29 липня 2009 року м.Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :
головуючої : Готри Т.Ю.,
суддів : Кеміня М.П., Куштана Б.П.,
при секретарі : Коновчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 27 квітня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про усунення перешкод у володінні і користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди,
У липні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до державного акта серії ЗК №042497 від 15.12.2004 року йому на праві приватної власності належить земельна ділянка, розташована в смт.Середнє, АДРЕСА_1.
У відповідності до визначених у державному акті меж земельної ділянки він мав намір звести огорожу, встановивши при цьому по периметру земельної ділянки бетонні стовпи.
Однак, у квітні 2008 року відповідачі знищили межові знаки належної йому земельної ділянки, у зв'язку з чим комісією Середнянської селищної ради повторно було проведено обміри земельної ділянки та встановлено межові знаки у відповідності до державного акту, після чого у травні 2008 року відповідачі знову пошкодили межові знаки та огорожу, а також переорали частину належної йому земельної ділянки, чим порушили його права на землю і завдали моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі 5000 грн..
Посилаючись на наведені обставини позивач просив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що розташована в смт.Середнє АДРЕСА_1 шляхом звільнення відповідачами самовільно зайнятої частини земельної ділянки, а також шляхом встановлення заборони відповідачам чинити йому перешкоди у відновленні межових знаків земельної ділянки та зведенні огорожі відповідно до встановлених державним актом меж і стягнути з відповідачів солідарно на його користь 5000 грн. моральної шкоди та судові витрати.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 27 квітня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Усунуто ОСОБА_3 перешкоди у користуванні земельною ділянкою розміром 0,09 га., що знаходиться в смт.Середнє, АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_4. та ОСОБА_1. звільнити самовільно зайняту ними частину вказаної земельної ділянки.
Заборонено ОСОБА_4. та ОСОБА_1. чинити ОСОБА_3 перешкоди у відновленні межових знаків та зведенні огорожі відповідно до встановлених державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗК №042497 від 15.12.2004 року в смт.Середнє, АДРЕСА_1 Ужгородського району меж.
Стягнуто з ОСОБА_4. та ОСОБА_1. солідарно на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 4000 грн., понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн., державне мито в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
У решті вимог - відмовлено.
У апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1. та її представник ОСОБА_2. просять скасувати зазначене рішення, як незаконне та необґрунтоване, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5. апеляційну скаргу не визнали, просили таку відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Відповідачі ОСОБА_4., ОСОБА_1. та її представник ОСОБА_2. у судове засідання не з»явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому їх неявка згідно ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, його представника, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка, розміром 0,09 га., що розташована в смт.Середнє, АДРЕСА_1, яка надана йому для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Дана обставина стверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗК №042497 від 15.12.2004 року.
Вказана земельна ділянка межує із землями ОСОБА_6, ОСОБА_7. (спадкоємцем якого є відповідачка по справі ОСОБА_1.) та ОСОБА_8.
Однак, у квітні 2008 року відповідачі знищили межові знаки належної позивачу земельної ділянки, у зв'язку з чим комісією Середнянської селищної ради повторно було проведено обміри земельної ділянки та встановлено межові знаки у відповідності до державного акту, що стверджується протоколом виїзного засідання комісії Середнянської селищної ради від 11.04.2008 року (а.с.7-8), після чого у травні 2008 року відповідачі знову пошкодили межові знаки та огорожу, а також переорали частину належної позивачу земельної ділянки, що стверджується постановою ДІМ Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області від 13.05.2008 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1. за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ст.356 КК України (а.с.9-10), внаслідок чого порушили права позивача на землю.
Відповідно до положень ст.ст.95, 96 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі і зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється відповідно до ч.3 ст.152 ЗК України шляхом : визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди не дійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Оскільки відповідачі створюють позивачу перешкоди у користуванні належної йому на праві приватної власності земельної ділянки, розміром 0,09 га., що розташована в смт.Середнє, АДРЕСА_1, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про захист прав позивача на землю шляхом зобов'язання відповідачів звільнити самовільно зайняту ними частину вказаної земельної ділянки та заборонити їм чинити позивачу перешкоди у відновленні межових знаків та зведенні огорожі відповідно до встановлених державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗК №042497 від 15.12.2004 року меж, оскільки відповідачі не довели своїх прав (власності чи користування) на частину спірної земельної ділянки.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції безпідставно не було призначено земельну експертизу на предмет визначення межі суміжних земельних ділянок, які закріплені за будинками АДРЕСА_2 в смт.Середнє є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не оспорюються межі суміжних земельних ділянок, а тим паче належної йому земельної ділянки на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЗК №042497 від 15.12.2004 року, який на час розгляду справи є дійсним.
Крім цього, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий розгляд та обставина, що судом неправильно зазначено по-батькові відповідача ОСОБА_4., оскільки ця обставина є підставою для виправлення описки в порядку, передбаченому ст.219 ЦПК України.
Разом з цим, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача моральної шкоди в розмірі 4000 грн., оскільки земельним законодавством не передбачено відшкодування моральної шкоди при розгляді земельних правовідносин.
Таким чином, рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.309 ЦПК України слід змінити, скасувавши таке в частині стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача моральної шкоди в розмірі 4000 грн. та відмовити позивачу у цих вимогах, а у решті рішення суду залишити без змін. Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1. та її представника ОСОБА_2. задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 27 квітня 2009 року - змінити, скасувавши таке в частині стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_1 солідарно на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 4000 грн..
У вимогах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди - відмовити.
У решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча :
Судді :