„05” лютого 2009р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Соколовського В.М.,
суддів: Ясеновенко Л.В., Мелінишин Г.П.,
при секретарі Семків З.П.,
з участю: апелянта ОСОБА_1, його представника-адвоката ОСОБА_2, позивача-відповідача ОСОБА_3.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Заболотівської селищної ради, ОСОБА_1про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю, зобов»язання повернути земельну ділянку та за позовом ОСОБА_1до Заболотівської селищної ради, ОСОБА_3 про визнання плану-схеми земельної ділянки незаконною,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Снятинського районного суду від 04 грудня 2008 року,-
ОСОБА_3. звернувся в суд з позовом, який мотивує тим, що рішенням Заболотівської селищної ради від 04.06.1998 року йому надано в користування земельну ділянку розміром 0,20 га, яка була відведена в натурі на місцевості. Без його згоди та відома, без відома селищної ради відповідач ОСОБА_1. виробив Державний акт на право власності на землю розміром 0,6280 га, хоча фактично йому було надано для будівництва будинку 0,17 га землі. При цьому, відповідач захопив у нього 0,0767 га землі. Оспорюваний Державний акт вважає недійсним і фіктивним, поскільки, він ніде не зареєстрований і на ньому відсутній реєстраційний номер. Тому просив поновити йому строк позовної давності, оскільки, про оспорюваний Державний акт дізнався тільки в 2007 році, визнати цей Державний акт недійсним та зобов»язати ОСОБА_1 повернути належну йому земельну ділянку в розмірі 0,0767 га.
В свою чергу ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом, в якому просив визнати незаконною план-схему земельної ділянки в натурі на місцевості щодо виділення сінокосу ОСОБА_3. Вимоги мотивував тим, що при складанні оспорюваної план-схеми не дотримано вимоги ст. 22 Земельного кодексу України в редакції 1992 року, а саме: план-схему складено землевпорядником одноособово, а не землевпорядною організацією; не зазначено дати її складення; відсутній підпис ОСОБА_3. про прийняття даної земельної ділянки в користування; відсутній підпис голови та печатка селищної ради.
Справа № 22-ц-206/2009р. Головуючий у 1 інстанції Потятинник Ю.Р.
Категорія 45 Суддя-доповідач Соколовський В.М.
Рішенням Снятинського районного суду від 04 грудня 2008 року ОСОБА_3. поновлено строк позовної давності та позов задоволено частково. Визнано недійсним Державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_1 03.11.1999 року, в частині приватизації 0,0767 га земельної ділянки, наданої у користування ОСОБА_3. Зобов»язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку розміром 0,0767 га ОСОБА_3. В решті позову відмовлено.
В позові ОСОБА_1 до Заболотівської селищної ради, ОСОБА_3. про визнання незаконною план-схеми земельної ділянки в натурі на місцевості щодо виділення ОСОБА_3. сінокосу - відмовлено.
Стягнуто із Заболотівської селищної ради та ОСОБА_1 в рівних частках на користь ОСОБА_3. 8 грн. 50 коп. судового збору, 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 500 грн. за надання правової допомоги та 1500 грн. за проведення судової земельно-технічної експертизи.
На дане рішення ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу, зазначаючи, що рішення суду є незаконним і підлягає скасуванню. Скаргу мотивує тим, що суд не звернув уваги, що в акті земельної комісії Заболотівської селищної ради від 05.07.2007 року зазначено схеми розташувань земельних ділянок без зазначень розмірів і масштабу. Також в акті комісія посилається на план-схему земельної ділянки в натурі на місцевості виділення сінокосу ОСОБА_3., яка не відповідає за розмірами схемі, зазначеній в акті. Не взяв до уваги суд і ту обставину, що рішенням Заболотівської селищної ради від 04.06.1998 року ОСОБА_3. було надано в користування сінокіс в розмірі 0,20 га біля його житлового будинку, хоча земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_3., знаходиться на відстані приблизно 300 метрів від його житлового будинку. Вважає, що спірна земельна ділянка належить Державному територіально-галузевому об»єднанню «Львівська залізниця», а тому селищна рада не вправі була виділяти її ОСОБА_3. і суд зобов»язаний був залучити до участі в справі вказане об»єднання, як власника ділянки. Упущено судом і те, що надання земельної ділянки ОСОБА_3. було здійснено з порушенням норм Земельного кодексу України в редакції 1992 року, поскільки, ОСОБА_3. не було надано суду доказів щодо виготовлення ним проекту відведення спірної земельної ділянки, а також не було ним представлено суду жодних документів, які б підтверджували його право на дану ділянку, що свідчить про відсутність у нього права на користування спірною земельною ділянкою. І, навпаки, виданий йому селищною радою Державний акт на право приватної власності на землю вважає дійсним і виданим відповідно до діючого на той час земельного законодавства. Невмотивованим вважає і рішення суду щодо поновлення ОСОБА_3. строку позовної давності, оскільки, спірною земельною ділянкою він користується з 1999 року, про що знав і ОСОБА_3. З цих підстав просив скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3. в позові.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1. та його представник-адвокат ОСОБА_2. підтримали вимоги апеляційної скарги з вище зазначених мотивів і просили її задовольнити.
