12 травня 2009року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.,
суддів: Бойчука І.В; Павлишиної А.Т.
секретаря Сем"янчук С.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ТзОВ "Глаша" на рішення Івано-Франківського міського суду від 19 березня 2009 року
з участю представника ТзОВ "Глаша"- Любчик Т.В.; позивача - ОСОБА_1,
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 19 березня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено у повному об"ємі: її поновлено на посаді машиніста вишивальної машини ТзОВ "Глаша"; в користь позивача стягнуто 2 тисячі грн. у відшкодування спричиненої незаконним звільненням моральної шкоди.
Суд 1- інстанції дійшов до висновку про те, що адміністрація ТзОВ "Глаша" не вправі була наказом від 03.12.2008 року звільнити ОСОБА_1 за статтею 38 КЗпП України за її заявою від 02.12.2008 року. На думку суду, незаконним звільненням ОСОБА_1 було заподіяно моральну шкоду, оскільки було порушено її нормальні життєві зв"язки, погіршився стан її здоров"я.
В апеляційній скарзі представник ТзОВ " Глаша" посилається на те, що висновки суду 1- інстанції про обґрунтованість позовних вимог суперечать дійсним обставинам справи. Апелянт вважає, що ОСОБА_1 було правомірно звільнено з роботи з 03.12.2008 року, оскільки про це вона просила у своїй заяві від 02.12.2008 року, посилаючись на стан здоров"я. Крім того, скаржник вважає безпідставним стягнення в користь позивача, трудові права якої не порушено, 2 тисячі грн. моральної шкоди. У зв"язку із викладеним представник ТзОВ "Глаша" просить оскаржене рішення скасувати, ухваливши нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимого ОСОБА_1
В засіданні Апеляційного суду представник ТзОВ "Глаша" апеляційну скаргу з наведених підстав підтримав.
Позивач- ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги заперечила, вважаючи, що суд обґрунтовано задовольнив її позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення коштів у відшкодування моральної шкоди. ОСОБА_1 зазначила, що адміністрація ТзОВ "Глаша", знаючи про її вагітність, не відновила добровільно її порушені трудові права, завдаючи їй душевних стаждань та змушуючи звертатись за судовим захистом прав.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 02.12.2008 року подала ТзОВ "Глаша" заяву про звільнення з роботи за пунктом 1 статті 36 КЗпП України, тобто за угодою сторін (а.с.31). Однак, її звільнено наказом від 03.12.2008 року з 03.12.2008 року за іншою нормою трудового законодавства - за статтею 38 КЗпП України.
Встановлено, що ОСОБА_1 згоди на звільнення за статтею 38 КЗпП україни не давала. Тому у роботодавця не було правової підстави для звільнення її за цією нормою закону.
Припинення трудового договору за угодою сторін (п.1 статті 36 КЗпП України) та звільнення працівника за власним бажанням різняться як за підставами так і за їх правовими наслідками. Зокрема, звільнення працівника з роботи за власним бажанням ускладнює та відстрочує згідно норм чинного законодавства України процес отримання ним статусу безробітного та відповідної матеріальної допомоги. Звільнення за статтею 38 КЗпП України за певних умов може потягнути припинення безперервного стажу працівника.
Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що висновок суду 1-інстанції про незаконність звільнення ОСОБА_1 за статтею 38 КЗпП України у відсутності її відповідної заяви є правильним, оскільки ґрунтується на нормах матеріального права.
Також не може бути прийняте до уваги посилання представника відповідача про безпідставність стягнення в користь ОСОБА_1 коштів у відшкодування моральної шкоди. Адже, згідно із статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели не тільки до моральних страждань, а й до втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. В пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р.№4 із змінами від 25.05.2001 р. " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди наголошується, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні цивільних прав позивача, у настанні інших негативних наслідків незаконних дій осіб.
Апеляційним судом встановлено, що внаслідок незаконного звільнення було порушено конституційне право ОСОБА_1 на працю, що потягнуло порушення її нормальних життєвих зв"язків. З 3 грудня 2008 року по день розгляду справи Апеляційним судом, тобто по 12.05.2009 року ОСОБА_1 перебуває у вимушеному прогулі, хоч відповідач вправі був поновити її на роботі у добровільному порядку. У зв"язку із цим ОСОБА_1, будучи вагітною, про що надала підтверджуючі документи ще у грудні 2008 року, змушена була для відновлення свого порушеного права та організації свого життя звертатись в судові органи, витрачаючи свій час та зусилля. Виходячи із наведених міркувань, на думку колегії суддів, стягнення в користь ОСОБА_1 морального відшкодування є правомірним.
У зв"язку із вище викладеним колегія суддів вважає, що суд 1 - інстанції рішення по даній справі постановив з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.
Справа № 22-ц-721/2009 р. Головуючий у 1 інстанції - Л.Є.Островський
Категорія 52 Доповідач - В.А.Девляшевський
Керуючись ст..ст.218;307;308;317;319;324;325 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу представника ТзОВ " Глаша" відхилити , а рішення Івано-Франківського міського суду від 19 березня 2009 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Головуючий: В.А. Девляшевський
Судді І.В.Бойчук
А.Т.Павлишина
Згідно з оригіналом
Суддя В.А. Девляшевський