Справа № 11- 365/09 Головуючий по першій інстанції Агєєва Є.О.
Категорія: ч. 2 ст. 185, Доповідач Міліщук С.І.
ч. 2 ст. 187 КК України
м. Луцьк 11 серпня 2009 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді: Хлапук Л.І.,
суддів: Міліщука С.Л., Силки Г.І.,
з участю прокурора: Вовка В.В.,
засуджених: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Ковельського міськрайонного суду від 01 червня 2009 року, яким:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Бубнів, Володимир-Волинського району, житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, із середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше судимий:
- 10.01.1997 року Ковельським міським судом за ч.2 ст.141 КК України (в редакції 1960 р.) на 4 роки позбавлення волі;
- 10.05.2001 року Кузнецовським міським судом Рівненської області за ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції 1960 р.) на 6 років 10 місяців позбавлення волі та звільнений 20.01.2006 року від відбуття покарання умовно-достроково строком на 1 рік 6 місяців 20 днів,
- засуджений за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого;
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Ковель Волинської області, житель с. Майдан Маневицького району, Волинської області, українець, громадянин України, із середньою освітою, неодружений, непрацюючий, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, засуджений
- за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого;
- за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_2 остаточно визначено покарання у виді 7 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбування покарання засудженим постановлено рахувати з 18 жовтня 2008 року.
Вироком також вирішено долю речових доказів.
Стягнуто з ОСОБА_1:
- на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 2000 грн.;
- в доход держави 122 грн. 76 коп. судових витрат за проведення наркологічної експертизи.
Стягнуто з ОСОБА_2:
- на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 2000 грн.;
- в доход держави 122 грн. 76 коп. судових витрат за проведення наркологічної експертизи та 405 грн. 64 коп.,
Даним вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними та засуджені за вчинення злочинів при наступних обставинах.
Так, ОСОБА_1, будучи раніше судимим 10.05.2001 року за ч. 3 ст. 142 КК України до позбавлення волі та маючи не зняту і не погашену судимість, 1 жовтня 2008 року біля 1 год. 30 хв., неподалік ЗОШ №5 по вул. Театральній,17 у м. Ковелі за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2, з метою заволодіння чужим майном вчинили напад на громадянина ОСОБА_3, поєднаний із застосуванням до останнього насильства небезпечного для його здоров'я, а саме ОСОБА_2 збив останнього з ніг та разом з ОСОБА_1 нанесли йому по декілька ударів руками і ногами в різні частини тіла. При цьому, заподіяли ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та заволоділи належним йому:
- мобільним телефоном «Нокіа 6300» вартістю 1200 грн., в якому знаходився стартовий пакет «МТС» вартістю 25 грн., на рахунку якого було 22 грн.;
- грошима в сумі 350 грн.,
- пачкою цигарок «Мальборо лайт» вартістю 6 грн. та запальничкою вартістю 2 грн.,
- кредитною пластиковою карткою «Приватбанку», на рахунку якої знаходились гроші в сумі 3000 грн., якими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 намагалися незаконно заволодіти однак свій умисел довести до кінця не змогли з незалежних від їх волі причин, так як потерпілий заблокував картку.
Крім того, ОСОБА_2 12 жовтня 2008 року біля 02 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою крадіжки чужого майна, знаходячись у квартирі АДРЕСА_2, повторно, таємно викрав у потерпілого ОСОБА_4, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, ключі вартістю 10 грн. від належного йому мопеда. Вийшовши з квартири, ОСОБА_2 повторно таємно викрав мопед «ALPHA ZS50F» вартістю 2480 грн., який знаходився при вході до під'їзду даного будинку, чим спричинив ОСОБА_4 майнову шкоду на суму 2490 грн.
В поданій апеляції засуджений ОСОБА_2 не оспорюючи правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст. 185 КК України, в той же час зазначає, що напад на потерпілого ОСОБА_3 та заволодіння його майном він вчинив сам, при цьому фізичного насильства не застосовував. Показання потерпілого та свідка ОСОБА_5 вважає неправдивими, оскільки вони є зацікавленими особами. У скоєному щиро розкаюється та просить суд призначити йому більш м'яке покарання, яке не пов'язане з позбавленням волі.
