26 серпня 2009 року м.Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :
головуючої : Готри Т.Ю.,
суддів : Кеміня М.П., Куштана Б.П.,
при секретарі : Молнар Е.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ВАТ НАСК «Оранта» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 травня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Національної Акціонерної Страхової Компанії «Оранта», 3-ї особи Головного управління Міністерства внутрішніх справ України м.Києва, про відшкодування шкоди працівникові, завданої ушкодженням здоров»я,
Відповідач ВАТ НАСК «Оранта» подав апеляційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 травня 2009 року, яким з НАСК «Оранта» в користь ОСОБА_1. стягнуто страхову суму, у зв'язку з отриманим ним захворюванням при виконанні ним службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, в розмірі 336 061, 44 грн., а також в користь держави 1700 грн. державного мита та 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У скарзі просить скасувати зазначене рішення, як незаконне та необґрунтоване, і ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_1. відмовити повністю.
У судовому засіданні представник апелянта Боримчук О.М. апеляційну скаргу підтримала.
Позивач ОСОБА_1. апеляційну скаргу не визнав, просив таку відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Представник 3-ї особи Головного управління МВС України в м.Києві у судове засідання не з»явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому його неявка згідно ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що факт захворювання позивача ОСОБА_1., пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, встановлено свідоцтвом про хворобу від 28.11.2006 року військово-лікарської комісії ГУМВС України в м.Києві, а тому саме на відповідача НАСК «Оранта» покладено обов'язок виплатити застрахованому ОСОБА_1. страхову суму, у зв'язку з отриманим ним захворюванням при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, в розмірі чотирирічного грошового утримання.
Проте, колегія суддів із висновком суду першої інстанції погодитись не може за таких обставин.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1. наказом начальника ГУМВС України в м.Києві №383 о/с від 8 грудня 2006 року звільнений з органів внутрішніх справ у відставку Збройних Сил України (із зняттям із військового обліку) за п.65 пп. «а» (за віком) з 21 грудня 2006 року.
Згідно довідки медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) від 16.04.2007 року №0316637 ОСОБА_1. визнаний інвалідом другої групи у зв'язку з захворюванням, яке отримане при виконанні службових обов'язків та пов'язане з безпосередньою участю в охороні громадського порядку. Зазначена довідка, а не свідоцтво про хворобу, як вважав суд першої інстанції, є документом, що підтверджує право позивача на отримання страхової суми.
До 1 січня 2007 року виплата страхових сум за загибель (смерть), поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання, одержані під час служби в органах внутрішніх справ, здійснювалася на підставі ст.23 Закону України «Про міліцію» в редакції до 1 січня 2007 року та постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки» від 29 червня 1991 року №59 - ВАТ НАСК «Оранта».
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 3 листопада 2006 року статтю 23 Закону України «Про міліцію» було викладено у новій редакції, яка набула чинності з 1 січня 2007 року, згідно якої у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію» постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, а також визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України «Про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки» від 29 червня 1991 року №59.
Згідно з Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707, з 1 січня 2007 року нарахування та виплата одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції здійснюється Міністерством внутрішніх справ України.
Крім того, п.3 зазначеної постанови МВС України доручено завершити виплату страхової суми та одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, що повинні бути нараховані до 1 січня 2007 року.
З січня 2007 року кошти для проведення виплат у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції ВАТ НАСК «Оранта» не перераховуються.
Таким чином, відповідно до вищезазначених положень чинного законодавства належним відповідачем у даній справі має бути Головне управління МВС України в м.Києві, оскільки позивач ОСОБА_1. на момент звільнення проходив службу в Головному управлінні МВС України в м.Києві та був звільнений з органів внутрішніх справ у відставку Збройних Сил України на підставі наказу начальника ГУМВС України в м.Києві з 21 грудня 2006 року.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, а апеляційна скарга відповідача до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст. 307, 311, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства Національної Акціонерної Страхової Компанії «Оранта» - задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 13 травня 2009 року - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча :
Судді :