„17” березня 2009р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Соколовського В.М.,
суддів: Бідочко Н.П., Пнівчук О.В.,
при секретарі Семків З.П.,
з участю: апелянта ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Старокутської сільської ради, третя особа Косівська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на спадкове майно, виданого 04.08.2006 року на ім.»я ОСОБА_1,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду від 05 грудня 2008 року,-
Рішенням Косівського районного суду від 05 грудня 2008 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на спадкове майно від 04.08.2006 року за № 1275, серіяНОМЕР_1, яке зареєстроване у спадковому реєстрі за № 40388467 Косівської районної державної нотаріальної контори та видане ОСОБА_1 на спадкове майно, що знаходиться в АДРЕСА_1. Виділено ОСОБА_3 7/16 частки або 43,75% будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1, вартістю 44280 грн. 69 коп.
Виділено ОСОБА_1 9/16 частки або 56,25% будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1, вартістю 56932 грн. 81 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1516 грн. судових витрат.
Справа № 22-ц-427/2009р. Головуючий у 1 інстанції Сабадах Б.В.
Категорія 37 Суддя-доповідач Соколовський В.М.
На дане рішення представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2. подав апеляційну скаргу, вказуючи про його незаконність з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, зазначає, що позивач ОСОБА_3. в своїй заяві про збільшення позовних вимог від 04.07.2008 року просив виділити йому у власність 1/2 частку спірного будинковолодіння і в ході розгляду справи більше не змінював своїх вимог. Однак, суд, задовольнивши повністю його позовні вимоги, виділив йому тільки 7/16 частки або 43,75% спірного будинковолодіння, що не відповідає позовним вимогам. Також позивач не довів, а суд, в порушення вимог ст.ст.57, 60 ЦПК України, не перевірив підстав для задоволення вимог саме в розмірі 43,75% частки будинковолодіння і сума частки від вартості майна не відповідає її процентному відношенню. Безпідставно суд відмовив відповідачу і в клопотанні про допит частини свідків, які прибули в судове засідання, та не врахував тієї обставини, що тільки відповідач являється спадкоємцем всього спірного майна на підставі заповіту мами, яка була єдиним власником спадкового майна. Не вирішив суд і питання участі у справі третьої сторони - Косівської державної нотаріальної контори, хоча в рішенні зазначив її як третю особу. Окрім того, за заповітом від 04.04.2003 року мама відповідача як єдиний власник всього майна розпорядилась ним і заповіла його відповідачу, тому позивач не є спадкоємцем і не може претендувати на це майно. Скасовуючи частково свідоцтво про право власності на спадкове майно від 04.08.2006 року, суд безпідставно позбавив спадкодавця розпорядитись своїм майном, що суперечить вимогам ст.ст.319, 1216 ЦК України. Не довів позивач суду і свого членства в колгоспному дворі, а також того, що його батько набув права на майно колгоспного двору. Формальна ж прописка до колгоспного двору не породжує реального права на майно цього двору. З цих підстав просив скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3в задоволенні позову.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1. та його представник ОСОБА_2. підтримали вимоги апеляційної скарги з вище зазначених мотивів і просили її задовольнити.
Позивач ОСОБА_3. апеляційну скаргу не визнав, вважає її безпідставною, а рішення - законним і обґрунтованим, яке просив залишити без змін, відмовивши у задоволенні скарги.
Інші сторони та їх представники в судове засідання не прибули, хоча належно були повідомлені про розгляд справи.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, які підтримали вимоги апеляційної скарги, заперечення позивача ОСОБА_3, який вимоги апеляційної скарги не визнав, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи (а.с. 9), станом на 15.04.1991 року будинковолодіння та господарство, що розташоване в АДРЕСА_1, відносилось до категорії колгоспного двору, членами якого згідно погосподарських книг Старокутської сільської ради значились четверо осіб, а саме: ОСОБА_4, 1918 року народження - голова двору; його дружина ОСОБА_5, 1920 року народження; його син ОСОБА_6, 1955 року народження; його внук ОСОБА_3, 1985 року народження. Вартість будинковолодіння згідно довідки Коломийського МБТІ № 1962-а від 24.06.2008 року становить 101213 грн. (а.с. 35).
