28 травня 2009 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючого - судді Леска В.В.
суддів - Кожух О.А., Панька В.Ф.
при секретарі - Янкович К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду від 21 жовтня 2008 року по справі за позовом Хустського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Липовецької сільської ради до ОСОБА_1 про визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним,-
17 березня 2008 року Хустський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Липовецької сільської ради звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1. про визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним.
Позовні вимоги обгрунтував тим, що на підставі виписки з рішення 7-ї сесії 4-го скликання Липовецькї сільської ради Хустського від 17 квітня 2003 року відповідачу ОСОБА_1. надано дозвіл на передачу у приватну власність земельну ділянку площею 1 га для ведення особистого селянського господарства, а в подальшому виготовлено і видано державний акт на право приватної власності на землю серії ЗК - 013 № 23383 від 26 червня 2003 року.
Проведеною Хустською міжрайонною прокуратурою перевіркою, встановлено, що витяг з рішення зазначеної сесії сільської ради є фіктивним, оскільки таке питання на сесії не розглядалася і вказана земельна ділянка ОСОБА_1. у приватну власність не передавалася.
Посилаючись на вказані обставини прокурор просив задовольнити позов.
Рішенням суду від 21 жовтня 2008 року позов задоволено. Державний акт на право приватної власності на землю серії ЗК013 № 23383, виданий 26 вересня 2003 року Липовецькою сільською радою на ім'я ОСОБА_1. визнано недійсним і земельні ділянку приватизовану за цим державним актом повернуто Липовецькій сільській раді.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. порушив питання про скасування рішення суду як незаконного і необгрунтованого і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Межі доводів апеляційної скарги - в рішенні суду не наведено жодних доказів про проведення прокуратурою перевірки та результати такої. Посилання прокурора на те, що рішення сесії сільської ради фіктивне є голослівним, а посилання в рішенні на вирок Хустського районного суду від 17 жовтня 2008 року, який не набув законної сили, не може слугувати доказом по справі.
ОСОБА_1. та його представник ОСОБА_2. підтримали апеляційну скаргу і пояснили, що на підставі поданої заяви сесія сільради прийняла рішення про надання ОСОБА_1. земельної ділянки площею 1 га для ведення особистого селянського господарства.
Представник прокуратури Костак В.В. та сільський голова Липовецької сільської ради Губаль І.І. вважають апеляційну скаргу безпідставною і просили таку відхилити, оскільки матеріалами справи та матеріалами кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3. доведено, що на 7-й сесії 4-го скликання Липовецькї сільської ради Хустського від 17 квітня 2003 року не приймалось рішення про надання відповідачу ОСОБА_1. у приватну власність земельної ділянку площею 1 га для ведення особистого селянського господарства.
Заслухавши доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та матеріали кримінальної справи № 9103706 по обвинуваченню ОСОБА_3. й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування., а згідно ч. 1 ст. 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчуються державними актами.
Судом встановлено, що підставі виписки з рішення 7-ї сесії 4-го скликання Липовецькї сільської ради від 17 квітня 2003 року відповідачу ОСОБА_1. 26 червня 2003 року видано державний акт серії ЗК 23383 на право приватної власності на землю площею 1 га для ведення особистого селянського господарства.
Задовольняючи позов прокурора про визнання державного акту недійсним суд першої інстанції виходив з того, що факт не прийняття рішення на сесії Липовецької сільської ради від 17 квітня 2003 року про надання відповідачу спірної земельної ділянки у власність підтверджується проведеною перевіркою Хустською міжрайонною прокуратурою та вироком Хустського районного суду від 17 жовтня 2008 року, яким засуджено сільського голову ОСОБА_3. за ст. 367 ч. 2 КК України.
Проте, з таким висновком суду колегія суддів не може погодитись, виходячи з того, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи та зробив висновки, які не відповідають цим обставинам та не підтверджені належними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин та інші.
Встановлено, що на день постановлення рішення, 21 жовтня 2008 року, вирок Хустського районного суду від 17 жовтня 2008 року стосовно ОСОБА_3. не набрав законної сили і в розумінні ч. 4 ст. 61 ЦПК України не є доказом по справі. Зазначений вирок, як і матеріали кримінальної справи, судом першої інстанції не досліджувались, що підтверджується журналом судового засідання від 21 жовтня 2008 року та технічною фіксацією судового засідання.
Судом першої інстанції не досліджувались матеріали перевірки, проведеної Хустською міжрайонною прокуратурою по наданню ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, що вбачається з журналу судового засідання від 21 жовтня 2001 року.
В матеріалах цивільної справи немає ні вироку суду ні матеріалів перевірки, на які суд першої інстанції посилався в рішенні.
Встановлено, що рішенням 7-ї сесії 4-го скликання Липовецькї сільської ради Хустського від 17 квітня 2003 року, яке також не досліджувалось судом першої інстанції, відповідачу ОСОБА_1. надано у приватну власність земельну ділянку площею 1 га для ведення особистого селянського господарства, а в подальшому виготовлено і видано державний акт на право приватної власності на землю серії ЗК - 013 № 23383 від 26 червня 2003 року.
Зазначене рішення сесії чинне і в судовому порядку не порушувалось питання про визнання недійсним такого.
Дослідивши матеріали кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_4, колегія суддів встановила, що вироком Хустського районного суду від 17 жовтня 2008 року ОСОБА_3. засуджено за ст. 367 ч. 2 КК України за службову недбалість, тобто невиконання та неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам та юридичній особі, а за ст. 366 ч. 2 КК України за підроблення рішення сесії Липовецької сільської ради від 17 квітня 2003 року про надання, в тому числі ОСОБА_1., земельної ділянки у власність виправдано.
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 3 березня 2009 року виключено з вироку Хустського районного суду від 17 жовтня 2008 року висновок суду про службову недбалість ОСОБА_3., вчинену ним стосовно ОСОБА_1., як незаконний.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стовно якої ухвалено вирок з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Виходячи з того, що вироком суду першої інстанції та ухвалою апеляційного суду бувший голова сільської ради ОСОБА_3. виправданий по факту підробки рішення сесії сільської ради від 14 квітня 2003 року про надання ОСОБА_1. спірної земельної ділянки та виключено з вироку суду першої інстанції висновок суду про службову недбалість ОСОБА_3., вчинену ним стосовно ОСОБА_1., як незаконний, колегія суддів не може погодитися з викладеним і рішенні висновком суду про те, що на сесії Липовецької сілької ради не приймалось рішення про надання відповідачу спірної земельної ділянки з підстав, зазначених в ч. 4 ст. 61 ЦПК.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як незаконне та необгрунтоване та відповідно до вимог ч. 1 ст. 309 ЦПК України необхідно ухвалити нове рішення про відмову Хустському міжрайонному прокурору в особі Липовецької сільської ради в задоволенні позову про визнання державного акту на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_1. Липовецькою сільською радо 26 червня 2003 року на земельну ділянку площею 1 га.
Керуючись ст. ст. 209, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Хустського районного суду від 21 жовтня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В позові Хустського міжрайонного прокурора в особі Липовецької сільської ради до ОСОБА_1 про визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту проголошення.
Головуючий: Судді: