21 травня 2009 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Стефанів Н.С.
суддів Меленко О.Є., Фединяка В.Д.
секретаря Семянчук С.Й.,
з участю апелянта ОСОБА_1, представника апелянта ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3, представника органу опіки і піклування Богайчука В.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тлумацького районного суду від 03 лютого 2009 року ,-
У березні 2006 року ОСОБА_3. звернувся в суд з позовом про розірвання шлюбу з відповідачкою, мотивуючи свої вимоги тим, що в нього з відповідачкою різні характери та погляди на життя, через що між ними виникали непорозуміння, сварки, дружина не поважала його як чоловіка. У грудні 2005 року відповідачка залишила його та з дитиною пішла проживати до своїх батьків і в тому ж місяці виїхала за кордон, де перебувала до квітня 2008 року, а малолітню донькуОСОБА_4 залишила проживати зі своєю бабусею похилого віку та батьком, тому в січні 2006 року він забрав до себе доньку, яка проживає з ним до даного часу.
Рішенням Тлумацького районного суду від 03 лютого 2009 року позов задоволено.
Шлюб між ОСОБА_3. та ОСОБА_1, який був зареєстрований 16.11.2000 року у Яківській сільській раді Тлумацького району Івано-Франківської області, актовий запис № 10, розірвано. Місцем проживання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1
Справа №22-ц-792 /2009 р. Головуюча І інстанції Бондаренко Г.Ю.
Категорія 47 Суддя-доповідач Стефанів Н.С.
визначено місце проживання її батька ОСОБА_3 При реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнено з ОСОБА_3 один неоподаткований мінімум доходів громадян - 17 грн., звільнивши від сплати ОСОБА_1
Не погоджуючись з рішенням суду в частині визначення місця проживання дитини ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що суд, на її думку, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що суд не з'ясував і не оцінив тієї обставини, що фактично з серпня 2003 року до грудня 2005 року вона разом з дочкою після чергового побиття її позивачем проживала у своїх батьків окремо від позивача і сама утримувала і виховувала свою доньку, а потім виїхала за кордон для лікування, звідки надсилала матеріальну допомогу дитині. Також, апелянт зазначає, що суд не повністю з'ясував обставини щодо житлових умов сторін у справі, зокрема, не дав належної оцінки наявності у неї квартири, в якій вона може проживати із своєю донькою, виділивши їй окрему кімнату для занять і відпочинку, що позитивно впливатиме на виховання і розвиток її дитини. На її думку суд не дав правової оцінки тому факту, що позивач без її відома забрав дитину від її родичів до своїх батьків, які перешкоджають спілкуванню з нею, що суперечить інтересам дитини. Також суд не врахував того, що малолітня дочка потребує постійного, материнського, жіночого догляду.
Просить рішення суду в частині визначення місця проживання дитини скасувати і ухвалити нове рішення, яким визначити місце проживання доньки ОСОБА_4 з нею.
В запереченні на апеляційну скаргу позивач зазначає, що твердження апелянта у скарзі спростовані матеріалами справи та дослідженими судом доказами, якими встановлено, що відповідачка в грудні 2005 року виїхала за кордон, залишивши доньку без відповідних умов проживання, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов від 29.11.2005 року. За час своєї відсутності протягом більше двох років не надавала матеріальної допомоги дочці, не цікавилась дитиною, її навчанням та вихованням. Її посилання на необхідність лікування, нанесення їй побоїв є надуманими та голослівними. Він як батько, виконує всі свої обов'язки щодо виховання та утримання доньки, тривалий час забезпечує всі належні умови для проживання, дитина бажає проживати з ним. Вважає рішення суду законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - безпідставними.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та її представника, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення позивача, який заперечив доводам апеляції, висновок представника органу опіки і піклування про те, що рішення суду щодо визначення місця проживання дитини з батьком відповідає інтересам неповнолітньої дитини, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Як видно із матеріалів справи, сторони проживали у шлюбі і є батьками неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до вимог ст.ст. 160, 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того з ким із них буде проживати дитина, спір між ними може вирішуватись судом.
При вирішенні спору щодо місяця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Із матеріалів справи вбачається, що дитина сторін з січня 2006 року, після виїзду відповідачки за кордон, до даного часу проживає з батьком в житловому будинку його батьків, де сторони проживали після одруження, вона має все необхідне для життя, навчання і дозвілля, навчається в другому класі Яківської ЗОШ 1-ІІ ступенів школи, де позивач працює вчителем, котрий, як педагог, характеризується виключно позитивно і допомагає доньці у навчанні. Донька виявляє більшу прихильність до батька і сама відповідачка фактично не оспорювала в судовому засіданні тієї обставини, що в даний час донька хоче проживати з батьком.
Визначаючи місце проживання неповнолітньої ОСОБА_4 з батьком, суд, виходячи з обставин справи, віку дитини та вимог закону, дійшов обґрунтованого висновку про те, що таке рішення відповідає інтересам дитини.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності у матері кращих житлових умов для проживання дитини суд не може прийняти до уваги, оскільки актом обстеження житлових умов позивача підтверджено належні умови проживання дитини, крім того сама по собі перевага у матеріальному становищі одного з батьків, зокрема, наявність власної квартири, не є визначальною умовою вирішення даного спору.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що відповідачка виїхала за кордон на тривалий час з метою лікування з вини чоловіка, який спричинив їй тілесні ушкодження - переломи хребців, тому змушена була залишити малолітню дитину у своїх батьків, не заслуговує на увагу, оскільки не підтверджено жодними доказами.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке могло призвести до неправильного вирішення справи.
Суд повно та всебічно з'ясував дійсні обставини справи, врахував висновок органу опіки і піклування, дав належну оцінку доказам і ухвалив законне і обґрунтоване рішення, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Тлумацького районного суду від 03 лютого 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуюча Н.С. Стефанів
Судді: О.Є. Меленко
В.Д. Фединяк