Засуджений ОСОБА_1 у своїй апеляції та доповненні до неї зазначає, що участі у вчиненні розбою не приймав, досудове слідство проведено з порушенням вимог ст. ст. 78, 121, 191 КПК України. Вважає, що в його діях наявний лише склад злочину, передбаченого ст. 396 КК України, у скоєнні якого він щиро розкаюється та просить призначити покарання, яке не пов'язане з позбавленням волі.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляцій, засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які підтримали апеляції і просили їх задовольнити, міркування прокурора про залишення апеляцій без задоволення, а вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції засуджених задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Вчинення засудженими злочинів при вказаних у вироку обставинах стверджується сукупністю зібраних по справі і досліджених судом доказів, яким останній дав правильну юридичну оцінку.
Твердження засуджених:
- ОСОБА_2 про те, що напад на потерпілого ОСОБА_3 та заволодіння його майном він вчинив сам, при цьому фізичного насильства не застосовував;
- ОСОБА_1 про те, що участі у вчиненні розбою не приймав, в його діях наявний лише склад злочину, передбаченого ст. 396 КК України, досудове слідство проведено з порушенням вимог ст. ст. 78, 121, 191 КПК України;
колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються як показаннями потерпілого ОСОБА_3, свідка ОСОБА_5, так і явками засуджених з повинною, їх показаннями в ході досудового слідства висновком судово-медичного експерта №802.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 написали 18.10.2008 року явки з повинною, в яких зазначили, що вони разом пограбували потерпілого ОСОБА_3 без застосування фізичного насильства. Спільне вчинення злочину щодо ОСОБА_3 засуджені не заперечували протягом усього досудового слідства, що підтверджується протоколами допиту їх як підозрюваних та як обвинувачених.
Так, як в ході досудового слідства, так і в суді потерпілий ОСОБА_3, послідовно пояснював, що 30 вересня 2008 року після роботи він зайшов до залу ігрових автоматів. Коли він вийшов з нього біля 01 години ночі і направився додому, до нього підійшов ОСОБА_1 та попросив закурити. Побачивши, що до них біжить ще один хлопець, потерпілий почав тікати. ОСОБА_2, який наздогнав ОСОБА_3, вдарив його по лівій нозі та збив з ніг. Після чого удари по тілу потерпілого почали наносити двоє: ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Припинивши наносити удари, один з нападників утримував його коліном в області шиї, а інший в цей час обшукував кишені, забравши мобільний телефон, пачку цигарок з запальничкою, гроші в сумі 50 грн.. Після цього один з нападників знову наніс йому кілька ударів по голові та коліном по нирках, спитавши при цьому, де у нього ще гроші. Потім один із засуджених дістав документи, серед яких були 300 грн. і кредитна картка «Приватбанку», на рахунку якої було 3000 грн., а інший вимагав назвати пін код картки.
Свідок ОСОБА_5, який був очевидцем злочину, теж підтвердив показання потерпілого та показав, що бачив як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наносили по тілу ОСОБА_3 удари ногами і руками. Бачив, як ОСОБА_2 витягував з кишені останнього мобільний телефон та забрав пластикову картку. ОСОБА_1 у цей час утримував потерпілого коліном і вимагав, щоб останній назвав код картки.
Дані обставини підтверджуються також і висновком судово-медичного експерта №802, згідно якого у ОСОБА_3 в ділянці двох кінцевих фаланг обох кистей є множинні рубці, відмічені тілесні ушкодження у вигляді розриву зовнішніх зв'язок лівого гомілково-ступеневого суглобу, поверхневих ран лівої кисті, забою м'яких тканин нижніх і верхніх кінцівок, правої тім'яної ділянки та правої половини грудної клітки. Дані ушкодження утворились від нанесення не менше як трьох ударів та не могли бути спричинені внаслідок падіння з висоти власного росту.
Будь-яких підстав не довіряти показанням потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_5 щодо обставин розбійного нападу у суду першої інстанції не було, оскільки вони повністю узгоджуються між собою та іншими матеріалами кримінальної справи, а тому він вірно поклав їх в основу вироку.
При призначенні засудженим покарання, судом враховано характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засуджених, ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, пов'язаних з відкритим заволодінням чужим майном, в тому числі й розбійного нападу, та обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Враховано і пом'якшуючі покарання обставини - з'явлення із зізнанням, а ОСОБА_2 ще й вік підсудного.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в умовах ізоляції від суспільства суд першої інстанції призначив правильно, воно відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення винних та попередження нових злочинів.
Підстав для зміни чи скасування вироку по обставинах, викладених в апеляції, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів судової палати, -
Апеляції засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 червня 2009 року щодо них - без зміни.
Головуючий: підпис Л.І.Хлапук
Судді: підпис С.Л. Міліщук
підпис Г.І.Силка
Згідно оригіналу
Суддя апеляційного суду
Волинської області С.Л. Міліщук