24 квітня 2009 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.,
суддів: Стефанів Н.С.; Соколовського В.М.
секретаря Сем'янчук С.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду від 27 січня 2009 року
з участю: апелянта - ОСОБА_1. та його представника - ОСОБА_2.; представників ОСОБА_3: ОСОБА_4. та ОСОБА_5.,
Рішенням Надвірнянського районного суду від 27.01.2009 року у задоволення позову ОСОБА_3 дано тлумачення заповіту ОСОБА_6, посвідченого 08.04.1996 року. Суд І-інстанції дійшов до висновку, що ОСОБА_6 заповіла своєму сину - ОСОБА_1. житловий будинок та господарські споруди по АДРЕСА_1 і ділянку №1 площею 0,1201 га, призначену для обслуговування названого будинку, а решту земельних ділянок у с. Мирне: ділянку №2 площею 0,0784 га, ділянку №3 площею 0,1060 га, ділянку №4 площею 0,0640 га, які призначені для ведення підсобного господарства, заповідано дочці ОСОБА_3
Цим судовим рішенням за ОСОБА_3 визнано право в порядку спадкування за заповітом на три зазначені земельні ділянки загальною площею 0,2484 га у с. Мирне Надвірнянського району.
В зустрічному позові ОСОБА_1. про визнання заповіту ОСОБА_6, посвідченого 08.04.1996 року, недійсним в частині спадкування земельних ділянок відмовлено.
Справа № 22-ц-469/2009 р. Головуючий у 1 інстанції - І.І. Мужик
Категорія 37 Доповідач - В.А. Девляшевський
Крім того, згаданим рішенням з ОСОБА_1. в користь ОСОБА_3 стягнуто 1200 грн. за надання їй юридичної допомоги та 58 грн. 60 коп. судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. посилається на те, що його мати - ОСОБА_6 на день складення заповіту не мала у власності земельних ділянок, а тому вона землю нікому не заповідала. Апелянт вказує, що у приватну власність матері передано чотири земельні ділянки загальною площею 0,3685 га рішенням Назавизівської сільської ради від 23.07.1996 року, тобто після посвідчення її заповіту. На думку ОСОБА_1., суд І-інстанції безпідставно залишив ці обставини поза увагою, необґрунтовано залишивши його позов про визнання заповіту частково недійсним без задоволення. Також скаржник вважає помилковим висновок суду про те, що мати, складаючи заповіт, мала на меті заповісти йому присадибну ділянку площею 0,12 га, а решту три ділянки загальною площею 0,2485 га - своїй дочці - ОСОБА_3
На його думку, навіть за умови дійсності заповіту матері, земельна ділянка площею 0,0684 га не охоплена заповітом, а тому повинна спадкуватись за законом.
Крім того, апелянт вважає, що судом з нього безпідставно стягнуто 1285 грн. судових витрат. Вважаючи у зв'язку із наведеним оскаржене рішення незаконним, ОСОБА_1. просить його скасувати, ухваливши нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_3, а його зустрічний позов - задовольнити.
В засідання Апеляційного суду представник Назавизівської сільської ради не з'явився, хоч судове повідомлення названій установі було вручено завчасно. Отже, є підстави для розгляду справи у відсутності названої сільської ради.
ОСОБА_1. та його представник апеляційну скаргу з наведених підстав підтримали, зазначивши крім того, що їх житловий будинок збудовано у 1988 році на тій же присадибній ділянці площею 0,12 га, на якій розташований будинок заповідувача. Тому вони вважають, що ця ділянка належить ОСОБА_1., а по заповіту йому належить інша ділянка площею 0,10 га, розташована поряд.
