляційну скаргу Рахівського районного відділу головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Закарпатській області задовольнити.
2. Рішення Рахівського районного суду від 17 лютого 2009 р. змінити.
3. У позові ОСОБА_1 про стягнення заборгованості заробітної плати і середнього заробітку за весь час затримки розрахунку відмовити, скасувавши рішення суду в цій частині.
4. Решту рішення залишити без змін.
5. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді: