„08” липня 2009р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Соколовського В.М.,
суддів: Пнівчук О.В., Матківського Р.Й.,
секретаря Пожар Р.В.,
з участю: апелянта ОСОБА_1, його адвоката ОСОБА_2, відповідачки-позивачки ОСОБА_3, її адвоката ОСОБА_4, представника ОСОБА_5. - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, виконавчого комітету Яремчанської міської ради про визнання недійсними рішення виконкому Яремчанської міської ради, свідоцтва про право власності на житловий будинок та договору купівлі-продажу житлового будинку, та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_5, про припинення права власності на частку у спільному майні, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яремчанського міського суду від 10 квітня 2009 року,-
Рішенням Яремчанського міського суду від 10 квітня 2009 року відмовлено в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, виконавчого комітету Яремчанської міської ради про визнання недійсними рішення виконкому Яремчанської міської ради від 23 січня 2007 року № 5 «Про затвердження акту прийому в експлуатацію садиби ОСОБА_3», свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 08 лютого 2007 року на житловий будинок АДРЕСА_1, та договору купівлі-продажу вказаного будинку, укладеного 10 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5.
Справа № 22-ц-812/2009р. Головуючий у 1 інстанції Свирида Т.Й.
Категорія 5 Суддя-доповідач Соколовський В.М.
Позов ОСОБА_3 задоволено. Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину колишньої літньої кухні, а в даний час - житлового будинку АДРЕСА_1, та вирішено виплатити йому грошову компенсацію за 1/2 частину літньої кухні, що складає 7116 грн. 50 коп.
На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вказуючи, що воно підлягає до скасування в зв»язку з неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та через порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 41 Конституції України, статтей 204, 215, 236, 365 ЦК України, статтей 60, 61, 212, 213 ЦПК України. Зокрема, суд не врахував, що він та ОСОБА_3 є співвласниками по 1/2 частки літньої кухні, що розташована біля будинку АДРЕСА_1 Яремчанської міської ради. Незважаючи на це, 23 січня 2007 року Яремчанським міськвиконкомом приймається рішення № 5 про введення в експлуатацію житлового будинку (колишньої літньої кухні), надається йому по господарський номер, а ОСОБА_3 видається свідоцтво про право власності на житловий будинок (колишню літню кухню), при цьому не зазначається інший співвласник - ОСОБА_1 Внаслідок перейменування літньої кухні в житловий будинок його, ОСОБА_1, як співвласника, протиправно позбавлено приватної власності на 1/2 частку літньої кухні. Згодом, ОСОБА_3 10 жовтня 2007 року протиправно укладає договір купівлі-продажу спірного житлового будинку (колишньої літньої кухні) на користь ОСОБА_5., внаслідок чого, як ОСОБА_3, так і він, ОСОБА_1, перестають бути власниками спірного приміщення. Про те, Яремчанський міський суд, не відновлюючи його, ОСОБА_1, права власності на спірне приміщення - літню кухню, виносить рішення, яким задовольняє позов ОСОБА_3 та припиняє його частку у майні з виплатою йому грошової компенсації. Однак, суд залишив поза увагою, що на момент звернення ОСОБА_3 із позовом до нього, вона перестала бути співвласником спірного приміщення внаслідок укладеного з ОСОБА_5. договору купівлі-продажу. Отже, з позовом про припинення права власності на спірне приміщення звернулась неналежний позивач до неналежного відповідача (статус співвласника ОСОБА_1 не було поновлено). Також апелянт вважає, що суд безпідставно визначив його частку в спірному приміщенні як незначну, поскільки, вартість всього приміщення на час розгляду справи в суді, згідно оцінки Коломийського МБТІ, становить 276942 грн., а вказівка про вартість приміщення на суму 14232 грн. в матеріалах справи відсутня. Тому грошова компенсація в 7116 грн., присуджена йому судом, не відповідає ні фактичній, ні реальній вартості спірного приміщення. Окрім того, суд не врахував, що на час укладення договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2007 року, ОСОБА_3 не була власником 1/2 частки спірного житлового приміщення, а частки співвласників не були виділені в натурі, отже, правочин по відчуженню спірного приміщення був вчинений ОСОБА_3 без необхідного обсягу у неї цивільної дієздатності та без наміру створення правових наслідків вчинення такого правочину. Крім цього, він, ОСОБА_1, як співвласник, мав переважне право перед іншими особами на купівлю частки спірного приміщення, що передбачено ст.362 ЦК України. Однак, його про це не повідомлялось. Проігноровано судом і те, що дозвіл на будівництво літньої кухні по АДРЕСА_1 був виданий 28 жовтня 1987 року виконкомом Микуличинської сільської ради на ім.»я ОСОБА_7., тобто його співмешканці, з котрою він прожив 40 років. Вони вдвох побудували зазначене приміщення. В 1999 році ОСОБА_7. померла. Тому ОСОБА_3 забудовником спірного приміщення ніколи не була, а зазначене приміщення вже було введено в експлуатацію, так як було предметом спадкування після смерті ОСОБА_7. Дані обставини були встановлені рішенням Яремчанського міського суду від 14 грудня 2005 року і цим же рішенням суду вже було визнано недійсним рішення Микуличинської сільської ради від 08 вересня 2005 року в частині визнання літньої кухні житловим будинком. Вказане судове рішення набрало законної сили згідно ухвали колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області від 14 вересня 2007 року. Відповідно до ст.358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Однак, він, як співвласник спірного приміщення, жодних дозволів на реконструкцію не давав та до Яремчанського міськвиконкому із заявою про приймання та введення в експлуатацію спільного приміщення не звертався. За наведених підстав просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити в повному об»ємі, а в позові ОСОБА_3 відмовити, стягнувши на його користь судові витрати та витрати на правову допомогу.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та його адвокат ОСОБА_2. підтримали вимоги апеляційної скарги з вище зазначених мотивів і просили її задовольнити.
Відповідачка-позивачка ОСОБА_3, її адвокат ОСОБА_4. та представник ОСОБА_5. - ОСОБА_6. апеляційну скаргу не визнали, вважають її безпідставною, а рішення - законним і обґрунтованим, яке просили залишити без змін, відмовивши у задоволенні скарги.
Представники виконкому Яремчанської міської ради в судове засідання не прибули, хоча належно були повідомлені про розгляд справи.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1 та його адвоката ОСОБА_2, які просили задовольнити скаргу, заперечення проти скарги відповідачки-позивачки ОСОБА_3, її адвоката ОСОБА_4 та представника ОСОБА_5. - ОСОБА_6, котрі просили відхилити скаргу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 і задовольняючи позов ОСОБА_3 та припиняючи право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку господарської споруди - літньої кухні, а тепер житлового будинку АДРЕСА_1, шляхом виплати на користь останнього грошової компенсації в сумі 7116 грн. 50 коп. за 1/2 частку літньої кухні, суд виходив з того, що на час відновлення права ОСОБА_1 на 1/2 частку літньої кухні, такої вже не існувало, поскільки, рішенням виконкому Яремчанської міської ради № 5 від 23 січня 2007 року житловий будинок (колись літня кухня, яку переобладнала ОСОБА_3) було прийнято в експлуатацію і право власності оформлено на ОСОБА_3, частка ж ОСОБА_1, який житлом забезпечений, є незначною і складає 26/1000 до вартості житлового будинку, суму компенсації ОСОБА_3 внесла на депозитний рахунок, а новий власник колишньої літньої кухні - ОСОБА_5., є добросовісним набувачем.
Про те, з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, оскільки, вони є необґрунтованими і не відповідають обставинам справи, а рішення постановлено з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Яремчанського міського суду від 14 грудня 2005 року, яке залишено в силі в порядку касаційного провадження ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 14 вересня 2007 року і яке з цього ж часу вступило в законну силу (т.1, а.с.19-20, 23-24), за ОСОБА_1. визнано право власності на 1/2 частку літньої кухні, яка розташована біля будинку АДРЕСА_1 Яремчанської міської ради. За ОСОБА_3 також визнано право власності на 1/2 частку цієї літньої кухні. Окрім того, даним рішенням визнано незаконним рішення Микуличинської сільської ради від 08 вересня 2005 року в частині визнання цієї літньої кухні житловим будинком.
