17 липня 2009 року м.Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :
головуючої : Готри Т.Ю.,
суддів : Кеміня М.П., Мацунича М.В.,
при секретарі : Рогач І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 24 квітня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5, про стягнення суми,
Відповідач ОСОБА_1. в особі представника ОСОБА_2. подав апеляційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 24 квітня 2009 року, яким з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_3. стягнуто 111 060 грн. основної суми заборгованості, 3 428 грн. трьох процентів річних, 23 784 грн. інфляційних втрат, 22 539 грн. пені, а всього 160 811 грн.
У скарзі просить скасувати зазначене рішення, як незаконне та необґрунтоване.
Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18 травня 2009 року з ОСОБА_1, на користь ОСОБА_3. стягнуто судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 1610 грн., 112 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1037 грн. витрат за проведення почеркознавчої експертизи, яке сторонами не оскаржується.
У судовому засіданні ОСОБА_2. апеляційну скаргу підтримала.
Представник позивача ОСОБА_6. апеляційну скаргу не визнав, просив таку відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Позивач ОСОБА_3, відповідачі ОСОБА_1., ОСОБА_4. та 3-я особа ОСОБА_5. у судове засідання не з»явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому їх неявка відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем ОСОБА_3, з однієї сторони, та ОСОБА_1. і ОСОБА_5., з іншої, було укладено Договір про надання послуг від 22.05.2006 року на представницьке, консультаційне, організаційне, юридичне обслуговування вказаних осіб, як потерпілих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 19.05.2006 року на автодорозі М-06 Київ-Чоп поблизу с.Ганьковиця Свалявського району, в результаті зіткнення транспортних засобів : автомобіля марки «MAN», державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом Wielton PTS 34.100, державний номерний знак НОМЕР_2, з автомобілем марки «WV Phaeton», державний номерний знак НОМЕР_3, за наслідками якої ОСОБА_1. і ОСОБА_5. були заподіяні збитки, майнова та моральна шкода, а також шкода здоров'ю. Таким чином, між сторонами виникли договірні відносини.
Відповідно до п.3.2.1 вказаного Договору право на отримання винагороди (повністю або частково) у розмірі, погодженому сторонами в п.3.1 у виконавця (позивача) виникає при настанні однієї з подій, наведених в п.п.2.8.1. та 2.8.2 цього договору.
Пунктом 2.8.1 Договору про надання послуг від 22.05.2006 року передбачено, що зобов'язання виконавця вважаються виконаними належним чином та в повному обсязі з моменту настання, зокрема такої події як стягнення на користь ОСОБА_1. і ОСОБА_5. повністю або частково, в грошовій або будь-якій іншій формі, збитків, майнової та моральної шкоди, шкоди їх здоров»ю, заподіяної в результаті ДТП, обумовленої в п.2.1 даного договору.
Відповідно до п.п. 3.2.2 Договору винагорода позивачу сплачується ОСОБА_1. та ОСОБА_5. упродовж 3-х банківських днів від дати настання однієї з подій, наведених у п.п. 2.8.1, 2.8.2 даного договору в розмірі, визначеному відповідно до п.3.1 договору пропорційно до фактично отриманого ОСОБА_1. та ОСОБА_5. результату виконання цього договору.
Судом встановлено, що на виконання судових рішень Моторне (транспортне) бюро України виплатило ОСОБА_1. і ОСОБА_5. страхове відшкодування, а саме : ОСОБА_1. в сумі 295 767,89 грн., що становить 78 652 грн. витрат на лікування, 80 000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 137 115, 89 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, а ОСОБА_5. в сумі 210 798, 54 грн., що становить 3 658, 54 грн. за втрату працездатності, 8 640 грн. у відшкодування витрат на лікування та 198 500 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.