Рішенням виконкому Старокутської сільської ради № 6 від 23.04.2003 року ОСОБА_3 без його відома та згоди було знято з реєстрації в господарстві поАДРЕСА_1, тому він звернувся із скаргою до прокурора про поновлення порушених прав і за результатами перевірки прокурором Косівського району 04.04.2008 року було внесено протест на зазначене рішення виконкому сільської ради.
Рішенням сесії Старокутської сільської ради від 17.04.2008 року протест прокурора Косівського району було задоволено, а рішення виконкому сільської ради № 6 від 23.04.2003 року про зняття з реєстрації ОСОБА_3 із спірного господарства - скасовано, як незаконне (а.с. 48).
Поскільки, членство позивача ОСОБА_3 в колгоспному дворі ніхто у встановленому законом порядку не оспорював, то суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст.120, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), прийшов до правильного висновку, що кожному із членів двору на той час, в тому числі неповнолітньому ОСОБА_3, належало по 1/4 частки, або по 25% майна двору.
Також суд дійшов вірного висновку, що відповідач ОСОБА_1 після смерті батька - голови колгоспного двору ОСОБА_4, який померІНФОРМАЦІЯ_1, не вчинив, відповідно до вимог ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ні однієї із передбачених законом дій, які б свідчили про прийняття ним спадщини після померлого, тому він не може вважатись таким, що прийняв спадщину. В той же час частка майна померлого, а саме 25%, була прийнята в рівних долях по 12,5% спадкоємцями першої черги: його дружиною ОСОБА_5. та сином ОСОБА_6, які були членами двору і фактично вступили у володіння та управління спадковим майном, ставши власниками по 37,5% майна двору кожний.
Обгрунтованим є і висновок суду, що після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, його частка 37,5% в майні господарства належить в рівних долях спадкоємцям першої черги: його матері ОСОБА_5та його сину ОСОБА_3, які значились членами господарства і майно господарства було їхньою спільною власністю, що відповідає нормам Закону України «Про власність» та загальним нормам спадкового права. Тому ОСОБА_5 стала власником 9/16 частки, або 56,25% майна господарства на суму 56932 грн. 81 коп., а ОСОБА_3 став власником 7/16 частки, або 43,75% майна господарства на суму 44280 грн. 69 коп.
Однак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції передчасно прийшов до переконання про задоволення позову ОСОБА_3, оскільки, не врахував всіх обставин по справі, чим порушив норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, як встановлено матеріалами справи (а.с. 7-8, 10) та чого не заперечили і сторони по справі, ОСОБА_5, яка померлаІНФОРМАЦІЯ_3, була єдиним власником будинковолодіння поАДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на майно, яке зареєстровано в реєстрі Коломийського МБТІ за № 250 від 01.09.1992 року. Все своє майно після смерті вона 04.04.2003 року заповіла синові ОСОБА_1, який його прийняв та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 04.08.2006 року.
Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов»язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а на підставі ст.1223 цього Кодексу право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Поскільки, позивач ОСОБА_3. не ставив перед судом першої інстанції вимогу про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на будинковолодіння поАДРЕСА_1, яке видане на ім.»я ОСОБА_5 на все будинковолодіння та зареєстроване в реєстрі Коломийського МБТІ за № 250 від 01.09.1992 року, то суд не вправі був обмежувати права спадкодавця - ОСОБА_5 на розпоряджання своїм майном, безпідставно задовольняючи позов ОСОБА_3 щодо визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на спадкове майно за заповітом, виданого на ім.»я спадкоємця ОСОБА_1, та проводячи поділ будинковолодіння.
Тому, за наведених підстав, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі та підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Косівського районного суду від 05 грудня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Старокутської сільської ради, третя особа Косівська районна державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на спадкове майно від 04.08.2006 року, виданого на ім.»я ОСОБА_1, та визнання за ним права власності на 1/2 частки будинковолодіння в АДРЕСА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий-суддя В.М. Соколовський
Судді: Н.П. Бідочко
О.В. Пнівчук