„08” липня 2009р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Соколовського В.М.,
суддів: Пнівчук О.В., Матківського Р.Й.,
секретаря Пожар Р.В.,
з участю: апелянтки ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду від 20 березня 2009 року,-
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсною інформації за підписом ОСОБА_2, розміщеної у письмовому зверненні групи депутатів до сільського голови села Вижній Березів ОСОБА_1 та оголошеної 13 грудня 2007 року на черговій сесії Вижньоберезівської сільської ради Косівського району, визнання цієї інформації такою, що принижує її честь, гідність і ділову репутацію, стягнення з ОСОБА_2 за поширення недостовірної інформації 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди на користь позивачки. Також в своїх вимогах ОСОБА_1 просила суд зобов»язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію, розповсюджену щодо неї, та вибачитись перед нею на черговій сесії Вижньоберезівської сільської ради Косівського району.
Рішенням Косівського районного суду від 20 березня 2009 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди відмовлено в повному обсязі.
Справа № 22-ц-789/2009р. Головуючий у 1 інстанції Гордій В.І.
Категорія 39 Суддя-доповідач Соколовський В.М.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що постановлене судом рішення є необґрунтованим і незаконним з мотивів невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права. Вимоги скарги мотивувала тим, що суд прийшов до невірного висновку про те, що інформація, яка міститься у зверненні, є критичною оцінкою роботи сільського голови і може бути оприлюднена, тому не знайшов свого підтвердження факт поширення відповідачем відомостей, які принижують честь, гідність і ділову репутацію позивачки. Однак, апелянт вважає, що такий висновок суду не ґрунтується на обставинах справи та свідчить про упередженість суду на користь відповідача, оскільки, суд в своєму рішенні фактично підтвердив факт поширення щодо неї інформації, а відповідач сам визнав, що поширена інформація є негативною. Окрім того, відповідачем не представлено і судом не встановлено жодних доказів, які б свідчили про діяльність сільського голови, що призвела до виникнення громадянського конфлікту у селі, а також фальсифікації сільським головою рішень сесії сільської ради. Суд даних обставин не врахував та постановив неправильне рішення про відмову у захисті її прав як фізичної особи, так і посадової особи місцевого самоврядування, що суперечить положенням ст.277, ч.3 ЦК України, ст.8 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» та ст.47-1 Закону України «Про інформацію». За наведених підстав просила скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким задоволити позов в повному об»ємі.
Апелянтка ОСОБА_1 підтримала вимоги апеляційної скарги з вище наведених мотивів, однак, просила справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідач ОСОБА_2. в судове засідання не прибув, хоча належно повідомлений про розгляд справи.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянтки ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13 грудня 2007 року на черговій сесії Вижньоберезівської сільської ради депутати цієї ради, в тому числі й ОСОБА_2., звернулися до сільського голови ОСОБА_1 із письмовим запитом, який оголосили на сесії, про надання нею, як сільським головою, пояснень з приводу недоліків та порушень чинного законодавства в її роботі, що призвело до виникнення громадянського конфлікту у селі. Звернення складалось із 12-ти питань, що стосувались роботи ОСОБА_1 на посаді сільського голови, і було підписане депутатом сільської ради ОСОБА_2. та іншими депутатами (а.с. 6).
Відповідно до ст.ст.12, 24, ч.3 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський голова в своїй діяльності зобов»язаний неухильно дотримуватись Конституції України та прийнятих у її відповідності законодавчих актів.
Статтею 11 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» визначено, що депутат місцевої ради має право порушувати перед органами і організаціями та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення при здійсненні цих чи інших депутатських повноважень, відповідно до п.1 цієї статті має право на депутатське звернення.
Як вбачається із ст.13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський голова зобов»язаний у визначений законом строк розглянути письмове депутатське звернення і дати відповідь на поставлені питання.
За таких обставин, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, прийшов обґрунтованого висновку, що звернення ОСОБА_2, як депутата сільської ради, було адресоване голові Вижньоберезівської сільської ради ОСОБА_1, тобто, як публічній особі, яка за своїм статусом державного службовця та керівника територіальної громади села зобов»язана вживати відповідних заходів до попередження та недопущення будь-яких правопорушень від кого б вони не виходили. Звернення передавалося не з метою доведення відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки особою, яка за законом уповноважена та зобов»язана це робити та належним чином реагувати, що ОСОБА_1, як сільським головою, не було зроблено. Отже, суд правильно визнав дії депутата сільської ради ОСОБА_2 правомірними, поскільки, він мав право на таке звернення до сільського голови згідно законодавства і підписавши таке звернення відповідач не мав на меті принизити честь, гідність чи ділову репутацію ОСОБА_1 Критична оцінка певних фактів та недоліків, які мали місце в роботі сільського голови, відомостями, які принижують її честь, гідність та ділову репутацію, - вважатися не можуть і така критична оцінка могла бути оприлюднена. Тому суд вірно вважав, що позивачка ОСОБА_1 не довела своїх позовних вимог, в зв»язку з чим правомірно відмовив їй у задоволенні позову в повному об»ємі.
Твердження апелянтки про неврахування судом всіх обставин по справі та невідповідності його висновків обставинам справи, вважає надуманими і голослівними, які не можуть братися до уваги колегією суддів.
Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи та дано їм вірну юридичну оцінку, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості постановленого судом рішення, підстав для скасування якого колегія cуддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Косівського районного суду від 20 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий-суддя В.М. Соколовський
Судді: О.В. Пнівчук
Р.Й. Матківський