Представники ОСОБА_3 доводи апелянта заперечили, вважаючи, що суд І-інстанції дав правильне тлумачення заповіту ОСОБА_6, обгрунтовано визнавши за позивачем право власності на спірні земельні ділянки. Тому просили апеляційну скаргу відхилити.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1. та його представника, пояснення представників ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Матеріалами справи не доведено, що заповіт ОСОБА_6 08.04.1996 року посвідчено з порушенням вимог законодавства України, яке регулює умови та порядок вчинення нотаріальних дій, зокрема, посвідчення заповітів. Твердження ОСОБА_1. про те, що у згаданому заповіті було дописано розподіл земельних ділянок заповідача, є голослівними, не підтвердженими об'єктивними доказами.
Тому, на думку колегії суддів, рішення суду І-інстанції в частині відмови у позові ОСОБА_1. щодо визнання заповіту частково недійсним є законним і обгрунтованим. Отже, підстав для скасування оскарженого рішення у названій частині немає.
Однак, погодитись з тлумаченням заповіту ОСОБА_6, яке дано судом у рішенні по даній справі, не можна по таким причинам.
В п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, прийнятого 16.01.2003 року, зазначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Пунктом 5 названих положень встановлено, що правила книги шостої ЦК України (2004р.) застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Спадщина за заповітом ОСОБА_6 відкрилась після її смерті, тобто 16 січня 1997 року. Сторони стверджують, що вони цю спадщину прийняли, діючи згідно норм ЦК України 1963 року.
З наведеного випливає, що на спірні правовідносини правила книги шостої ЦК України 2004 року не застосовуються.
Крім того, навіть у випадку їх застосування тлумачення судом заповіту не відповідає вимогам статей 213; 1256 ЦК України. Адже, виходячи з аналізу положень згаданих норм, тлумачення заповіту здійснюється з метою встановлення точної волі заповідача і може мати місце, якщо заповіт викликає питання в спадкоємців, має суперечливий характер, у зв'язку із чим необхідно уточнити його зміст. Однак, при цьому частина 2 ст. 213 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення в тексті самого (заповіту) правочину.
Таким чином, при тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у сам зміст заповіту, враховуючи, що заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, майнових прав і обов'язків на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).
З'ясовано, що ОСОБА_6 заповіла сину та дочці в загальному 0,32 га землі. Саме така площа земельних ділянок обліковувалась за нею сільською радою. Про це зазначено у довідці Назавизівської сільської ради від 26.01.2009 року.
З матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки ОСОБА_6 були передані рішенням сільської ради від 23.07.1996 року, тобто після посвідчення заповіту. Той факт, що площа ділянок передана їй у власність у більшому розмірі, ніж зазначалось у заповіті, на думку колегії суддів, не означає можливість суду тлумачити заповіт, вносячи у його текст зміни, зокрема, щодо площі заповіданої землі та визначення конкретних ділянок для спадкування ОСОБА_3 та ОСОБА_1. Колегія суддів вважає, що спір щодо згаданих земельних ділянок міг би бути вирішений шляхом поділу спадкового майна між спадкоємцями за умови прийняття ними спадщини.
Враховуючи, що рішення в частині тлумачення заповіту і визнання права власності ОСОБА_3 на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом постановлено з порушенням норм матеріального права, воно у названій частині не може бути залишено в силі.
Керуючись ст. ст. 307; 309; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Надвірнянського районного суду від 27 січня 2009 року по даній справі в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про тлумачення заповіту ОСОБА_6, посвідченого 08.04.1996 року, та про визнання за нею права власності на три земельні ділянки, загальною площею 0,2484 га у с. Мирне Надвірнянського району, і в частині стягнення з ОСОБА_1 судових витрат в сумі 1285 грн. скасувати.
Відмовити ОСОБА_3 у позові про тлумачення заповіту ОСОБА_6 та про визнання права власності на земельні ділянки загальною площею 0,2484 га у с. Мирне Надвірнянського району в порядку спадкування за заповітом; у стягненні з ОСОБА_1 в її користь судових витрат в сумі 1285 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: Н.С. Стефанів
В.М.Соколовський
Згідно з оригіналом
Суддя В.А. Девляшевський