Позивач-відповідач ОСОБА_3. апеляційну скаргу не визнав, вважає її безпідставною, а рішення - законним і обґрунтованим, яке просив залишити без змін, відмовивши у задоволенні скарги.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1 та його представника-адвоката ОСОБА_2, які підтримали вимоги апеляційної скарги, заперечення позивача-відповідача ОСОБА_3., який вимоги апеляційної скарги не визнав, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення в частині задоволення позову ОСОБА_3 з наступних підстав.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3. та визнаючи недійсним Державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_1 03.11.1999 року, в частині приватизації 0,0767 га земельної ділянки, наданої у користування ОСОБА_3, і зобов»язуючи ОСОБА_1 повернути вказану земельну ділянку ОСОБА_3., суд першої інстанції виходив з того, що в площу наданої у приватну власність ОСОБА_1. земельної ділянки розміром 0,6280 га, згідно Державного акту від 03.11.1999 року, включено 0,0767 га земельної ділянки, попередньо наданої в користування ОСОБА_3. під сінокіс розміром 0,20 га, згідно рішення Заболотівської селищної ради від 04.06.1998 року, що підтверджується висновком судової земельно-технічної експертизи та актом земельної комісії селищної ради від 05.07.2007 року. Тим самим, було порушено право ОСОБА_3. на користування частиною наданої йому земельної ділянки розміром 0,0767 га, що суперечить ст.ст. 27, 29, 31 Земельного кодексу України в редакції 1992 року.
При цьому судом, на думку колегії суддів, було правомірно поновлено ОСОБА_3. строк позовної давності, оскільки, ОСОБА_3. дізнався про наявність оспорюваного Державного акту, виданого ОСОБА_1., тільки в 2007 році, коли йому стали чинитися перешкоди у користуванні спірною частиною земельної ділянки.
Однак, колегія суддів вважає, що в частині задоволення позову ОСОБА_3. суд першої інстанції передчасно дійшов такого висновку, порушивши норми матеріального права.
Зокрема, судом не враховано, що згідно ст. 19 ЗК України (в редакції 1992 року), чинного на час виникнення спірних правовідносин, надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Відповідна місцева рада дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської ради, яка його розглядає і приймає рішення про надання земель.
Статтею 22 зазначеного Кодексу передбачено, що право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право користування землею, забороняється.
Відповідно до ст.ст. 23, 24 вище названого Кодексу, право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими радами. Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.
Форми державних актів, в тому числі на право постійного користування землею, затверджені постановою Верховної Ради України № 2201-ХІІ від 13.03.1992 року, а форма договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 197 від 17.03.1993 року.
Порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) було регламентовано відповідною інструкцією, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993 року № 28. Згідно даної інструкції, державні акти, що посвідчують право власності на землю або право постійного користування землею, яка перебуває у державній власності, видаються на підставі рішень відповідних рад. Договір з землекористувачами на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) на землі, що перебувають у державній власності, укладається відповідною сільською, селищною, міською радою. Розробку технічної документації по складанню державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею здійснюють державні та інші землевпорядні організації. Державні акти, зокрема, на право постійного користування землею видаються і реєструються тією сільською, селищною, міською радою, яка прийняла рішення про передачу земельної ділянки у постійне користування. Договори на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) реєструються у Книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди). Власники землі і землекористувачі зберігають видані їм державні акти і договори на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) як документи постійного зберігання.
Поскільки, позивач-відповідач ОСОБА_3. не подав суду доказів та документів, які б свідчили про правомірне користування ним наданою селищною радою земельною ділянкою, в тому числі спірною земельною ділянкою, тому право на користування землею у нього не виникло, як і не могли бути порушені його права на користування спірною земельною ділянкою.
Суд першої інстанції даних обставин не врахував та безпідставно частково задоволив позов ОСОБА_3. щодо визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю, виданого на ім.»я ОСОБА_1, в частині приватизації 0,0767 га земельної ділянки та необґрунтовано зобов»язав ОСОБА_1 повернути дану земельну ділянку ОСОБА_3.
За наведених підстав, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_3. підлягає скасуванню через недоведеність обставин по справі в цій частині, які суд вважав встановленими, невідповідності його висновків обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. В цій частині колегія суддів вважає за необхідне ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_3. в позові.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.
Рішення Снятинського районного суду від 04 грудня 2008 року скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_3.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в позові ОСОБА_3 до Заболотівської селищної ради, ОСОБА_1про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю, виданого на ім.»я ОСОБА_1 03.11.1999 року, повернення самовільно зайнятої земельної ділянки - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий-суддя В.М. Соколовський
Судді: Л.В. Ясеновенко
Г.П. Мелінишин