26 травня 2009 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :
головуючого Соколовського В.М.
суддів Бідочко Н.П., Шишка А.І.,
секретаря Довжинської Н.Б.,
з участю: представника апелянтів ОСОБА_1,
позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_1 на рішення Городенківського районного суду від 13 березня 2009 року,-
ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому просив визнати недійсними договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в м. Городенка, укладених між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 24 вересня 2007 року, та між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 21 лютого 2008 року. Просив визнати дійсним покупцем квартири його, оскільки, така була куплена відповідачами за його власні кошти та з метою приховати інший договір.
Рішенням Городенківського районного суду від 13 березня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1в м. Городенка, укладеного 24 вересня 2007 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_3, в частині покупця та визнано дійсним покупцем ОСОБА_2. Також визнано недійсним договір купівлі-продажу зазначеної квартири, укладеного 21 лютого 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Справа № 22-ц-754/09р. Головуючий у І інстанції Корюкіна М.П.
Категорія 20 Суддя-доповідач Соколовський В.М.
На дане рішення представник апелянтів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_1. подав апеляційні скарги, вказуючи на незаконність постановленого рішення через невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, суд не взяв до уваги показів нотаріуса ОСОБА_7. в тій частині, що дорученням на продаж квартири визначався конкретний круг обов»язків довірителем. Оскільки, довірителем не було вказано про продаж квартири ОСОБА_2, тому ОСОБА_5 діяла в рамках виданого доручення. Не звернув уваги суд і на те, що спірні правочини по продажу квартири вчинені з дотриманням вимог закону, зокрема, ст.203 ЦК України. Висновки ж суду ґрунтуються тільки на поясненнях самого позивача, його представника та відповідача ОСОБА_6, які, вважає, являються зацікавленими особами у вирішенні даного спору. Окрім того, вважає, що пояснення даних осіб, не допитаних згідно ст.184 ЦПК України в якості свідків, не можна вважати доказом по справі, які суд незаконно поклав в основу судового рішення. З цих підстав просив скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 відмовити.
В судовому засіданні представник апелянтів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_1. вимоги апеляційних скарг підтримав з наведених вище мотивів та просив задовольнити в повному об»ємі.
Позивач ОСОБА_2 апеляційні скарги не визнав, вважає їх безпідставними, а рішення - законним і обґрунтованим, яке просив залишити без змін, відмовивши в задоволенні скарг.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_6. в судове засідання не прибули, хоча належно були повідомлені про розгляд справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянтів ОСОБА_1, який підтримав апеляційні скарги, заперечення проти скарг позивача ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційних скарг з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що за попередньою усною домовленістю між собою ОСОБА_6. зобов»язався продати належну йому квартиру АДРЕСА_1в м. Городенка ОСОБА_2 На виконання вказаної домовленості ОСОБА_2 14 вересня 2007 року сплатив ОСОБА_6. за квартиру 15000 доларів США, що підтверджується відповідною розпискою ОСОБА_6 та його показами (а.с. 9). Однак, оформити в нотаріуса договір купівлі-продажу квартири їм не вдалось, а тому, за рекомендацією нотаріуса ОСОБА_7., ОСОБА_6., який проживає в м. Рахові Закарпатської області, оформив довіреність по продажу квартири на дружину ОСОБА_2 - ОСОБА_5, яка і повинна була від його імені укласти з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу квартири (а.с. 8).
Проте, ОСОБА_5 домовленостей не дотрималась і без згоди та відома ОСОБА_6 і ОСОБА_2 оформила 24 вересня 2007 року договір купівлі-продажу спірної квартири на дочку ОСОБА_3 (а.с. 44). А ОСОБА_3, в свою чергу, 21 лютого 2008 року перепродала квартиру сестрі ОСОБА_4 (а.с. 45).
Про дані факти ОСОБА_2, який проживав у спірній квартирі з часу її продажу та сплачував всі витрати за квартиру і комунальні послуги, дізнався тільки після звернення в БТІ, про що і ствердив в судовому засіданні. Також доповнив, що ніхто із відповідачів, окрім нього, у спірній квартирі не проживав і не проживає, оскільки, остання куплена за його особисті кошти і для нього. Ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_4 не здійснювали розрахунку за договорами купівлі-продажу спірної квартири, а отже, не мали і не мають наміру набувати прав щодо володіння, користування та розпорядження квартирою.
Відповідно до ч.ч.3, 5 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 235, частиною 1 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_3 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1в м. Городенка з порушенням вимог ч.ч.3, 5 ст.203 ЦК України, тому правочин, згідно якого вона придбала квартиру, в частині покупця є, відповідно до ст.235 ЦК України, - удаваною угодою. В зв»язку з чим, суд правомірно визнав недійсним договір купівлі-продажу від 24 вересня 2007 року, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 щодо спірної квартири в частині покупця ОСОБА_3 та вірно визнав дійсним покупцем квартири ОСОБА_2 Виходячи з цього, суд правильно визнав недійсним і договір купівлі-продажу спірної квартири, який укладений 21 лютого 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4
З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, а доводи апелянтів та їхнього представника про невідповідність висновків суду обставинам справи вважає безпідставними, оскільки, вони заперечуються дослідженими матеріалами справи.
Суд першої інстанції правильно з'ясував фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку на підставі діючого законодавства, постановивши правильне і законне рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обгрунтованості, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись, ст.ст. 307, 308, 313-315, 317,218 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Городенківського районного суду від 13 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді В.М. Соколовський
Н.П. Бідочко
А.І. Шишко
Згідно з оригіналом
Суддя В.М. Соколовський