7 серпня 2009 року м.Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :
головуючої : Готри Т.Ю.,
суддів : Кеміня М.П., Куштана Б.П.,
при секретарі : Коновчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 21 травня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним,
ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу на рішення Мукачівськогоо міськрайонного суду від 21 травня 2009 року, яким договір позики, укладений між ОСОБА_2. та ОСОБА_1. 01 вересня 2005 року - визнано недійсним.
У скарзі просить скасувати зазначене рішення, як незаконне та необґрунтоване, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2. у позові.
У судовому засіданні представник апелянтки ОСОБА_3. апеляційну скаргу підтримав.
Позивач ОСОБА_2. та його представник ОСОБА_4. апеляційну скаргу не визнали, просили таку відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Відповідачка ОСОБА_1. у судове засідання не з»явилася, хоча про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, а тому її неявка згідно ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 1 вересня 2005 року між сторонами було укладено договір позики, згідно якого позивач ОСОБА_2. визнав грошове зобов'язання перед ОСОБА_1. в сумі 20 000 доларів США як борг, який отримав на початку осені 2005 року і зобов'язався повернути до 2007 року, що стверджується його розпискою.
Однак, матеріалами справи встановлено, що насправді позивач не отримував від відповідачки ніяких грошей, оскільки не мав у цьому потреби, так як має достатній і стабільний дохід від підприємницької діяльності, що стверджується матеріалами справи, і виключає необхідність у отриманні позики.
Розписка, в якій позивач визнав борг, була написана ним проти його внутрішньої волі та під впливом психічного насильства з боку відповідачки, з якою він проживав, яка вимагала від нього грошову компенсацію за нерозголошення подробиць його приватного життя, а саме проблем із здоров»ям, пов'язаних з дітонародженням, про які він не хотів, щоб дізналася жінка, з якою має намір створити нову сім»ю.
Та обставина, що договір позики був укладений позивачем під впливом психічного насильством з боку відповідачки стверджується показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6., випискою з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_2., виданою Ужгородською міською поліклінікою 29.04.2009 року, з якої слідує, що позивач 02.08.2005 року та 10.08.2005 року був на прийомі у невропатолога зі скаргами на роздратованість, поганий сон, загальну слабкість, які виникли внаслідок психологічних переживань, у зв'язку з чим йому було призначено курс медикаментозного амбулаторного лікування (а.с.69) та випискою з амбулаторної карти хворого ОСОБА_2., виданою Мукачівською ЦРЛ 17.04.2009 року, з якої слідує, що ОСОБА_2. звертався за медичною допомогою 15 серпня 2005 року і лікарем було встановлено гостру ситуаційну реакцію на стрес.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.
Так, ч.3 ст.203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно ч.1 ст.231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.
Таким чином, суд першої інстанції встановивши, що договір позики від 1 вересня 2005 року був укладений позивачем під впливом психічного насильства з боку відповідачки, а також проти його внутрішньої волі, дійшов правильного висновку про визнання цього договору недійсним.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга відповідачки відхиленню, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 21 травня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча :
Судді :