Справа № 2-«а»-98/2007 рік
14 листопада 2007 року
Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Бондарьової Г.М.
при секретарі Кобки Т.В.
за участю представника відповідача Коврижко Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Першотравенську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Першотравенської міської ради в м. Першотравенську про стягнення коштів щорічної допомоги на оздоровлення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Першотравенської міської ради в м. Першотравенську про стягнення коштів щорічної допомоги на оздоровлення.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії в зв'язку з чим перебуває на обліку у відповідача. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (надалі Закон № 796-ХІІ) йому передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Відповідачем на його користь було виплачено в період з 2001 по 2007 рік значно занижені суми компенсації на оздоровлення, які не відповідають вимогам ст.48 Закону № 796-ХІІ. Враховуючи встановлений на території України розмір мінімальної заробітної плати починаючи з 2001 року та по 2007 рік, а також враховуючи зміну індексу інфляції позивач вважає що відповідачем на його користь було недоплачено 9 238,90 гривень.
На підставі ст. ст. 21, 22, 24, 46, 55 Конституції України, ст. ст. 1, 13, 48, 70, 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 6-11, 86, 159-163 КАС України позивач просить задовольнити його позов в повному розмірі.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнала повністю, надала суду заперечення, в судовому засіданні пояснила, що відповідач не може бути відповідачем по цій справі, тому що є лише структурним підрозділом виконавчого органу місцевого самоврядування - міськвиконкому Першотравенської міської ради і є розпорядником нижчого рівня щодо виплати допомоги особам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, не має своїх коштів та здійснює всі виплати в межах бюджетних асигнувань, які встановлюються для них вищестоящим органом. Окрім того представник відповідача зазначила, що в ст. 62 Закону № 796-ХІІ зазначено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання всіма органами виконавчої влади любого рівню. Також ст.67 Закону № 796-ХІІ регулює порядок підвищення розміру доплат, пенсій та компенсацій, а саме конкретні їх розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до змін індексу вартості життя та зростання мінімальної заробітної плати, а отже конкретні
виплати і було встановлено постановою КМУ №836 від 26.07.1996 року. Зміни виплати конкретних сум в подальшому провадились на підставі постанов КМУ №562 12.07.2005 року. Просить суд відмовити позивачеві в задоволенні позову
Суд вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, якими сторони обґрунтували свої позиції по справі, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено, що сторони знаходяться в публічно-правових відносинах, які врегульовані КАСУ.
Позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, що підтверджується свідоцтвом, в зв'язку з чим перебуває на обліку Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області. До 2004 року обов'язки по обліку та наданню допомоги учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в м. Першотравенськ було покладено на міський виконком, а отже позовні вимоги в частині стягнення щорічної допомоги на оздоровлення до 2004 року є безпідставним, через неналежність відповідача. Органу соціального захисту в м. Першотравенськ було передано функції виконання обов'язків по забезпеченню соціальних виплат на користь учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС місцевим виконавчим комітетом починаючи з 2004 року. На користь відповідача в рахунок компенсації на оздоровлення органом соціального захисту було сплачено в 2004 році - 26,70 грн., в 2005 році - 100,00 грн., в 2006 році - 100,00 грн., що підтверджується довідкою відповідача.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат на його користь.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених ч. 4 цієї статті, надається одна із них, за вибором особи. ( ч. 5 ст. 48 із змінами внесеними згідно із Законами № 563 - 15 від 25.03.1999р., № 2638-3 від 11.07.2001р.). Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України мінімальну заробітну плату на території держави було визначено в таких розмірах :
в 2004 році - 237,00 грн.; в 2005 році - 332,00 грн.; в 2006 році - 400,00 грн.
Необгрунтованими також являються вимоги позивача в частині індексації недоотриманої компенсації на оздоровлення так як відповідно до. Порядку проведення індексації грошових доходів населення в п. 2 надано вичерпний перелік грошових доходів громадян, які підлягають індексації та відповідно до абзацу 5 ч. З зазначено, що до об'єктів індексації, визначених у п. 2, не відносяться, зокрема цільова разова матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію, суми соціальних пільг, компенсації (крім виплат, визначених пунктом 2 цього Порядку), винагорода за підсумками роботи за рік тощо.
Враховуючи вищенаведене розрахунок недоплаченої суми компенсації на оздоровлення позивача складається із наступних розрахунків:
в 2004 році: 237,00 грн. X5 = 1185,00 грн.-26,70 грн. (сума, яку було сплачено позивачу) = 1158,30 грн.;
в 2005 році: 332,00 грн. X5 = 1660,00 грн.-100,00 грн. (сума сума, яку було сплачено позивачу) = 1560,00 грн.;
в 2006 році: 400,00 грн. X5 = 2000,00 грн.-100,00 грн. (сума, яку було сплачено позивачу) = 1900,00 грн.
Загальна сума невиплачених відповідачем на користь позивача в рахунок компенсації на оздоровлення коштів складає : 1158,30 грн. + 1560,00 грн. + 1900,00 грн. = 4 618,20 гривень.
При прийнятті Верховною Радою України Законів щодо розміру мінімальної заробітної плати не було зазначено будь-яких обмежень, щодо застосування Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ. Оскільки ні Верховна Рада, ні КМУ в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритету Законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору суд вважає, що повинно бути застосовано саме ст. 48 Закону № 796-ХІІ, а не постанови КМУ.
Стаття 3 Конституції України передбачає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека є визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження та забезпечення прав людини є головним обов»язком держави. Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Отже суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації на оздоровлення відповідно до Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ за відрахуванням сум сплачених відповідачем відповідно до наданої ними довідки.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. З, 16, 19 Конституції України, ст.. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » та керуючись ст. ст. 6-11, 69, 94,104, 59-163 КАС України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про стягнення коштів щорічної допомоги на оздоровлення задовольнити частково.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконкому Першотравенської міської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 4 618 (чотири тисячі шістсот вісімнадцять) гривень 30 коп в рахунок недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2004 року по 2006 рік, включно.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення виконкому Першотравенської міської ради Дніпропетровської області в подальшому при виплаті на користь ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення керуватися ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.