19 червня 2009 року м.Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :
головуючої : Готри Т.Ю.,
суддів : Кожух О.А., Кондора Р.Ю.,
при секретарі : Плавайко Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10 березня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, де 3-я особа ОСОБА_3, про скасування договору купівлі-продажу житлового будинку та стягнення матеріальної і моральної шкоди,
У вересні 2005 року ОСОБА_4. звернувся до суду з даним позовом.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 11 грудня 2003 року між ним та ОСОБА_2. був укладений договір завдатку, згідно якого він передав, а відповідач отримав завдаток у сумі 9010 грн., що еквівалентно 1700 дол. США, у рахунок належних з нього 100700 грн., що еквівалентно 19000 дол. США і є повною вартістю будинку, які він повинен був сплатити відповідачу при відчуженні останнім належного йому будинку АДРЕСА_1 в м.Ужгороді Закарпатської області, та не пізніше 31 грудня 2003 року укласти договір відчуження.
Посилаючись на те, що договір відчуження будинку не був укладений з вини відповідача, який від імені ОСОБА_5. та ОСОБА_6. 06 квітня 2004 року продав зазначений будинок ОСОБА_3., ввівши нотаріуса в оману щодо прав на нього у третіх осіб, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами від 06 квітня 2004 року, укладений між ОСОБА_2. від імені ОСОБА_5., ОСОБА_6. та ОСОБА_3.; зобов'язати ОСОБА_5. та ОСОБА_6. укласти з ним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 в м.Ужгороді за умовами та ціною вказаною в договорі купівлі-продажу від 06 квітня 2004 року; стягнути з ОСОБА_2. на його користь суму 3300 доларів США, що становить 17655 грн., які були надані відповідачу згідно п.9 договору завдатку від 11.12.2003 року для проведення ремонтних робіт в будинку; стягнути з ОСОБА_2. на його користь 25000 грн. матеріальної та моральної шкоди внаслідок обману його щодо вчинення договору купівлі-продажу будинку з ОСОБА_3.; зобов'язати ОСОБА_2. повернути ОСОБА_3. сплачену нею кошти за будинок в розмірі 20000 грн.; стягнути з ОСОБА_2. на його користь згідно п.3 договору завдатку штрафні санкції у п'ятикратному розмірі суми завдатку, що становить 88256 грн. або 16500 доларів США.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 10 березня 2009 року позов ОСОБА_1. задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. 23100 грн.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати зазначене рішення у частині відмови йому у задоволенні інших позовних вимог, як незаконне та необґрунтоване, та ухвалити нове рішення, яким його вимоги задовольнити.
У судовому засіданні апелянт ОСОБА_7. апеляційну скаргу підтримав.
Представник відповідача ОСОБА_8. апеляційну скаргу не визнав, просив таку відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Третя особа ОСОБА_3. у судове засідання не з»явилася, хоча про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, а тому її неявка згідно з ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Статтями 526, 610, 611 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст.651, ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
З матеріалів справи вбачається, що 11 грудня 2003 року між позивачем ОСОБА_1. та відповідачем ОСОБА_2. був укладений договір завдатку, згідно якого позивач передав, а відповідач отримав завдаток у сумі 9010 грн., що еквівалентно 1700 дол. США, у рахунок належних з нього 100700 грн., що еквівалентно 19000 дол. США і є повною вартістю будинку, які позивач повинен був сплатити відповідачу при відчуженні останнім належного йому будинку АДРЕСА_1 в м.Ужгороді Закарпатської області, та укласти договір відчуження не пізніше 31 грудня 2003 року.
Згідно п.1 зазначеного договору сторони визнали, що у випадку, якщо не укладення договору відчуження станеться з вини позивача, то сума отриманого завдатку залишається у відповідача і не підлягає поверненню.
Пунктом 3 договору визначено, що у разі, якщо не укладення договору відчуження станеться з вини відповідача, то він зобов'язаний сплатити позивачу подвійну суму отриманого по даному договору завдатку на протязі п'яти днів з терміну указаного у п.5 цього договору. Якщо відповідач відмовляється добровільно сплатити позивачу вище зазначену суму, то на відповідача накладаються штрафні санкції у п'ятикратному розмірі суми завдатку, які стягуються згідно діючого законодавства.
Однак, у встановлений договором завдатку строк до 31 грудня 2003 року договору купівлі-продажу зазначеного будинку між сторонами укладено не було.
Також встановлено, і це не спростовано матеріалами справи, що сторони у письмовій формі не змінювали умов договору завдатку, зокрема щодо перенесення строку укладення договору купівлі-продажу, а тому суд першої інстанції помилково дійшов висновку про порушення зобов'язання з вини позивача, який 29.01.2004 року відмовився від укладення договору купівлі-продажу.
Оскільки сторони не виконали взятих на себе за договором завдатку зобов'язань і не уклали у визначений цим договором строк договір купівлі-продажу будинку, тому в силу вимог ч.3 ст.571 ЦК України завдаток підлягає поверненню позивачу.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_2. на користь позивача ОСОБА_1. слід стягнути 9010 грн. сплаченого завдатку, а у решті рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки відсутні передбачені законом підстави для задоволення решти вимог позивача.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.309 ЦПК України слід змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача 9010 грн. сплаченого авансу, і частково задовольнити апеляційну скаргу позивача.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, ч.2 ст.570 ЦК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10 березня 2009 року - змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9010 грн. сплаченого завдатку.
У решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та 654 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча :
Судді :