13 травня 2009 року м.Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :
головуючої : Готри Т.Ю.,
суддів : Кеміня М.П., Куштана Б.П.,
при секретарі : Боклах Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 24 листопада 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Дубівської селищної ради, Тячівського районного підприємства технічної інвентаризації, ОСОБА_1про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку,
ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу на рішення Тячівського районного суду від 24 листопада 2008 року, яким визнано ОСОБА_2. власником Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 та стягнуто з нього на користь ОСОБА_2. судові витрати у розмірі 562 грн. та 500 грн. за надання юридичної допомоги.
У скарзі просить скасувати зазначене рішення, як незаконне та необґрунтоване, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2, відмовити.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з»явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому їх неявка не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що сторони з 03.02.1998 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який між ними 20.09.2005 року було розірвано.
За час перебування у шлюбі сторони побудували житловий будинок АДРЕСА_1, який згідно акту державної комісії про прийняття в експлуатацію індивідуального житлового будинку, господарських та побутових споруд від 17.05.2007 року - прийнятий в експлуатацію.
Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно з ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з ч.2 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Оскільки житловий будинок АДРЕСА_1 був побудований позивачкою ОСОБА_2. та відповідачем ОСОБА_1. за час шлюбу, тому суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що зазначене майно належить сторонам на праві спільної сумісної власності, а тому правильно визнав позивачку власником Ѕ частини вказаного будинку.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що дана справа судом першої інстанції була розглянута у відсутності відповідача, який належним чином не був повідомлений про час і місце розгляду справи, що є порушенням норм процесуального права, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки відповідач згідно з положеннями ч.1 ст.38 ЦПК України приймав участь у даній справі через свого представника ОСОБА_3, якого уповноважив нотаріально посвідченою довіреністю (а.с.39), який брав участь у розгляді цієї справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1. відхиленню, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції і не дають суду апеляційної інстанції підстав для скасування судового рішення й ухвалення по справі нового рішення.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.
Рішення Тячівського районного суду від 24 листопада 2008 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча :
Судді :