Незважаючи на такі рішення судів, ОСОБА_3 звернулася із заявою до виконкому Яремчанської міської ради і рішенням виконкому № 5 від 23 січня 2007 року (т.1, а.с. 25) було затверджено акт прийому в експлуатацію садиби ОСОБА_3 (колишньої літньої кухні), як житлового будинку АДРЕСА_1, забудову якого було дозволено ОСОБА_3 на підставі скасованого рішення сесії Микуличинської сільської ради № 126 від 08 вересня 2005 року (т.1, а.с. 81). Відповідно, виконкомом Яремчанської міської ради від 08 лютого 2007 року (т.1, а.с. 108) ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на вказаний вище будинок.
Згодом, ОСОБА_3 10 жовтня 2007 року відчужила зазначений будинок на користь ОСОБА_5. за 191155 грн., уклавши договір купівлі-продажу житлового будинку, який було посвідчено приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І. та зареєстровано в реєстрі за № 2296-Д (т.1, а.с. 26).
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Частиною 1 статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю і згідно ст.357, ч.1 цього Кодексу, частки у праві такої власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Статтею 388, ч.1, п.3 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до ч.1 ст.393 названого Кодексу, правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 прийнятими рішеннями виконкому Яремчанської міської ради було незаконно позбавлено права власності на 1/2 частку господарської будівлі - літньої кухні по АДРЕСА_1, а тому його право власності підлягає відновленню шляхом визнання рішень органу місцевого самоврядування недійсними. Тому ОСОБА_3 не мала права без згоди співвласника ОСОБА_1 відчужувати його частку приміщення в спільній частковій власності, та ще й без виділення цієї частки в натурі.
Згідно ст.203, ч.2 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, який у ОСОБА_3 був відсутній, а тому договір купівлі-продажу спірного будинку, укладений 10 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5. є недійсним, відповідно до ст.ст.215, 216 зазначеного Кодексу, який не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю.
Поскільки, ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2007 року відчужила спірне приміщення, то на час подання нею позову до суду про припинення права власності ОСОБА_1 на частку в спірному приміщенні шляхом виплати йому грошової компенсації, ОСОБА_3 не була власником оспорюваного приміщення і не могла подавати від свого імені такий позов, тобто була неналежним позивачем.
Суд першої інстанції даних обставин не врахував та постановив незаконне рішення, яке, на думку колегії суддів, підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 в повному об»ємі та у відмові в позовних вимогах ОСОБА_3
Розподіл судових витрат між сторонами колегія суддів вирішує відповідно до вимог ст.88 ЦПК України. На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317, 218, 88 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Яремчанського міського суду від 10 квітня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати недійсними:
- рішення виконавчого комітету Яремчанської міської ради № 5 від 23 січня 2007 року в частині затвердження акту прийому в експлуатацію садиби ОСОБА_3, як житловий будинок АДРЕСА_1 Яремчанської міської ради;
- свідоцтво про право власності від 08 лютого 2007 року, видане виконкомом Яремчанської міської ради на ім.»я ОСОБА_3, на житловий будинок АДРЕСА_1 Яремчанської міської ради;
- договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 Яремчанської міської ради, укладений 10 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 2296-Д.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1044 грн. 50 коп. сплаченого державного мита, 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1000 грн. за надання правової допомоги, а в дохід держави 406 грн. 50 коп. державного мита.
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_5, про припинення права власності ОСОБА_1 на 1/2 частку господарської споруди - літньої кухні в будинковолодінні АДРЕСА_1 Яремчанської міської ради та виплату йому грошової компенсації замість належної 1/2 частки, в сумі 7116 грн. 50 коп. - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий В.М. Соколовський
Судді: О.В. Пнівчук
Р.Й. Матківський