12 червня 2009 року м.Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :
головуючої : Готри Т.Ю.,
суддів : Кеміня М.П., Куштана Б.П.,
при секретарі : Боклах Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 лютого 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації, Закарпатської обласної державної адміністрації, де 3-я особа директор Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи та відшкодування моральної шкоди,
У червні 2007 року ОСОБА_2. звернувся до суду з даним позовом.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що наказом управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації №15-к від 07.04.2005 року він був переведений з посади першого заступника начальника управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації на посаду директора обласного українського музично-драматичного театру, згідно з розпорядженням голови Закарпатської облдержадміністрації від 06.04.2005 року №225-р.
23 березня 2006 року між управлінням культури Закарпатської обласної державної адміністрації та ним був укладений контракт терміном на 5 років, відповідно до умов якого він з 23 березня 2006 року до 14 травня 2007 року виконував роботу художнього керівника театру.
Наказом управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації від 14 травня 2007 року №8-к його звільнено з посади директора Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру і переведено на посаду артиста цього ж театру з 14 травня 2007 року.
Звільнення із займаної посади вважає незаконним, оскільки таке було проведено з порушенням умов контракту, вимог трудового законодавства та під час перебування ним на лікарняному.
За наведених обставин просив поновити йому строк звернення до суду з даним позовом, як пропущеного з поважних причин, а саме у зв'язку з хворобою, визнати його звільнення із займаної посади незаконним, поновити його на попередньому місці роботи художнім керівником театру, стягнути з управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18 лютого 2009 року у позові ОСОБА_2. відмовлено.
У апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1. просить скасувати зазначене рішення, як незаконне та необґрунтоване, і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2. задовольнити.
У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1. та позивач ОСОБА_2. апеляційну скаргу підтримали, вимоги викладені у ній просили задовольнити.
Представник управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації, Закарпатської обласної державної адміністрації Сигидін О.І. та представник Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру Мисло М.В. апеляційну скаргу не визнали, просили таку відхилити, а рішення суду залишити без змін.
3-я особа директор Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру ОСОБА_3. у судове засідання не з»явилася, хоча про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, а тому її неявка згідно з ч.2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1., позивача ОСОБА_2., представників відповідача Сигидін О.І. та Мисло М.В., перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відмовляючи ОСОБА_2. у позові, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача з посади директора Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру і переведення його на посаду артиста цього ж театру було проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстав для задоволення його позову не має.
Проте, колегія суддів із висновком суду першої інстанції погодитись не може за таких обставин.
Так, у разі пропуску передбачених ст.233 КЗпП України строків звернення до суду за вирішенням трудового спору, суд зобов'язаний з»ясувати не лише причини пропуску зазначеного строку, а й усі обставини справи, права та обов'язки сторін. При необґрунтованості вимог суд відмовляє у позові з цих підстав без посилання на строки звернення до суду, оскільки вони стосуються захисту порушеного права. При обґрунтованості вимог і поважності причин пропуску строку звернення до суду суд поновлює пропущений строк на звернення за вирішенням трудового спору і вирішує останній по суті.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2. на підставі наказу управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації №15-к від 07.04.2005 року був переведений з посади першого заступника начальника управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації на посаду директора обласного українського музично-драматичного театру, згідно з розпорядженням голови Закарпатської облдержадміністрації від 06.04.2005 року №225-р.
23 березня 2006 року між управлінням культури Закарпатської обласної державної адміністрації та позивачем укладено контракт терміном на 5 років, на підставі та умовах якого ОСОБА_2. виконував роботу художнього керівника театру.
Відповідно до ч.4 ст.24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Оскільки наказ чи розпорядження на позивача не видавалися, але ОСОБА_2. фактично був допущений до роботи художнього керівника театру, яку виконував з 23 березня 2006 року до 14 травня 2007 року, тому трудовий договір у формі контракту між управлінням культури Закарпатської обласної державної адміністрації та позивачем слід вважати укладеним, в якому строк його дії сторони визначили на п'ять років, а саме з 23 березня 2006 року до 22 березня 2011 року, та який на час розгляду справи є чинним.
Згідно наказу управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації від 14 травня 2007 року №8-к позивача звільнено з посади директора Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру і переведено на посаду артиста цього ж театру з 14 травня 2007 року. Таким чином, фактично мало місце переведення позивача на іншу роботу.
Відповідно до ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених законодавством.
У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - системи та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Однак, відповідач управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації при переведенні позивача на іншу роботу зазначених вимог закону не додержав, а саме не повідомив позивача за два місяці про його переведення з посади директора Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру на посаду артиста цього ж театру, і не одержав від нього згоди на зазначене переведення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що звільнення позивача з посади директора Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру і переведення на посаду артиста цього ж театру є незаконним, однак в силу вимог ст.235 КЗпП України ОСОБА_2. не може бути поновлений на посаді директора театру, оскільки наказом в.о. директора Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру №86 від 16 липня 2008 року, який позивач не оскаржує, він звільнений з роботи артиста театру з 27 лютого 2008 року на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.
Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваємої роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Колегія суддів вважає, що на користь позивача слід стягнути різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваємої роботи за період з 14.05.2007 року (часу переведення позивача на посаду артиста) по 21.12.2007 року (часу видачі наказу в.о. директора Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру №77-К від 21 грудня 2007 року про переведення позивача з повного окладу на 0,5 ставки), оскільки згідно відомостей про нарахування заробітної плати за вказаний період позивач одержав суму 4649,90 грн., тоді як згідно штатного розпису на 2007 рік заробітна плата директора-художнього керівника за вказаний період складала суму 6506,50 грн., з розрахунку 929,50 грн. на місяць, а тому різниця в заробітку позивача становить суму 1856,60 грн., яку слід стягнути на його користь з управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації, оскільки останнім було видано наказ про його переведення на іншу роботу.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику, у разі якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки незаконне переведення позивача на іншу роботу призвело до погіршення стану його здоров»я, тривалого лікування у зв'язку з цим, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя і призвело до моральних страждань, тому у нього виникли всі підстави для відшкодування моральної шкоди з відповідача. При цьому колегія суддів виходячи із принципів розумності, виваженості та справедливості визначає розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 1000 грн.
Відповідно до ст.234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.
Зважаючи на те, що внаслідок незаконного переведення позивача на іншу роботу у нього погіршився стан його здоров»я, у зв'язку з чим він знаходився на амбулаторному лікуванні, що стверджується листками непрацездатності від 14 травня 2007 року серії ААФ №049877 та від 1 червня 2007 року серії ААФ №001761, випискою з історії хвороби, тому колегія суддів визнає поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом свого порушеного трудового права, та можливість поновлення такого строку.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ч.3 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню, як постановлене з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з ухваленням по справі нового рішення, яким ОСОБА_2. слід поновити строк звернення до суду з позовом і частково задовольнити його позов.
Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1- задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 лютого 2009 року - скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду за вирішенням трудового спору.
Звільнення ОСОБА_2 з посади художнього керівника Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру - визнати незаконним.
Стягнути з управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації 1856,60 грн., що становить різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, а також 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча :
Судді :