6 травня 2009 року м.Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :
головуючої : Готри Т.Ю.,
суддів : Кеміня М.П., Куштана Б.П.,
при секретарі : Коновчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 12 лютого 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, де 3-я особа Тячівська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору дарування квартири, визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права спільної сумісної власності на квартиру,
ОСОБА_1. в інтересах відповідача ОСОБА_3. подав апеляційну скаргу на рішення Тячівського районного суду від 12 лютого 2009 року, яким визнано недійсним договір дарування квартири від 13 січня 2004 року, згідно якого ОСОБА_4. подарувала ОСОБА_3. квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, посвідченого в Тячівській державній нотаріальній конторі за №1-32.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 13 січня 2004 року, згідно якого ОСОБА_2. та ОСОБА_3. придбали від ОСОБА_4. квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Закарпатської області, та визнано за ОСОБА_2. та ОСОБА_3. право спільної сумісної власності на квартируАДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_2. 142 грн. судових витрат.
У скарзі апелянт просить скасувати зазначене рішення, як незаконне та необґрунтоване, і ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2. відмовити.
У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1. та представник відповідача ОСОБА_5. апеляційну скаргу підтримали, вимоги викладені у ній просили задовольнити.
Представник позивачки ОСОБА_6. апеляційну скаргу не визнав, просив таку відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Позивачка ОСОБА_2., відповідачі ОСОБА_3., ОСОБА_4. та представник Тячівської державної нотаріальної контори у судове засідання не з»явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому їх неявка відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 13 січня 2004 року між ОСОБА_4. та ОСОБА_3. був укладений договір дарування квартири, згідно якого ОСОБА_4. подарувала ОСОБА_3. належну їй квартиру АДРЕСА_1. Даний договір посвідчений державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори за реєстровим №1-32, та зареєстрований в Тячівському районному державному підприємстві технічної інвентаризації 23 січня 2004 року за реєстровим №16, про що на документі вчинено реєстраційний напис.
Однак, матеріалами справи встановлено, що в дійсності ОСОБА_4. продала, а не подарувала вище вказану квартиру ОСОБА_3. та ОСОБА_2. за 6500 доларів США, що стверджується надісланою нею до місцевого суду заявою від 20 листопада 2008 року, посвідченою секретарем Углянської сільської ради від 26 листопада 2008 року, в якій вона стверджує, що вона продала, а не подарувала квартиру, так як отримала за неї 6500 доларів США. Дарувати квартиру стороннім людям у неї не було ніякого бажання. Договір дарування оформили тільки тому, щоб менше платити за оформлення договору.
Відповідно до ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безплатно майно (дарунок) у власність.
Згідно з 2 ст.717 ЦК України договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Оскільки ОСОБА_4. одержала від ОСОБА_3. та ОСОБА_2. за вище вказану квартиру 6500 доларів США, тому суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що фактично між сторонами був укладений договір купівлі-продажу квартири, а не договір дарування такої, а тому правильно визнав недійсним договір дарування квартири від 13 січня 2004 року, дійсним договір купівлі-продажу зазначеної квартири від 13 січня 2004 року та визнав за ОСОБА_2. і ОСОБА_3. право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, оскільки дане майно ними набуто за час шлюбу, а тому відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України, ч.1 ст.60 СК України є їхньою спільною сумісною власністю.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що зазначена квартира була подарована ОСОБА_4. ОСОБА_3., що апелянт стверджує наданою у апеляційному суді заявою ОСОБА_4. від 31 березня 2009 року, справжність підпису на якій посвідчено нотаріально, то такі є безпідставними і до уваги взяті бути не можуть, оскільки на момент розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_4. у своїй заяві від 20 листопада 2008 року, посвідченою секретарем Углянської сільської ради від 26 листопада 2008 року, ствердила, що вона продала, а не подарувала квартиру, так як отримала за неї 6500 доларів США. Інших доказів відповідачка ОСОБА_4. під час розгляду справи судом першої інстанції не надала, хоча таку можливість мала, а тому колегія суддів критично оцінює її заяву від 31 березня 2009 року і до уваги таку не приймає.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1. відхиленню, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають суду апеляційної інстанції підстав для скасування судового рішення й ухвалення по справі нового рішення.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1- відхилити.
Рішення Тячівського районного суду від 12 лютого 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча :
Судді :