Однак, в порушення вимог 3.2.2. Договору про надання послуг від 22.05.2006 року ОСОБА_1. і ОСОБА_5. не сплатили позивачу винагороду протягом 3-х банківських днів з дня настання події, зазначеної у п.2.8.1 цього договору та в розмірі, визначеному відповідно до п.3.1 договору пропорційно до фактично отриманого ними результату виконання цього договору, внаслідок чого порушили умови договору і взяті на себе за цим договором зобов'язання.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а згідно ч. 1 ст.930 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.5.2 вказаного договору ОСОБА_1. і ОСОБА_5., у випадку несвоєчасної оплати послуг позивачу, сплачують пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення розрахунку.
Як передбачено п.6.1 Договору про надання послуг від 22.05.2006 року ОСОБА_1. і ОСОБА_5. несуть солідарну відповідальність за належне виконання своїх грошових зобов'язань, які виникають за умовами цього договору на користь позивача.
Відповідно до ч. 1 ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ч.1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Оскільки ОСОБА_1. і ОСОБА_5., як замовники послуг, на час розгляду справи не сплатили позивачу винагороду, зокрема ОСОБА_1. в сумі 47 820,5 грн., а ОСОБА_5. в сумі 63 239,6 грн., що становить суму 111 060 грн., а правовідносини за договором поруки від 26.07.2006 року у відповідача ОСОБА_4. на день подачі позову припинилися, у зв'язку з чим останній в силу ст.559 ЦК України не може нести перед позивачем жодних зобов'язань, та з урахуванням того, що ОСОБА_5. всі одержані від Моторного (транспортного) страхового бюро України кошти відразу передав ОСОБА_1., тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку про стягнення саме з відповідача ОСОБА_1. заборгованості в сумі 111 060 грн., 3 428 грн. трьох процентів річних, 23 784 грн. інфляційних втрат і 22 539 грн. пені, а всього 160 811 грн..
Посилання апелянта у скарзі на те, що відповідач ОСОБА_1. не укладав Договір про надання послуг від 22.05.2006 року і не підписував такий, не заслуговують на увагу, оскільки саме ОСОБА_1. частково оплатив надані йому позивачем послуги, що стверджується копією виписки Ужгородської філії ВАТ АБ «Украгазбанк» за 06.06.2007 року (а.с.33), актами від 31.05.2007 року і від 05.04.2007 року (а.с.34-35), та висновком експерта №364 від 01.04.2009 року (а.с.154-159), згідно якого підписи в графах «ОСОБА_1.» в Договорі про надання послуг від 22.05.2006 року та акті від 05.04.2007 року виконані ОСОБА_1.
Даний висновок узгоджується з матеріалами справи, не викликає сумніви в його правильності, а тому судом першої інстанції правильно взято до уваги.
Стосовно наданих в суді апеляційної інстанції представником відповідача ОСОБА_2. висновку експертного дослідження №5871 від 14.07.2009 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України та висновку спеціаліста №378-ВКЕ від 08.07.2009 року НДЕКЦ при ГУМВС України в Київські області, то такі не є належними і допустимими доказами по справі, оскільки згідно з ч.1 ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, зокрема ст.143 ЦПК України, яка передбачає порядок призначення експертизи, та ст.144 цього Кодексу, згідно якої експертиза призначається ухвалою суду, яка судом не виносилася, так як дані висновки були одержані після розгляду справи судом першої інстанції, а тому вони не можуть бути взяті судом до уваги.
Такими, що не заслуговують на увагу є і доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в порушення вимог ч.4 ст.201 ЦПК України безпідставно не зупинив провадження в даній справі до вирішення іншої цивільної справи за позовом ОСОБА_7. до ОСОБА_3., ОСОБА_1. та ОСОБА_5. про визнання недійсним договору про надання послуг від 22.05.2006 року, оскільки дане клопотання представником відповідача було заявлено тоді, коли в матеріалах справи уже містився висновок експерта про належність підписів на вказаному договорі, а тому підстав для зупинення провадження в даній справі до вирішення іншої цивільної справи в суду першої інстанції не було.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга представника відповідача відхиленню, оскільки доводи апеляційної скарги не дають суду апеляційної інстанції підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яке судом постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 312, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 24 квітня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча :
Судді :